Шайр
Країна	Велика Британія (дуже давнє походження)
Ріст	1.80 м в середньому, до 2 метрів
Маса	1000 кг в середньому
Колір	Зазвичай чорний, гнідий або сірий, як правило, з білими “шкарпетками”.

Шайр (англ. Shire) — британська, одна з найстаріших порода найбільших коней з лагідним характером.

Історія

Шайр є одною з найстаріших порід коней, котрого Юлій Цезар згадує вперше більше 2000 років тому в його Записках до Гальську війну. У часи середньовіччя завдяки розміру й силі цього великого коня він був у змозі носити лицарів в обладунках на полі бою. У ті часи британці вирішили поліпшити розмір і міць їхніх коней шляхом схрещування з голландськими і фламандськими кіньми. Шайру на ім’я Мамонт (також відомий як Семпсон) належить рекорд як найбільшого коня у світі. Він мав висоту 219 см, а його максимальна вага — 1524 кг. В той час Книга рекордів Гіннеса ще не існувала, тому офіційно ці дані не були оформлені. Мерін Шайр на ім’я Голіаф (193 см) став рекордсменом Книги рекордів Гіннеса як найвищий кінь. Цей титутул був за ним закріплений аж до його смерті 3 липня 2014 року на ранчо Приферт вМонтані.

Характер

Шайр відомий своїм врівноваженим характером. Коні слухняні, терплячі, спокійні і доброзичливі. Вони легко піддаються дресируванню та навчаються. Такі коні вірні своєму господарю

Зовнішній вигляд

Коні цієї породи мають гармонійну статуру з сильно розвиненою мускулатурою, довгоногі, з коротким хвостом і широкими грудьми. Середня висота в холці складає близько 178 см, мінімум 173. Вага — від 850 до 1100 кг.

Голова Шайра довга та струнка, з великими очима. Плечі глибокі, груди широкі, спина мускулиста і коротка, задні кінцівки довгі і широкі.

Використання

Зараз Шайри популярні на ярмарках і виставках. Їх часто можна побачити в розважальних шоу. Для них проводять конкурси і змагання (на швидкість по оранці поля, з перетягування вантажів). Використовуються також для перенесення важких речей, відпочинкової верхової їзди. Завдяки широкій і м’якій спині наїзник має можливість відчувати себе комфортно, як в кріслі.

Сьогодні коні цієї породи активно використовуються пивоварами в Англії, щоб розвозити пиво з метою реклами^[1].

Див. також

• Список порід коней
• Свійський кінь
• Масть коня

Примітки

Посилання

• Breed Standard & Points of the Horse (англ.)

• ---

  Першерон

  

  Першерон

  Першерон (Першеронська) — порода коней, що виникла у західній Франції, частині колишньої провінції Перше (фр. Perche), з якої порода і отримала свою назву.

  Зміст

   

  • 1Характеристика породи
  • 2Історія
  • 3Застосування
  • 4Примітки
  • 5Джерела

  Характеристика породи

  Розмір, який вважається ідеальним для цієї породи варіюється у різних країнах. У Франції висота коливається від 15,1 до 18,1 хенд (від 61 до 73 дюймів, від 155 до 185 см) і вагою від 1100 до 2600 фунтів (від 500 до 1200 кг)^[1]. Першерони в Сполучених Штатах зазвичай мають розміри між 16,2 і 17,3 хенд (66 і 71 дюйма, 168 і 180 см), з діапазоном 15–19 хенд (60–76 дюймів, 152–193 см). Американський першерон в середньому важить 1.900 фунтів (860 кг), максимально біля 2.600 фунтів (1.200 кг). У Великій Британії 16,2 хенд (66 дюймів, 168 см) є найнижчою прийнятною висотою для жеребців і 16,1 хенд (65 дюймів, 165 см) для кобил, тоді як вага коливається від 2000 до 2200 фунтів (910-1000 кг) для жеребців і 1800—2000 фунтів (820–910 кг) для кобил. Зустрічаються переважно сірого або чорного кольору.

  Голова має прямий профіль, широкий лоб, великі очі і вуха. Грудна клітка широка, а крупа довга і рівна. Ноги сильно м’язисті. Загальне враження про першерон – це потужність і міцність. Темперамент гордий і насторожений. Порода вважається розумною, працьовитою. Коні добре адаптовуються до різних умов і клімату.^[2] У 19-му столітті, як відомо, ці коні їздили риссю до 60 кілометрів (37 миль) в день^[3].

  

  Сірий першерон

  Історія

  Виведена у Франції на початку XIX століття шляхом схрещування східних, головним чином, арабських жеребців з місцевою упряжною породою важкого західного типу.

  Першерони отримали назву від області, що буяє розкішними пасовищами — Перше, розташованої на південь від гирла річки Сени. Порода представляє нечистокровність норійського коня, ажде містить домішок східної крові; вдатися до такого схрещування змусила потреба в сильних і швидких конях, необхідних для поштової гонитви і омнібусів. Ця порода сильна, росла, придатна для роботи – словом, щось середнє між справжньою ваговозною і сільськогосподарською. У Франції їх розрізняють по зросту: велика, середня і дрібна. Найпоширенішою є середня.

  У 1941 році в СРСР був Державний племінний конярський розсадник по породі Першерон, розміщувався він на ст. Таловая, Воронезької області.

  У Росії коні першеронскої породи вирощуються тільки в Ульяновській області на Жовтневому кінному заводі. В даний момент ситуація заводу і всіх його мешканців плачевна: за борги коней продають іншому заводу.

  

  Першерон під сідлом

  Застосування

  На сьогоднішній день першерон є найвідомішою і найпопулярнішою у світі серед усіх французьких порід ^[4][5]. Першерон все ще широко використовується для фермерської роботи,а також для виробництва м’яса^[6]. У всьому світі першерон використовуються для парадів, а також для возіння карет у великих містах^[7]. Найбільша команда робочих першеронів у Європі знаходиться в паризькому Діснейленді, де порода становить 30 відсотків всіх коней, що використовуються на території. Дана порода тут потрібна, щоб тягнути трамваї на головній вулиці парку. У Великій Британії першерон потрібен для лісового та сільськогосподарського виробництва. Їх перехрещують з породою гунтер, щоб збільшити розмір та покращити характер. Перехрещені першерони успішно використовувалися в виїздці ^[8]. Як на Фолклендських островах, так і на півночі Австралії, першерони схрещували з місцевими кобилами, в першу чергу з Кріоллосом на Фолклендських островах, для виробництва більших запасів коней з більшою витривалістю. Ці схрещені коні широко використовуються як в субантарктичному кліматі Фолклендських островів, так і в субтропічному кліматі Австралії для робочого запасу. У Австралії їх також схрещують з чистокровними для використання в якості поліцейських коней^[9].

  У 1978 році у Великій Британії відбувся перший Всесвітній Конгрес Першерона, який проводиться щорічно. Хоча більшість виставок відбувалися в Північній Америці, чотири – у 1980, 1989, 2001 та 2011 роках проводилися у Франції ^[10]. Щороку, в липні, в Харас-дю-Пін відбувається французька національна виставка породи.

  Примітки

  1. ↑ Першерон лошади: описание и размеры породы – особенности разведения в домашних условиях(рос.)
  2. ↑ Règlement du stud-book du cheval Percheron (PDF) (French). Les Haras Nationaux. 2010. Процитовано 6 September 2011.
  3. ↑ La marque (French). Société Hippique Percheronne de France. Процитовано 13 September 2011.
  4. ↑ Dal’Secco, Les chevaux de trait, p. 28
  5. ↑ Edwards, Les chevaux, p. 192
  6. ↑ Hendricks, International Encyclopedia of Horse Breeds, pp. 335–337
  7. ↑ Percheron. Breeds of Livestock. Oklahoma State University. Архів оригіналу за 4 January 2012. Процитовано 26 January 2012.(англ.)
  8. ↑ Use of the British Percheron. British Percheron Horse Society. Процитовано 7 October 2009.(англ.)
  9. ↑ History of the Breed. Percheron Horse Breeders Association of Australia. Процитовано 27 April 2012.(англ.)
  10. ↑ Mavré, Attelages et attelées, p.31 (фр.)

  Джерела

  • Ливанова Т. К., Ливанова М. А., Всё о лошади. — М.: АСТ-ПРЕСС СКД, 2002. — 384 с.: ил. — (Серия «1000 советов»)(рос.)
  •