Нашому національному, а тепер і державному, гімну 150 років. Як кожний подібний текст, він є цінним документом історії сакрального характеру. Звідти, з XIX століття, нам у спадок від творців національного відродження дісталися такі вершинні здобутки української думки і слова, як «Заповіт», «Реве та стогне…» Т. Шевченка, «Молитва» О. Кониського, «Україна» П. Куліша, «Не пора, не пора…» І. Франка.

Перевернемо на часину цей перелік і повернемося до гімну «Ще не вмерла Україна» у так званій оновленій редакції. Зауважимо таке: по-перше, ніхто з сьогочасних редакторів не мав дозволу від автора П. Чубинського на це сумнівне «оновлення»; по-друге, тексти сакрального характеру мають усталений канон, який ніхто не має порушувати, незважаючи на історичні обставини.
От сучасні редактори поміняли первісне слово «українці» на «молодії». Звернімо увагу на те, що два іменники «браття українці» замінено на словосполучення іменника з прикметником «браття молодіє», що обумовлює інший відтінок значення слова «браття». Слова браття українці мають значення етнічної і духовної спорідненості суспільства. Цю спорідненість роду українського багато раз підкреслювали, як наприклад Т. Шевченко «Обнімітесь браття мої…», Микола Вороний «За Україну з огнем за взяття рушаймо браття всі вперед!», Гімн українських націоналістів «Не сміє брат на брата йти у бій», Василь Симоненко «Можна вибрать друга і по духу брата…». Слово брати, або ж браття, як звернення до рідних по духу, по крові, по вірі спільноти надзвичайно часто вживається в народних піснях та думах. Саме тому Чубинський і використав його, щоб підкреслити окремішність української спільноти.
Отже слова «браття українці» були центральним поняттям, навколо якого автор тексту висловив думки усього першого куплета гімну.
У першому рядку гімну слово Україна логічно поєднувалося зі словом українці в другому рядку, бо України без українців як і українців без України не може бути.
Тепер в «оновленому» варіанті, Україна залишилася без українців, адже хто такі «браття молодії»? Хто вони? Браття молодії можуть бути ким завгодно: чужинцями, окупантами, комуністами, кадебістами, аби були молодії.
«Оновлення» повністю зруйнувало логіку всього тексту гімну, адже перші два його рядки є головними.
Наступні два рядки це ясно показували, хто такі вороженьки, адже тепер для молодих, це можуть бути, наприклад, старі.
У канонічному тексті все було ясно – це вороги України та українців, а тепер чиї? А хто запанує у своїй сторонці? Раніше було ясно теж – запанують українці на Україні. А тепер, у зіпсованому тексті національного гімну, а також в Україні, в державі дійсно запанували «браття молодії» – молодички Донбасу, «новые украинцы», братва.
От що значить поміняти одне слово в сакральному тексті. А громадськості – байдуже…
Ще не вмерла Україна
Але може вмерти
Якщо ми її ледачі
Доведем до смерті.
Пам’ятаймо ці слова геніального Бориса Грінченка.
Браття українці! Чи не пора нам, титульній нації своєї держави, своєчасно, адекватно реагувати на різносторонні прояви відвертої або прихованої інтервенції антиукраїнських сил?
Запізніла чи не уповні адекватна реакція, навпаки, спонукає агресора завдавати все нових і нових ударів.
Маємо двомовні паспорти без графи «національність». Чверть століття як діє (частіше не діє) недолугий і безнадійно застарілий «Закон про мови в Українській РСР». Вищі навчальні заклади позбулися викладання курсів з історії України, а школи такого предмета, як українознавство.
Із живого тіла державного гімну вирізали (з фальшивої необхідності) центральне серцевинне його слово і вшили небезпечний протез замість серця.
Тож скільки десятиліть чи століть нам, браття українці, потрібно чекати, щоб «згинули наші вороженьки як роса на сонці»?

Володимир Підіпригора
(надіслано автором по емейлу)
займы на карту