Школа (Боровая)


28.05.2011 шкільне подвір”я…

История

К 100-летию Боровской школы
Шкільна «Світлиця».


Школа. Старое отреставрированное здание.

Школа в Боровой
Регион: Киевское
Город / регион: Фастовский
Краткое название: Боровская ООШ, НКК № 1
Название: Боровская общеобразовательная школа I-III степеней Фастовского района
Степень: I-III ст.
Адрес: 08520, Фастовский район, пгт.Боровая, ул.Ленина, 36


Школа. Новое здание.

Обучение и жизненный путь известных выпускников – братьев Виктора и Сергея Медведчуков – заняли одно из самых почетных мест в новообразованной экспозиции музея общеобразовательной школы I-III степеней пгт Боровая.
Пожалуй, немного найдется в Украине сельских общеобразовательных школ, которые имеют собственный музей истории. А еще меньше таких (по пальцам одной руки можно пересчитать.
Поселку Боровая, что в Фастовском районе на Киевщине, уже более 200 лет. А школа, в которой учился Председатель СДПУ (О) Виктор Медведчук, в 2008 году отметила свой столетний юбилей. Чтобы должным образом подготовиться и отметить это незаурядное для более восьмитысячном поселка событие, в школе по инициативе учителя украинского языка и литературы Зои Викторовны Чередниченко создан музей истории школы.

Эту идею с энтузиазмом поддержала директор школы Тимченко Оксана Викторовна и выделила для музея небольшое помещение. В музее представлено более полутора тысяч экспонатов, которые собирали всем поселком. Самый старый из них датируется 1874 годом!

Поздравить и передать подарки родной школе Председателя СДПУ (О) Виктора Медведчука от его имени приезжали исполняющий обязанности секретаря Киевского обкома СДПУ (О) Виктор Руденко. Библиотека школы получила от объединенных социал-демократов многотомную “Историю Украины” (14 томов), а также учебные книги на филологическое, историческую и философскую тематику. А директора музея Зою Чередниченко награжден почетным знаком СДПУ (О). Подарки школе вручили представители фонда Виктора Медведчука, секретарь Васильковского райкома СДПУ (О), выпускник Боровской школы Александр Коломиец, председатель Фастовского райгосадминистрации и председатель Фастовского районного совета, поселковый голова пгт Боровая Юрий Янковский.

Открывала праздник инициатор и вдохновитель создания музея Зоя Чередниченко (ей помогали члены кружка “Мнемонозины” (“Память”) Она сама когда-то закончил эту школу, и, по ее словам, “с расстояния времени родная школа становится все теплее и роднее” Без сомнения, не менее родным Боровская школа остается для десятков ее выпускников, которые в тот день собрались в праздничной зале. Старейшая из них окончила школу 70 лет назад, в 1937-м!

Как сказала директор школы, “мы не останавливаемся на достигнутом. Музей будем расширять, а к столетию школы планируем открыть Краеведческий музей и Украинскую комнату”. А поселковый голова Боровой Юрий Янковский в своем поздравлении вспомнил трагическую пожар старой школы в 2001 году, а также рассказал историю возрождения Боровской СОШ благодаря помощи братьев Медведчуков. Уже 1 сентября 2004 новенькая трехэтажная школа, оборудованная всем необходимым, гостеприимно открыла свои двери для сотен улыбающихся и радостных детей, учителей и гостей. Как сказала в своем приветственном слове директор Киевской гимназии № 136 (побратима-партнера Боровской СОШ), “я по-доброму завидую вашим детям, что они учатся в таких прекрасных условиях, а директору и педагогическому коллективу – что у них есть такие искренние и безотказные меценаты и покровители! “.

А потом началась праздничная программа. Ее участники завораживали слушателей прекрасным пением, а дети, несмотря на волнение, демонстрировали свой артистизм и пластичность в танце. Звучали стихи, музыка Моцарта, песни о родной школе, а также отрывки из истории Боровской школы, которую написал ее выпускник, ныне студент одного из вузов Киева Алексей Демьяненко.

После концерта все отправились в музей родной школы. В церемонии торжественного перерезания ленты приняли участие директор школы и ее старшие выпускники, которые даже в свои почти 90 лет в душе остаются молодыми.

Из истории Боровской общеобразовательной школы
В 1908 было открыто Мотовиловская четырехклассное училище без специального помещения. Его построили лишь в 1912 году. Первый учитель – инспектор Платон Яковлевич Портнов. За работу на просветительской ниве царское правительство России наградил его двумя серебряными медалями. Занимался училищем Николай Андреевич Садчиков, губернский секретарь, член Васильковского земства. На строительство училища было потрачено 20 019 руб. 41 коп.

После 1917 года училище получило статус Высшего начального народного училища.Среди его выпускников ректор Московского университета И. Петровский, кандидат биологических наук Е. Емчук. 30 лет школа занималась ЮЗЖД.

В школе преподавали: кандидат филологических наук В. К. Радзиевская, заслуженные учителя Украины А. М. Дурицький и М. Я. Александрова, а также В. А. Продай, С. Ю. Стратий, Г. М. Полищук, М. П. Остапенко, награждены орденом “Знак почета”.Одиннадцать учителей этой школы получили награду “Отличник образования Украины”.

За 100-летнюю историю школу возглавляло 18 директоров. Сейчас здесь преподает 25 ее выпускников. Из стен школы вышли 14 учительских династий. Наиболее значимые из них – Дурицький, Валюжиничи, Лысенко, Продан, Чередниченко, Александрови, Стратии.

В 1964 году к старому помещения достроили 5 классов и спортивный зал. А в 2004 году выпускники школы братья Виктор и Сергей Медведчуки подарили поселку новую современную школу и помогли провести капитальный ремонт в старом помещении. С 1979 года школа носит имя Героя Советского Союза, летчика-истребителя А. М. Соколова.

На момент открытия музей школы насчитывает 1525 экспонатов.

К 100-летию Боровской школы
К оглавлению


..відео, присвячене 100-річчю Боровській ЗОШ, з історичними та сучасними нарисами..

Символіку школи прийнято і освячено!

Будь-яка ювілейна дата має свої неповторні грані, кожна з яких окремо і разом узяті ви­світлюють різні періоди в життєдіяльності того чи іншого колективу, долі людей, причетних до його розвитку. Столітній ювілей Борівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, що припадає на осінь нинішнього року, дав старт різноплановій організаційно-методичній, пошуковій роботі, що має на меті у вирі подій та явищ, характерних для десятиліть, зібрати та узагальнити все найцінніше, найсуттєвіше саме для цього навчального закладу.

Нам справді пощастило сонячного травневого дня пересвідчитися в тому, що задуми і починання педагогічного та учнівського колективів у справі підготовки до пам’ятної дати – одне нерозривне ціле, позначене повагою і любов’ю до історії школи, бажанням внести вклад у літопис за­кладу. Що ж за подія визначила особливу, святкову атмосферу, зібравши у зацікавлену небайдужу громаду керівників підприємств та організацій, представників районної і міс­цевої влади, молодь? А саме те, що віднині школа має свій власний гімн, герб, прапор і свою геральдику, що позначилося на статусі навчального закладу, де вперше в районі започатковано таку важливу справу.

Гімн, в якому відображені святі почуття любові і вдячності рідній школі, написала директор школи Наталія Василівна Григорук, а музику до нього – викладач музики Вікторія Іванівна Осколок. У ньому йдеться про школу-берегиню, яка прилучає до знань, що допомагають людині у житті реалізувати свої природні навички, йти шляхом професійного та творчого зростання.

Прийняття символіки школи спонукало учасників свята висловити побажання вчителям та учням подальшої плідної співпраці на благородній, хоч і складній освітянській ниві, що підкріплювалися готовністю надання конкретної допомоги у під­готовці до ювілею. Це прозвучало у виступах Борівського селищного голови Федора Володимировича Воробея, директора Київської дослідної станції Інституту овочівництва і баштанництва УААН Олександра Васильовича Горкуценка, заступника голови Фастівської райдержадміні­страції Юрія Віталійовича Волкова, голови піклувальної ради школи Людмили Михайлівни Каленченко, начальника відділу освіти райдерж­адміністрації Івана Дмитровича Недогибченка, голови громадської організації “Довіра” Василя Івановича Омельчука, голови правління ВАТ “Мотовилівський меблевий комбінат” Олександра Миколайо­вича Лисенка.
Не раз і не два на святі звучали, здавалося б, привітальні слова про те, що світ не без добрих людей, причетних до багатьох важливих для творення історії школи та селища Борова справ, найшанованіші серед яких – випускник школи, громадський діяч Віктор Володимирович Медведчук, директор інвестиційної компанії “Укркапітал” Дмитро Родіонович Шуст, голова спілки підприємців Фастівського району Валерій Вік­торович Єременко.


Переконатися у достовірності та аргументації подібних слів можна було, побувавши в кафе “Вітамін”, відкриття якого також було в програмі святкового заходу. Художньо оформлене Юрієм Васильовичем Ткаченком кафе настроює на по­зитивні емоції. Директор школи розповіла, що тут передбачено проводити уроки етики, культури спіл­кування, харчування, брак якої змушує багатьох молодих людей пити напої прямо на ходу, викидати порожні пляшки де прийдеться. А тут – затишок, комфорт, все налаштовує на приємний відпочинок, задушевні розмови.
Підготовка до ювілею школи включила в свою орбіту і природолюбів, небай­дужих до того, що оточує людину у повсякденні: краса і порядок чи нав­паки. Нинішньої весни подві­р’я школи прикрасилося троян­дами. 100 кущів цих дивовижно-красивих квітів, що у світі флори класифікуються як прима, як цариця, висаджено учнями. Бажаючих взяти участь у цій роботі було багато, тож довелося вчителям визначати по два учні з кожного класу, які виконали цю справді почесну місію. На ра­дість педагогам та учням, всі кущі прийнялися, набирають сили під теплим сонцем.

Ось так, у творчому єднанні, позначеному підготов­кою до юві­лейної дати, проходять будні Бо­­рівської школи, що прагне гідно зустріти важливу подію не лише селищного, а й районного масштабу.

(стянул текст ТУТ)

Шкільна «Світлиця».
К оглавлению

Розповіли знайомі про «Світлицю», нещодавно створену в школі. Зацікавився нею і напросився її відвідати. Випадковим екскурсоводом стала директор школи, хоча зазвичай самі школяри проводять екскурсії розповідаючи про побут селян та минуле, але були уроки.

Наявність аутотентичних предметів – глечиків, рубля, прялки, скрині та багато ін. створюють атмосферу селянської хати, де є господар, де є піч, де є немовля, люлька..

Для нащадків – гарна пам’ять, для гостей – можливість доторкнуться до історії, для організаторів – добра можливість себе появити!