Памятники

Памятники Боровой и округи…


Памятний знак
Стелла при в”їзді.
Відкриття пам’ятника Січовим Стрільцям в селищі Борова
Крюковская Мария
Голодомор

Памятний знак смт. Борова.
К оглавлению


Памятний знак смт. Борова встановленний в центрі селища, на площі, перед сільрадою. Авторська робота Вуколова Володимира Івановича.

Стелла при в”їзді.
К оглавлению

Стелла при в”їзді до Борової є авторською роботою родини Вуколових.
Зі сторони в”їзду назва селища, з символічним козаком на ім”я
Мотовило верхи на коні, а на звороті стилізований дуб, з церквою,
та елементами місцевості: садом, річкою, ланами.

Відкриття пам’ятника Січовим Стрільцям в селищі Борова
К оглавлению

На запрошення Фастівської районної організації 14 листопада 2008 року Київська обласна організація ВО “Свобода” узяла участь у відкритті пам’ятника Січовим Стрільцям, які віддали своє життя заради волі українського народу. Це буде доброю віхою у низці заходів до відзначення 85-ї річниці Фастівського району.
Битву під Мотовилівкою, що сталася 18 листопада 1918 року, історики ще називають “українським Маратоном”, бо закінчилася вона блискучою перемогою січових стрільців, які під командуванням полковника Євгена Коновальця прибули із заходу України для підтримки збройного повстання проти гетьманського уряду Павла Скоропадського. Триста січових стрільців завдали нищівної поразки найдобірнішим гетьманським бойовикам, яких під Мотовилівку прибуло щонайменше близько трьох тисяч. Вже ввечері було взято Васильків, і повстанські війська переможно пішли на Київ, та залишилися назавжди лежати у фастівській землі двоє з найкращих стрілецьких старшин – сотники Федір Черник і Микола Загаєвич і ще 17 січовиків.

Акція розпочалась о 14.00 в селищі Борова Фастівського району.

Бій під Мотовилівкою 1918 року – це не перегорнута сторінка історії, це жива пам’ять

Впродовж багатовікової історії земля Фастівщини часто була ареною визначних історичних подій: тут наші предки страждали і боролись, здобували перемоги і зазнавали поразок, тут видатні й безіменні герої творили минуле, гідне того, щоб стати життєвим прикладом, зразком для наслідування. Хай ніколи не повторюється кровопролиття на нашій землі, хай історія стане нескінченним уроком для всіх живих.

18 листопада 1918 року під Мотовилівкою в нерівному бою зійшлися частини Українських Січових Стрільців (УСС) та військові сили гетьмана П.Скоропадського. 300 січовиків разом із загоном коростишівських студентів та мотовилівських залізничників зупинили ворожий наступ гетьманців, що насувався грізною хмарою кількістю близько 2 тисяч вояків. Багато загинуло гетьманців (не менше 600). Стрільці втратили старших сотників Федора Черника та Миколу Загаєвича та ще 17 воїнів-стрільців, 22 бійці були тяжко поранені.

Протягом 13 років наш земляк – скульптор М.А.Дмитрів – виношував ідею створити пам’ятник, увічнити пам’ять про героїв у камені. Нарешті за підтримки Фастівських районної ради та райдержадміністрації, а також Яворівської та Городоцької районної влади, щона Львівщині, скульптурна споруда встановлена поблизу залізничної станції Мотовилівка. У центрі пам’ятника – висока колона (знак державної влади, бо ж за незалежну державу і воювали українці) вгорі перетинається стрічкою, утворюючи хрест. Стрічка символізує фрагмент державного прапора й одночасно є народним символом єднання, чистоти. Відновлюючи архітектурні традиції українського бароко, які ще добре збереглися на Львівщині, автор завершив скульптуру капітеллю. На гербовій частині пам’ятника, в центрі якої тризуб, – дубове й калинове листя, що виражає міцність, силу (дуб) і любов до України (калина); на щиті напис: “Борцям за волю України”. На фоні символічної стрічки висічені з каменю скульптурні портрети сотників Ф.Черника та М.Загаєвича. Хрест ніби виростає із кургану. Постамент утворюють чотири сходові групи, що з різних сторін ведуть до основи хреста – це жертовник, на який нащадки покладуть квіти і на якому запалять свічки. Світлий колір пам’ятника виражає світлу пам’ять про героїв.

14 листопада громадськість Фастівщини зібралася на урочистості, присвячені відкриттю пам’ятника Січовим Стрільцям. Мелодія стрілецького маршу “Гей, у лузі червона калина похилилася” наповнила селище Борову та станцію Мотовилівку. На свято прибули заступник голови Київської обласної ради Л.М.Піотрович, голова Яворівської державної адміністрації С.Ф.Новосядло, голова Яворівської районної ради І.П.Карпа, народний депутат ІІ та ІІІ скликання О.Б.Матківський, секретар Спілки письменників України Анна Багряна, голова Фастівської райдержадміністрації В.О.Хрищенюк, голова фастівської районної ради П.Г.Куліш, начальники відділів та управлінь Фастівської райдержадміністрації та районної ради, голови сільських (селищних) рад району, депутати Фастівської районної ради, вчителі та старшокласники усіх сіл району, жителі селища Борова.

Виступали перед учасниками свята і гості, і господарі. Було сказано багато про бурхливі події 1918-го, звучали мудрі настанови нашим сучасникам. Від запалених на постаменті свічок займалася у душах людей іскра гордості за героїв України, уява яскравіше малювала картини минулого, і росло відчуття причетності до всього, що було, почуття співучасті і відповідальності за минуле і майбутнє. Кожен уявляв себе незамінною ланкою у великому ланцюгу історії – нашої історії України, історії Фастівщини.

Наш духовний спадок буде кому передати – до такої думки спонукав виступ учениці Борівської ЗОШ І-ІІІст. Катерини Онищук: “Вирубаний ліс можна посадити, скаламучену річку можна почистити, а забуті традиції народу ведуть до знищення цілої нації, – говорить народна мудрість. Тому перед нашим поколінням стоїть складне й відповідальне завдання – збереження пам’яті. За нас цього ніхто не зробить – це наш історичний обов’язок, виправдання нашого існування на цьому світі. Не забуваймо, що ми діти великого й незборимого народу”.

З великим натхненням юні читці декламували вірші поетеси С.М.Жук:
На мотовилівськім узліссі,
На цім маленькім острівці,
Ви йшли на смерть, та не здалися,
Відважні Січові Стрільці.
Боролись ви за кращу долю,
За мир на цій святій землі,
Аби не знали горя й болю
Батьки та діти їх малі.
Щоб вільною була родина,
Не панувала тут орда,
Щоб наша славна Україна була
Квітуча й молода.
Високий дух, стрілецька пісня
Єднали вас в незламну рать,
Хоч не хотілося вам, звісно,
Ще молодими помирать.
Прийшли сюди ми в день осінній
Згадать останню вашу путь,
І вшанувати вас уклінно,
І добрим словом пом’януть.
Була мета у вас прекрасна,
Трагічна доля, нелегка.
Хай світло ваших душ не гасне,
А пам’ять житиме в віках.

Пам’ятник освятили Благочинний Української православної церкви Київського патріархату о. Михайло та Української греко-католицької церкви о. Віталій Марцинюк. Свята православна церква Христова молилася за Україну та за спочилих, аби Господь упокоїв їхні душі в оселях праведних.

У виконанні самодіяльного народного колективу “Українські музики” та солістки РБК Т.Верховської звучали пісні про рідну Україну та мелодії українських маршів. Учасники свята посадили біля пам’ятника калину.

Хай завжди лягають на постамент живі квіти як нев’януча пам’ять про минуле.

Оксана Сідько

(http://fastiv.in.ua/node/1115)

Крюковская Мария
К оглавлению

Голодомор
К оглавлению

..памятник павшим партизанам в Боровском лесу.