Декілька разів за останній час на даному ресурсі йшлося про джерела на річці Стугні в межах селища. Згадувалось також місце на схилі, відоме під назвою «берізка».
Біля підніжжя цього схилу розташувались зразу шість джерел, з яких односельці беруть чисту, м’яку та смачну воду. У людей, які нещодавно дізнались про ці джерела, може виникнути думка, що їх створила сама природа. Але якщо побувати на цьому місці і оглянути всю джерельну інфраструктуру, стане ясно, що все це створено копіткою працею небайдужих людей.
В кожному з шести джерел вода з пластикової трубки стікає в дерев’яний жолоб, в якому можна зручно розмістити п’яти- чи шестилітрову пляшку і під’єднати його до струменя води . Вище водозабірної трубки знаходиться відстійник, де певний об’єм води очищується природним щляхом. Зверху відстійник прикритий оцинкованим залізом. Біля кожного джерела вкопано стовпчики або лавка- можна поставити пляшки або присісти відпочити. До джерела веде дерев’яне вимощення, по ньому також зручно переходити від одного джерела до іншого – ноги в болоті не замочиш. Майданчик біля джерел обкладено тротуарною плиткою. Під’їзд до місця зручний, є де поставити машину.
Вражають масштаби створеної інфраструктури, об’єм та різноманітність вкладених матеріалів, раціональність усіх конструкцій.
А тепер я вас здивую. Як виявилось, все, про що тут йшлося, виникло завдяки праці тільки однієї людини – Олександра Івановича Дудніка. Багатьом він відомий як вправний телемайстер, який оживив не одну сотню телевізорів односельців, але мало кому відомо про його цікаве хобі.
Це він без самореклами, без сторонньої фізичної та фінансової допомоги, не даючи і не отримуючи відкатів,з власних матеріалів та власною працею створив чудовий комплекс, яким може скористатись кожен бажаючий.
Олександр Іванович постійно обслуговує своє дітище – очищає відстійники від мулу, відновлює дебіт води, ремонтує жолоби. Буваючи в черговий раз біля джерела, помічаєш якісь зміни на краще – подовжується дерев’яне вимощення ( на сьогодні це 52 м дерев’яної доріжки!!!), замінюються трубки, з’являються нові лавки. Зараз Олександр Іванович будує на воді капітальний місток, з якого можна буде закинути вудку та безпечно дійти до джерела по льоду взимку. На кришці одно із відстійників Олександр Іванович написав фарбою номер свого мобільного – про всі зауваження і пропозиції щодо джерел можна повідомляти йому особисто.
У цьому сюжеті, як у кожній казці, поруч з добрими героями мають бути і злі. Вони є і в нашій розповіді. Це люди, які екскаватором викопують вже далеко не першу широку , довгу та глибоку канаву поперек шляху, що веде до «берізки». Водії наполегливо «пробивають» об’їзд навколо перешкоди, а вона з маніакальною впертістю та тупістю з’являється знову. Поведінка цих людей дуже схожа на діяльність «добродіїв із саду.»
Що тут сказати? Тарас Григорович Шевченко ще давно помітив: « Той мурує, той руйнує,…» А як сучасно звучить.
Автор “Казки про джерело” Новицький Юрій Степанович
надіслано по е-мейл від Олександра Гончаренко