..стаття, що була надрукована в “Еженедельник 2000” у №47 (631) 23 — 29 листопада 2012 р., автор – Анастасія САВЧЕНКО .
Нижче деталі..

Ксаверій Ратник

Загубленими в часі іменами видатних людей рясніє історія нашої землі. Одна з таких постатей — уродженець міста Миколаєва, конструктор військових кораблів, головний інспектор кораблебудування царської Росії, генерал-лейтенант Ксаверій Ратник. Його ім’я не знайшло гідного місця в історії СРСР, хоча сконструйований ним крейсер «Аврора» був відомий кожному як флагман революції.

Про відомого земляка я дізналася на заняттях гуртка «Мнемозіна» Фастівського РЕЕЦ, яким сім років керує учитель української мови і літератури, член Національної спілки краєзнавців Зоя Вікторівна Чередниченко.

У середині ХХ ст. краєзнавець із смт Борова Фастівського р-ну Київської обл. I. В. Куценко, досліджуючи історію селища, познайомився з істориком військово-морського флоту М. I. Олчі-Оглу з Ленінграда. Той надіслав фотографію корабела і деякі матеріали про нього, взяті з книжки «Балтийский судостроительный, 1856—1917» (її надрукувало видавництво «Судостроение» у 1970 р. за редакцією Б. I. Шабаліна, але вона, на жаль, не надійшла у продаж). I. Куценко розшукав онука Ксаверія Ратника О. I. Кучука, взяв у нього фотографії діда, про що дав розписку, але з невідомої причини не повернув їх.

Згодом I. В. Куценко виїхав на постійне проживання до Америки.

У 2005 р. в одному з підвалів школи було знайдено папку з фотографіями конструктора і його могили, а також альбом про крейсер «Аврора», подарований М. I. Олчі-Оглу. Очевидно, коли у 2001 р. в старому приміщенні школи сталася пожежа, матеріали про К. Ратника, на щастя, зберігалися в підвалі — і таким чином збереглися.

Маленьке фото могили К. Ратника зацікавило краєзнавців і привело їх на старе кладовище. А старожили допомогли знайти могилу Ксаверія Ксаверійовича і його дружини.

Відтоді ми почали збирати матеріали про життя подружжя в селищі, записували спогади старожилів. Зв’язалися з миколаївським Музеєм суднобудування і флоту, звідки отримали біографічну довідку, а також копію статті з газети «Южанин» за 1890 р. про спуск на воду броненосців «Двенадцать Апостолов» і «Три Святителя», збудованих під керівництвом Ксаверія Ратника.

Як з’ясувалося, він народився в Санкт-Петербурзі 28 листопада 1852 року в сім’ї миколаївського міщанина К. I. Ратника. Невдовзі сім’я повернулася до рідного Миколаєва. 1871 року Ксаверій вступив до морського інженерного училища, а згодом навчання продовжив у Морській академії, яку закінчив з відзнакою.

З 1875 р. К. Ратник обіймає посаду конструктора Корпусу інженерів-механіків, а через п’ять років вищим наказом по флоту за №1206 його зараховано до прапорщиків цього корпусу — з наданням дворянського звання.

У 1889 р. його призначають молодшим суднобудівником Миколаївського порту. Під керівництвом Ксаверія Ратника розпочинають побудову ескадрених броненосців «Двенадцать Апостолов» і «Три Святителя».

У 1893 р. нашого героя призначають управляючим, а згодом — начальником Балтійського суднобудівного заводу.

У журналі засідання правління заводу від 12 листопада 1899 р. зазначалося: «За время его (Ратника) управления в течение 6 лет завод значительно обстроился и оборудовался и в деле судо- и машиностроения достиг улучшения качества работы, уменьшения стоимости их. Наконец, благодаря чрезмерной энергии и напряженному трудолюбию К. Ратника, взятая на себя заводом в 1898 году программа по усилению судостроения выполняется в точности и в намеченные сроки».

Корабел серйозно вивчав досвід світового броненосного суднобудування. Під його керівництвом збудовано понад двадцять військових суден, яким довелося витримати складні випробування під час російсько-японської війни 1905 року.

Та найвідомішим дітищем К. Ратника став крейсер «Аврора», який пережив три війни і досі демонструє вже котрому поколінню велич творчого духу конструктора.

У 1907 р. корабела відправляють у відставку з грифом «за сімейними обставинами». Але в особових списках Морського міністерства Російської імперії ім’я відставного генерал-лейтенанта К. Ратника згадується серед почесних працівників.

Полишивши справи, генерал-лейтенант купив 20 десятин пустки при станції Мотовилівка Південно-Західної залізниці (тоді — Васильківський повіт Київської губернії). Про море не забув — збудував триповерховий будинок у вигляді корабля: кімнати скидалися на каюти, а балкон — на капітанський місток.

Старожили згадують, що Ксаверій Ксаверійович любив виходити на балкон з біноклем і милуватися краєвидами. Ці мальовничі місця над річкою Стугна вважалися курортними — підприємці тут будували дачі та здавали їх в оренду.

Будинок — корабель
Своїй садибі Ратник дав назву «Дитинець» — саме так іменували район у давньоруських містах, де розміщувалися князівські та боярські двори. Земля, яку придбав генерал-лейтенант, лежить на високому пагорбі — а «дитинці» найчастіше зводили якраз на узвишші.

Новосел почав активно змінювати життя на хуторі. Завдяки його зусиллям із південних країв сюди «перекочували» черешні, помідори, горіхи, було закладено баштан із небаченими тут донині кавунами й динями. З легкої руки природолюба-ентузіаста ягоди та фрукти незабаром почали давати відмінні врожаї.

Ратник побудував на хуторі кілька нічліжок — але незвичайних. Він розумів, що не кожен має гроші, щоб заплатити за ночівлю, однак не бажав потурати дармоїдству. Тому при цих закладах були столярна і слюсарна майстерні. Кожен міг прийти туди, дістати нічліг і харчі, виконавши натомість посильну роботу.

Відставний корабел дбав про освіту хуторян. Свою велику бібліотеку генерал зробив доступною для всіх охочих долучитися до знань. I навіть оплатив навчання в Петербурзі синові одного із своїх робітників.

На Різдвяні свята генерал запрошував хутірських дітей на ялинку і дарував їм подарунки. За його рахунок у каплиці на кладовищі відспівували бідняків і ставили на їхніх могилах хрести.

На фотографіях борівського періоду завжди бачимо Ксаверія Ратника в оточенні родини і дітей — і не лише своїх, а й робітників. Це, певно, якнайкраще говорить про його добру вдачу і шанобливе ставлення до ближніх.

Подружжя Ратників серед борівчан
Помер Ксаверій Ксаверійович у віці 72 років у 1924 р. Похований на старому борівському цвинтарі. Поруч могила дружини Ольги Iванівни.

У 2005 р. на могилі встановили гранітну плиту, а в 2011-му на будинку Ратника відкрили меморіальну дошку.

Конструкторську діяльність Ксаверія Ратника продовжив його онук О. I. Кучук (син дочки Віри). Він обіймав посаду головного конструктора проектів малотоннажних риболовних суден ЦКБ «Ленінська кузня» в середині ХХ ст. Цікаво, що обрана Олексієм Iвановичем професія кораблебудівника зі справою життя діда збіглася випадково, адже 26 років він нічого не знав про того.

Доля інших нащадків царського генерала, на жаль, була багато в чому типова для того часу: сина Никанора репресовано й розстріляно в 1937 р., ще один син — Петро — зник безвісти, дочка Віра довгий час змушена була приховувати походження…

З нагоди ювілею — 160-річчя від дня народження К. К. Ратника — в музеї Борівської ЗОШ I—III ст. відкрито експозицію і проведено науково-практичну конференцію. Ми раді, що повертається з небуття ще одне ім’я, яким може пишатися вся Україна.

Учениця 11-Б класу Борівської ЗОШ І—ІІІ ст.,
вихованка гуртка «Мнемозіна»
kovalnatasha@mail.ua

Анастасія САВЧЕНКО
Данная статья вышла в выпуске №47 (631) 23 — 29 ноября 2012 г.
взять деньги в долг на карту