..чергова невеличка добірка віршованих творів від діда Василя.
Дід потроху ще пише, і онука любить, і корзини плете…
Діждалися Весну!
В горі сліз, діждалися весну
Пробудилась вся земля від сну
Ніжна зелень, на гілках беріз
Зупиніть війну, вже досить сліз!
Придивіться в світ, на лихо те
Мовлю слово, слово є, святе!
Розуміти, мусимо брати
Хоч як тяжко, мусите пройти
За життя, дароване смертям
За сиріток діток, вдових мам
Досить, досить кров пити катам
Олігархам, лютим тим жидам!
Що посіяв, мусиш все зібрати
А за зраду, мусите карати!
Без обману, Кучму, Марчука
Комуняку, «екса» Кравчука
З булавою, клявся у руці
За Межигір’я, золоті двірці
За калік, за люту смерть бійця
Відповість най, мафія уся!
Янукович, розстріляв Майдан
Не минути грат йому, й кайдан!
Слово батька, діда, є святе
Не простить Господь їх всих, за те!
Від душі, від серця пишу твір
Відібрав в них розум Господь, й зір
Від багатства, сліпнуть вороги
Все віддасть , за скоєні борги
І Москва, накоїла огид!
Тут керує Путін, підлий жид
Атом, зброя, сварить світ, рука
Розуму лишило чудака!
Роздува, між мусульман вогонь
Зло творить, між людством, заборонь
Зупиніть! Нечистому смаки
Землю всю, пленили дураки!
Вся земля, діждалася весну
Пробудилось, все живе від сну
Ніжна зелень, на гілках беріз
Досить крові, смерті, досить сліз.
27 квітня 2015 року
Божий дарунок
Сумні думи, дарить Господь
Радості, не має
Вічно граблять Україну
Горе, сльози знає.
А як в піснях, що співає
Болить, ниє серце
З грудей, вирватися хоче
Від жалю, стукоче.
Земле моя, Україно
Обкрадена мати
Скільки можеш зла терпіти?
Пора лихо гнати!
Пора, пора всих злодіїв
Смертельно карати!
Лише тоді, ти відчуєш
Усміхнеться слава.
Будуть, усі шанувати
Окріпне держава!
Усі будуть молитися
Суровим законам
І Господа прославляти
До землі поклоном.
І діточки усміхнуться
До сонечка, в небі.
Добро, воля усміхнеться
Брехні, зла, не треба!
15 квітня 2015 року.
СЛОВО
Слово мовлю, сестрам і братам
Лихо бродить, жити тяжко нам
Діждались, від житого огид
Знов обрали, знов керує жид.
Манять дуже золотії їх, двірці
Розум їх лишив, жадність у руці
А за землю, гинуть лиш бійці?
Звикли красти, нищити, ломать
Це тавро, на пиках їх печать.
Всі відпаслись, горнуть животи
Розуміти мусите, брати!
Тіло й душу, даримо смертям
Досить годувати, бездар нам!
Все багатство, щоб палить вогнем?
Дихати вже нічим, з кожним днем
Більш дуріють, жирні бугаї
Хто керує, хто в нас на чолі?
Всі бояться, тихо, всі мовчать!
Більше вкрасти, інші хай повчать
В них у думі, злато – шоколад
Друзі з закордону, створять лад.
Гинуть люди, діточки війна
Керівним, то мати є, рідня
Є куди, мільярди приховать
І ніхто, не буде, нас карать!
Що нам людей горе, що біда
Виліземо сухими, а вода?
Мов із гуся, миттю із тече
На війні, прострілене плече
Бійці гинуть, смерті, кров тече
Мусимо, брат брата берегти
Розуміти мусимо, брати!
Що творять поганці у тилу
Ждуть за зло, брехню, ще похвалу?
Ще лишилось, землі їм продать
Це є їх тавро, то їх печать!
10 червня 2015 року