Вірші поетеси Світлани Жук на вшанування полеглих під Крутами 16(29) січня 1918 року.

 

Героям Крут

 

Тривожать душу спогади, думки,

Про тих, які боролись до загину.

Герої Крут, відважні юнаки,

Як палко ви любили Україну!

Як боронили волю від ярма,

Від зайд чужих, хоч і були ще діти.

Життя лиш почалось – і вже нема,

Вам би любить, сміятися, радіти.

Вас викосили люті вороги,

І нікому вже Київ боронити,

І там, де ви упали на сніги,

Мов маки, запалала кров пролита.

Свідомо йшли на смерть, бо вас вела

Мета висока, прагнення свободи.

Вас знищено імперією зла,

Та ви є вічні в пам’яті народу.

Ваш подвиг кличе нас не забувать,

Хто ми такі, якого ми коріння,

І українську ниву пильнувать,

Щоб чужорідне не зросло насіння.

І кожен з нас несе тепер одвіт,

Насамперед – керманичі народу,

Аби не гинув України цвіт,

Життям якого куплено свободу.

 

(Січень, 2008 р.)

 

 

 

Замордовані під Крутами

 

Ще зовсім юні, а серця орлині,

І йшли на бій хоробро, як мужі,

Щоб не топтали рідну Україну

Катів імперських чоботи чужі.

Ще зовсім юні. Їм хотілось жити,

Бажаннями їх сповнені серця.

Їм би співать, сміятися радіти,

І радувати матір та отця.

Закрили шлях до Києва собою,

Не похитнулись, і були, як твердь.

За нього мужньо йшли у пекло бою,

І вибір був – свобода, або смерть.

Ніхто з них поле битви не покинув,

Ніхто не зрадив. Молоді орли

Всі, як один, за волю України

У тім бою нерівнім полягли.

Тож пам’ятайте, юні покоління,

До вас звертаюсь в ім’я майбуття:

Любіть, оберігайте Україну,

Як ті, що віддали за вас життя.

Прокинься, юнь, збайдужіла, інертна,

Звільнись від пут зросійщених ідей,

Живи, як ті ровесники безсмертні –

З любов’ю до Вітчизни, до людей.

Хай в юнім серці квітне рідна мова,

Кріпіть в минуле пам’яті мости,

Ростіть в собі ген вірності й любові,

Щоб з ними гідно по життю пройти.

 

(29 січня 2012 р.) заём