НАРОДЖЕННЯ ЄВРОМАЙДАНУ

..добірка віршованих творів, поетеси з селища Борова, Світлани Михайлівни Жук.

                                                           

 

Світлана  ЖУК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                 

 

           Н А Р О Д Ж Е Н Н Я

 

Є В Р О М А Й Д А Н У

 

  (2013 – 2014 роки)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З М І С Т

 

 

 

  1. З а к л и к ……………………………………………………………… 3 –  4
  2. До українців…………………………………………………………… 4 –  5
  3. Немає грошей………………………………………………………….  5 –  6
  4. Загублена краса………………………………………………………..  7 – 8
  5. Справжні фашисти……………………………………………………. 8 – 9
  6. * * * Брат у мене хоче відібрати……………………………………… 9
  7. В Європу………………………………………………………………. 10
  8. Воля Євромайдану……………………………………………………. 10 – 11
  9. Різні шляхи……………………………………………………………. 12
  10.  Кривавий злочин……………………………………………………… 12 – 13
  11.  Слово народу…………………………………………………………. 13 – 14
  12.  Реакція народу

Нові «закони» регіоналів – комуністів……………………………… 15

  1.  Ми незламні……………………………………………………………15 – 16
  2.  Народ і влада………………………………………………………….. 17
  3.  Непереможному народу……………………………………………… 18
  4.  Небесна сотня…………………………………………………………. 19
  5.  В чеканні президента

(На старті незалежності 1991-2014 рр.)……………………………… 20 – 21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З а к л и к

 

 

Втрачаєм час, безцінний час, братове!

Йдемо по вістрю гострого ножа,

Проспати можем нашу рідну мову,

Прокинемось – а мова вже чужа.

Її готують нам антидержавці,

Найближчі, найхижіші вороги.

Ці, задумів московських виконавці,

Роз’єднують дніпрові береги.

Вони, ведучі п’ятої колони,

Творці цинічних і облудних змов,

Вже розділили нас на регіони,

Щоб сіяти розбрат, а не любов.

Пора вже бити у тривожні дзвони!

Пильнуймо рідну мову, як дитя,

Готуймося до самооборони,

Віддати мову – це віддать життя.

І не кажіть, що все минеться якось,

Все вляжеться і запанує лад,

Коли чужій дадуть державний статус,

То рідну не повернемо назад.

І щоб міцніше рідний стяг тримати,

Активно діймо, бо не час дрімать,

Історію Вітчизни треба знати

І мати мудрість правду пізнавать.

Прозрійте в час брехні і в час безвір’я

Усі сліпі й глухі до власних бід,

Бо виженуть вас з власного подвір’я

І кинуть вам об’їдки на обід.

І будете чужі лани орати

І сіять те, що скажуть вам пани,

І будете чужою розмовляти,

І жити так, як вам звелять вони.

Усім відомо – вимирають села,

Безвинних мучать в тюрмах та судах,

Хвороби та нестатки у оселях

І в кожного перед майбутнім страх.

Куди не глянь, панують олігархи,

Під ними – нижче рангом шахраї,

Усі закони у руках «монархів»,

Ми на своїй Землі вже не свої.

Не дай нам, Боже, впасти у неславу,

Проспати волю через нашу лінь,

Тож захищаймо мову і державу

Для себе й для майбутніх поколінь.

 

(Січень, 2013 р.)

 

 

 

 

 

До українців

 

 

В яке майбуття ми спрямовуєм кроки?

Щодня нас грабують, а брешуть «не крав я!»

Живем серед ницих, цинічних, жорстоких,

В часи беззаконня, бездушшя, безправ’я.

І все потребує тепер охорони –

Освіта, наука і батьківське слово.

Диктують табачники хижі закони,

Щоб знищить духовність, державу і мову.

При владі укохані, червонопикі,

Вгодовані беркути – їх охорона,

Лакеї Кремля лицемірні й дволикі,

Це ті, що державні крадуть міліони.

Народ зневажають нахабно й відкрито,

Що їм українці, убиті  безвинно?

Тож просять поляків вважать геноцидом

Для себе криваві бої на Волині.

Народ працьовитий зробили ледачим,

Жене безробіття його за кордони,

І множать п’яниць, наркоманів, незрячих

Нікчемні правителі, п’ята колона.

І вже  не міліція – поліціянти

Катують народ,  убивають безвинно,

Ведуть себе всюди, немов окупанти,

В своїй, незахищеній ними, країні.

Допоки терпіти нам плем’я вороже,

Що й досі роз’єднує нашу родину?

Що тільки грабує, руйнує, як може,

Веде до загибелі всю Україну?

Не маємо користі з них ні на йоту,

Пора нам викурювать гнізда осині,

Бо влада, що бореться проти народу,

Не має вже місця у жодній країні.

Чи знову вовків оберуть нам овечки?

Чи може вже є на майбутнє наука?

Зрадливі й сліпі, не продайте за гречку

В неволю країну, дітей та онуків!

Згадайте про те, що ви є українці,

Що маєте честь свою, гідність і славу,

І не ставайте у лави злочинців,

Які продають українську державу!

(Серпень, 2013 р.)

 

 

 

 

 

Немає грошей

 

Такий в нас уряд «прехороший»,

Стабільно він не має грошей!

Нема на ліки та лікарні,

Нема на книги та книгарні,

На дитсадки та на дороги

І для швидкої допомоги.

Пенсіонерам та афганцям

Мізерні гроші від обранців,

А слід же щось і їсти й пити

І ліки хворому купити.

Руйнуються підземні труби,

Доводячи дітей до згуби,

Вода брудна – не можна пити,

І складно в холоді прожити.

Зайдеш у наші магазини –

Зашкалюють високі ціни,

Тут не до м’яса й не до риби,

Бо не докупишся й до хліба.

А що тим матерям робити,

В яких онкологічні діти?

Їх прирекли на вимирання –

Нема грошей для лікування.

І зрозуміти люд не може –

Де галузь та, що має гроші?

З чиєї волі та вини

Кудись поділися вони?

Не слід розводити дебати

І довго злодіїв шукати,

Вже наші кровні міліони

Працюють на офшорні зони.

«Жить стало лучше й веселее»,

Крадуть «смелее и смелее»!

Та наші злодії не скнари,

Бо закупили вже й Канари.

Допоки нерозумні лохи

Дійдуть до розуму хоч трохи,

Вони за суми відповідні

Квартали мають аж у Відні.

Чому роти порозкривали?

Адже самі нас обирали!

Хотіли ви руки твердої –

Залиште владу у спокої!

А ні, то беркути й омони

Прийдуть до нас на оборону,

А якщо вам не буде спину,

То продамо і Україну!

Отож, пильнуйте добрі люди,

Щоб вас не вводили в облуду,

Лише господарі хороші

Не будуть тринькать ваші гроші.

Тож слід вам, врешті, розум мати,

Щоб злодіїв не обирати,

Які співають солов’ями,

Щоб грабувати нас із вами.

(Березень, 2013 р.)

 

Загублена краса

 

Давньоруський град, князів столиця,

Тут слов’янське проросло зерно,

Синню неба, золотом пшениці

Промениться наше знамено.

Стільки праці, і любові й хисту

Вклали наші зодчі та митці,

Щоб красою квітувало місто,

Береги його та острівці.

Та цей храм мистецтва і науки,

Навіть береги його ріки,

У наш час клюють, неначе круки,

Й хижо точать, ніби хробаки,

Рейдери, пройдисвіти, хапуги,

Ми щоденно боремось зі злом,

Влада не зважа на цю наругу

І хова їх під своїм крилом.

Звідкіля взялися ці погани,

І яким їх вітром занесло?

Землю і будинки дерибанить –

Це найперше їхнє ремесло.

Вирізають парки – храм природи,

Ми у павутинні їх сітей,

Не питають у народу згоди –

Знищують майданчики дітей.

В небезпеці вже Свята Софія,

Зруйнували і Гостиний Двір,

Втратив звабу наш узвіз Андріїв

І Хрещатик вже не тішить зір.

А жирують лиш пани з панками,

Чи настав для смертохристів час?

Вже чужу говірку з матюками

Нам приніс зі сходу «Всьо Донбас».

Пробки і аварії, сум’яття,

Затишку і спокою нема,

Клани із масонською печаттю

Давлять душу міста, мов тюрма.

Києве, наш красеню коханий,

Ти в скорботі, ти змінився враз,

А недавно у вінку з каштанів

Розквітав і чарував ти нас.

Все було яскравим, чистим, свіжим,

В парках нам співали солов’ї,

На асфальті не зіяли ніші,

Де колеса гублять водії.

Не було сміття в дворах, будинках.

А тепер наїхало, найшло!

І душа не має відпочинку –

Хижі розплодили чорне зло.

Беркути повсюди сараною.

Де було таке, в який ще час,

Щоб за металевою стіною

Влада заховалася від нас?

Вірю – звільнять нашу землю зайди!

І надію в серці я несу –

Прийде справжня українська влада

І відродить Києва красу!

(Серпень, 2013 р.)

 

 

 

Справжні фашисти

 

Регіони з комуністами,

Що в брехні не мають спину,

Називають нас фашистами

За любов до України.

І глумляться над героями,

Що лежать у домовинах,

Що в тяжкі часи зі зброєю

Захищали Україну.

Пригадайте ті репресії

Ви, нащадки людоморів,

Коли сіяли в прогресії

В Україні смерть і горе.

Вже давно відомі світові

Соловки і Сандармохи,

Як жила за заповітами

Совість вашої епохи.

За Сибірами й Уралами,

У морози, дощ та спеку,

Від катівських рук вмирали ми,

Бо життя було нам пеклом.

Ви, що з душами нечистими,

Що крадете в нас свободу,

Ви є справжніми фашистами

Українського народу.

Слід вам Богу помолитися,

Впасти низько на коліна,

Світлій пам’яті вклонитися

Убієнних безневинно.

 

(Серпень, 2013 р.)

 

 

 

*          *          *   

Брат у мене хоче відібрати

мою землю, мою рідну мову.

Каїн теж для Авеля був братом,

Та не мав він братньої любові.

І коли його заполонила

Чорна заздрість – він не мав вагання,

Брата, рідну кров, підняв на вила,

І завдав батькам тяжкі страждання.

Брат і нам завдав багато горя.

Всіх загиблих не порахувати

Від репресій, від голодомору,

Тож не треба нам такого брата.

І для нас він є лише сусідом.

Для сусідів правила відомі –

Не приносить ближнім горе й біди,

А наводить лад у власнім домі.

 

Він себе зове великоросом,

(був же московитом і ординцем)  .

Ми ж не будем більше малороси –

Є в нас горде ім’я – українці!

 

(Лютий, 2013 р.)

 

 

В Європу

 

Немає в уряді Езопа

І це не з нашої вини,

Та шлях у нас один – в Європу!

Ми її дочки та сини.

І жить бажаємо в країні,

Де б у ярмо нас не тягли,

Була захищена Людина,

Закони праведні були.

Не хочем Митного союзу,

Давно відомих «братських» уз,

Ми йдемо до надійних друзів,

У Європейський  – наш Союз.

І хто нам в цьому заважає

В рішучий доленосний час,

Того ми ворогом вважаєм,

Який краде свободу в нас.

Ми почали, нас не спинити!

Готові терни перейти,

Щоб вільно і щасливо жити,

Щоб Україну зберегти!

 

Нашій мудрій, волелюбній, незламній молоді, захисникам України

(Листопад, 2013 р.)

 

 

 

 

 

Воля Євромайдану

 

 

Європа давно вже розкута,

Країни у братньому колі,

Тримають нас Путіна пута

І шлях закривають до волі.

Бо все не дають йому спати

Скарби українського роду,

І сонячний Крим, і  Карпати,

І наші грунти, і заводи.

Ми ж місто Петру збудували,

Освоїли нетрі сибірські,

І шахти, і ГЕС, і канали –

На наших кістках українських!

Та дяки нам годі чекати,

Ви  люд український безвинно

Морили, і з нашої хати

Зробили велику руїну.

Репресії, ниці наклепи,

Свій злочин ховали від світу –

В застінках тюремних, у склепах,

Ви нищили нашу еліту.

Наш люд і тепер вимирає

Від  вашої заздрості й злоби,

Бо ви з українського раю

Зробили пекельний Чорнобиль.

Ні, ми не російського роду,

Та нашим братам у Росії

Бажаємо щастя й свободи

І доброго мати Месію.

А Путіну скажем відкрито –

Нас ваші кредити не гріють,

Імперія вміє гнобити,

Любити ж сусідів не вміє.

Не нам ці призначені гроші,

А нам їх лише  віддавати,

Підуть на прибутки хороші,

Що їх скористають магнати.

Ми – діти козацького краю,

Йдемо у Європу додому,

Йдемо від Дніпра до Дунаю,

І нас не спинити нікому.

Йдемо від Дністра і від Прута,

Нам клани терпіти доволі!

Азійські скидаємо пута,

Бажаючи світлої долі.

(Грудень, 2013 р.)

 

 

Різні шляхи

 

Запитуєм «братів», чий хижий рот

Ніяк утробу їхню не напха:

«Чому ви наш ґвалтуєте народ?

Звідкіль у вас імперська ця пиха?»

Чому не рік, не два, а сотні літ

Чигаєте на нас, немов вовки?

Винищували України цвіт,

В Сибір гонили і на Соловки.

Боялись ми вертатися в Союз

З німецьких таборів після війни,

Тікали у світи «від братських уз»,

Де правили нащадки сатани.

Набридли нам обійми навісні,

Бажаємо давно в Європу йти,

Свої у нас і звичаї й пісні,

І справжні європейські є брати.

Сидіть собі і думайте в Кремлі,

Як «обустроить» пів-материка,

Чужої не торкайтеся землі,

Бо пиха ваша нас не заляка.

Сягнути хоче Путіна рука

За береги великого  Дніпра,

Та рідний край Шевченка і Франка –

Не царство Катерини та Петра.

Сьогодні наша молодь підняла

Небесне європейське знамено,

Ми не підем з імперією зла,

Європа нас чекає вже давно.

(Грудень, 2013 р.)

 

 

 

 

Кривавий злочин

 

Вже ранок снігом молодим умитий

І ліхтарів погасли промінці,

Кривавий уряд беркутом прикритий,

А на Майдані молоді борці!

Борці за майбуття, за світлу долю,

За Україну і за свій народ,

Щоб не тягнув нас знову у неволю

Злочинний клан перевертнів – за брод.

На цім Майдані українські діти

Співали мирно й весело пісень,

Та беркутами хижими побиті

Були вночі, щоб не застав їх день.

Накинулись на сплячих чорні круки,

Асфальт на площі кров’ю залили,

Трощили ноги, голови і руки,

А потім ще й судити потягли.

Верхи, щоб мирну молодь залякати,

Виношували плани ці давно,

Побить жорстоко, а тоді – за грати,

Катів же нам судити не дано!

Та вже відоме нашому народу

Те правосуддя сатанинських душ,

Невинних судять, винних – на свободу,

За це від влади мають добрий куш.

Жахнулись наші закордонні друзі,

Що можновладці діють, як кати,

Щоб бути в Європейському Союзі,

Нам руку подають, немов брати.

То скільки ж можна злочини терпіти,

Відстоювати право на життя?

Якщо вже встали українські діти,

То не дамо цій владі вороття!

Судить дітей за прагнення свободи,

За їх бажання вирватись з сітей?

Ви є чужинці, ви – кати народу,

Бо рідний батько не вбива дітей!

(Грудень, 2013 р.)

 

 

 

Слово народу

 

Ми президента маємо холопа.

Таких зовуть підніжка, грязь Москви,

Без згоди Пана не піде в Європу,

Бо власної бракує голови.

Ну як же він покине Межигір’я?

Та ще й синочків статки немалі…

Хай кидають у нього яйця й пір’я –

Він не покине злачної землі!

Ні, він не Гавел, навіть не Обама,

Сорочки з свого тіла не зірве,

Хай два Майдани стукнуться лобами –

Він – твердолобий, всіх переживе!

А біля нього круків ціла зграя,

Всіх обігріть і всіх нагодувать,

Собі ж дорогу прокладать до раю,

Ще й мать мороку черню керувать.

Звідкіль оцей Майдан, оця наруга?

Я ж йолку їм поставити хотів!

Ще й допомоги попросив у друга,

Він українців любить, як братів.

Зніму я з голови оцю обузу,

Мільярдики в кишені розкладу,

Не кваплячись, до Митного союзу

Народ, немов отару поведу.

Ой не надійся, вовче, на отару!

Ми братською любов’ю  ситі вщерть,

Голодними вмирали хлібодари,

Пів-України викосила смерть.

Ти й твоя свита до брехні охочі,

І всі твої обіцянки обман,

Наказуєте бити серед ночі

Дітей, що мирно вийшли на Майдан.

Нащо нам влада підла та дволика,

Яка щоденно всюди сіє зло?

Вкорочує старим і дітям віку,

Таких ще кровожерів не було!

Домова з вами – це одна облуда,

Ви вже довіру втратили сповна,

Ваше нутро вже добре знають люди,

Покиньте крісла! Стежка в вас одна!

(Грудень, 2013 р.)

 

Реакція народу

Нові «закони» регіоналів – комуністів

 

  1. Не носити каски, не носити маски.
  2. Хто робить наклепи – посадим у склепи.
  3. Хто їде на свято – п’ять машин багато.

Закон ухвалили Автори – дебіли.

Наше діло праве – за Пшонкою справа!

Пора всіх садити – хай живуть бандити!

Наш спільний девіз: «Скарби України – у наші родини»!

Девіз Азарова: «Нехай розкошує синочок у Відні,

Хай мають квартали усі мої рідні!»

Девіз Януковича: «дав я Путіну зарок  – я від нього ні на крок. Берегти його довір’я, щоб не втратить Межигір’я. Слухать всіх його порад, щоб дурить електорат».

Девіз синів Януковича: «Хай євро колоситься, хай десятириться новими прибутками наша залізниця!»

Девіз комуністів: «Ми сталінські беркути, і хоч не соколи, ми Леніна – Сталіна не зрадим ніколи»

Девіз регіоналів: «Брехати, обіцяти і людей лякати, щодня, щогодини нищить Україну»

Підписали

Прем’єр  Азаров – від уряду хазарів.

Президент – від влади народної зради.

Поставили печать.

Народу – молчать!

Та народ не мовчить,

Він їх ще провчить.

(Січень, 2014 р.)

 

 

Ми незламні

 

 

Що вчинив ти, дракуло, з народом?

Вбив мужів і хлопців молодих,

Що бажали щастя та свободи,

Їхня кров і на синах твоїх!

Ти продався Путіну-бандиту,

З ним тягнув нас у ярмо Москви,

Ми були вже в путах московитів,

Ще про голод спогади живі!

Міліони полягли в Сибіру,

В сталінських катівських таборах,

Каїнам у нас немає віри,

Хай в своїх покаються гріхах.

Проклятий до сьомого коліна,

Стільки ти накоїв нам біди!

Геноцид не простить Україна,

Згинь, катюго, згинь і пропади!

А борці ж стояли на Майдані

У морози люті ніч і день,

Ти ж приймав в палаці теплі ванни,

До народу був глухий, як пень.

І народ вклоняється доземно

Всім Героям, що лягли в борні,

Ваша кров пролита не даремно,

Тут не панувати сатані!

Віддали життя ви за свободу

І за Україну дорогу,

І безмежні біль і гнів народу,

Перед вами кожен з нас в боргу.

Тож борімось, як оці Герої,

Пам’ятаймо їхні імена,

Рідну землю захистим собою,

Бо Вітчизна в нас лише одна.

Славен будь, козацький мужній роде!

Хай же бачать наші вороги –

Ми не продаєм свою свободу,

Тут не буде хижої ноги!

А братві й пахану скажем стисло –

Досить нам терпіти кримінал!

На злочинців в урядових кріслах

Вже чека народний трибунал!

20 лютого 2014 р.

В трагічний для України день.

 

 

 

 

Народ і влада

 

 

Запитаєм «всевельможного

«упорядника законів»:

«Ти ж казав – почую кожного,

А не чуєш міліонів?»

Вже народ шумить майданами

Й не надіється на тебе,

Ти ж сховався за парканами,

Що високі аж до неба.

Не згуртовуєш ти нації,

Не об’єднуєш родину,

А ведеш до ескалації

Схід і Захід України.

Обминаєш скелі з рифами,

Став глухим і став незрячим,

І за беркутами й грифами

України вже не бачиш.

Оточив себе міністрами,

Що забули про людину,

Людці з душами нечистими

Обікрали Україну.

Хочеш знову бути обраним?

За яку ж то нагороду?

Лиш обіцянками добрими

Не купить любов народу!

Все приведено в руйнацію

І нема для цього ліків,

Нам потрібен батько нації

Не брехливий, не дволикий.

Вже довіра зникла повністю,

Влада владу вже втрачає,

Милосердя та духовності

Ой як їй не  вистачає!

Не несе вона народові

Правди, миру та любові,

Протиставить Захід Сходові,

Натравить братів готова.

Не надійся, що невільником

Наш нарід ти зробиш знову,

Зростимо собі очільника

І по духу, і по крові!

(Лютий, 2014 р.)

 

 

Непереможному народу

 

І знову смертохристи нас катують,

В країні скрізь панує кадебе,

Тітушки хижі, мов хорти чатують

І суд бандитський в тюрми нас гребе.

Є дві провладні партії-мікроби,

Спецназ цей вірус скрізь оберіга,

Від них усі нещастя, всі хвороби,

Але народ, мов вольтова дуга,

Вже спалахнув від праведного гніву –

Що творить кат на цій святій землі?

Вирізують ліси, плюндрують ниви,

І мруть без ліків і старі й малі.

В нас відбирають хліб і рідну мову,

Цим злочинам немає вже кінця,

А беркути стоять напоготові,

Стріляють в наші душі і серця.

Народе мій! Ти всепланетне диво!

Де ще знайти, в якім іще краю,

Такий могутній спалах позитиву

Готовність стать в  мільйонному строю?

Стоять в холодній ночі не заради

Ні власних інтересів, ані благ,

І будувати з снігу барикади,

Щоб ворог ницих цілей не досяг!

Хоч скаженіть бандюки-заброди

І точать зуб на нас давним-давно,

Мій героїчний, мій стійкий народе,

Перемогти тебе їм не дано!

(18 лютого 2014 р.)

 

 

Небесна Сотня

 

Трагічні дні. В скорботі Україна,

І нашу біль відчула вся земля,

А десь далеко, у висотах синіх,

Небесна Сотня з Богом розмовля.

І Бог їх душі лагідно приймає,

Для праведних не буде забуття,

Ми знаємо – Герої не вмирають,

Дарує небо вічне їм життя.

Здригнувся кат, покинув Межигір’я,

Де не ступне, горить під ним земля,

А в небі сяє вже нове сузір’я

І Україну всю благословля.

Те сяйво сліпить всіх катів щоночі

І не дає спокійно жить щодня,

І від людей вони відводять очі,

Прокляття вбивцям чує вся рідня.

Герої сплять. Спокійні їхні чола,

Для них навіки зупинився час.

Ми не забудем, друзі, Вас ніколи,

Ви – дух Майдану. Ви є серед нас.

Ви нас усіх збираєте на віче,

За Вас ми молим Матір і Отця,

Ваш дух до нових перемог нас кличе,

Вогнем святим запалює серця.

Вогнем добра, любові і свободи,

І Вашу пам’ять не стирає час,

Ви з нами, друзі, Ви завжди з народом,

Ми будемо рівнятися на Вас.

Ми вже не ті. Немає безтурботних,

І нас не поневолити Москві!

Прислухайтесь: іде Небесна Сотня,

Ідуть Майдану вічні вартові.

(23 лютого 2014 р.)

 

 

 

 

 

 

В чеканні президента

         (На старті Незалежності 1991-2014 рр.)

 

 

Ми незалежні понад двадцять років,

Але яких ми досягли висот?

Робили  лиш слабкі непевні кроки,

Жили окремо і вожді й народ.

Два перші президенти Леоніди,

Що у майбутнє свій народ вели,

Не нас любили, а свого сусіда,

Йому і флот, і зброю віддали.

А третій був надія і відрада

І при бажанні все зробити міг,

Та він боровся з жінкою за владу,

І сам себе в тій битві переміг.

Та ще й пахана і страшного вбивцю

Привів до влади в той недобрий час,

Той пив і проливав народну крівцю

І втік з ганьбою потайки від нас.

Віт того людомора тільки біди –

Хоч не трима державне він кермо,

Домовився із хижаком-сусідом

Нас у московське запрягти ярмо.

До нашої землі сусіда ласий,

Чига давно, та плани його – тлін,

Тож не тривожся, батьку наш, Тарасе,

Бо твої діти встали вже з колін!

Хоч шаленіє той пихатий ворог

І ломиться і в двері, і в вікно,

Давно хотів би стерти нас на порох,

Перемогти йому нам не дано!

Ми буде жити за велінням Божим,

Воно давно в народі не нове,

Лиш той народ у війнах переможе,

Який до миру й волі всіх зове.

Тримайтеся, кримчани, ми єдині!

В напрузі світ, хвилюється за вас,

В молитвах просить Бога Україна,

Щоб він прискорив визволення час.

Хто буде президентом? Ми в чеканні,

І буде лиш народ йому суддя.

Нас кличе кров, пролита на Майдані,

Щоб ми обрали справжнього вождя!

(7 березня 2014 р.)

  получить займ на карту

Comments are closed.