Конструктор крейсера “Аврора”, який увійшов в історію, жив у селищі Борова під Києвом
В історії кожної країни є забуті імена. Особливо багато їх породили радянські часи, коли історики були тушені або до невпізнання спотворювати події “добиьшовицької” епохи, або ж замовчувати їх.
Сьогодні ми маємо унікальну можливість відновити втрачений зв ‘язок часів і зрозуміти, що спогади про історичних осіб живуть не тільки у шкігьних підручниках і музейних залах.
Селище Борова, що під Києвом, на перший погляд, далеке від магістралей великої історії. Але це тільки на перший погляд. Адже тут жила людина, яка має повне право називатися легендарною, — корабельний інженер-конструктор Ксаверій Ратник.
Життя Ксаверія Ксаверійовича безпосередньо торкнулися дві масштабні історичні події — Цусімська битва і Жовтнева революція. Більшість кораблів, які брали участь у Цусімській битві, були його творіннями. Що стосується легендарного крейсера, який своїм залпом сповістив про початок нової епохи, то він був побудований саме під керівництвом Ксаверія Ратника, тоді начальника Балтійського суднобудівного заводу. Цей корабель теж брав участь у Цусімській битві. Корабель зазнав 18 влучень, японських крейсерів, але зумів втекти від переслідування противника і здійснити морський перехід тривалістю шість днів. Генерал-лейтенант Ратник будував свої кораблі на совість.
У травні 1907 року Ксаверій Ратник пішов у відставку за “сімейними обставинами”, покинув північну столицю і повернувся в Україну. Оселився, правда, не у Миколаєві, звідки родом, а на хуторі Борова поблизу Мотовилівки (тепер селище у Фастівському районі Київської області). Тут він побудував триповерховий особняк у вигляді капітанського містка, де й оселився з дружиною і трьома прийомними дітьми.
Будучи людиною діяльною, Ксаверій Ксаверійович прагнув змінювати світ, ро-
бити людям добро. Згадуючи рідний Миколаїв, він почав вирощувати у Боровій південні рослини — черешню, помідори, горіхи, заклав баштан. Жителі хутора з подивом дивилися на “заморські” фрукти і спершу навіть боялися їсти їх. Крім того, Ратник побудував на хуторі декілька нічліжок. Але не звичайних. Він розумів, що не кожен має гроші, щоб заплатити за ночівлю, але при цьому не хотів потурати дармоїдству. Тому при нічліжках були столярна і слюсарна майстерні, город, сад. Кожен міг прийти туди, отримати нічліг і харчі, виконавши натомість посильну роботу.
Ксаверій Ксаверійович був демократом в істинному розумінні цього слова. Його ставлення до простих людей, підлеглих може бути прикладом для багатьох сучасних начальників. Коли під час Першої світової війни і революції 1905 року країною прокотилася хвиля страйків, вони не торкнулися Балтійського суднобудівного заводу, яким керував Ратник. Живучи у Боровій, він дбав про освіту її жителів. Зробив свою багату бібліотеку доступною для всіх, хто мав бажання долучитися до знань. Обдарованого сина робітника своєї садиби відправив на науку до Петербурга, оплативши його навчання. На Новий рік він завжди підносив подарунки хутірським дітям. За його рахунок у капличці на хутірському кладовищі відспівували бідняків і ставили на їхніх могилах дерев’яні хрести. Ще живі люди, які пам’ятають Ксаверія Ксаверійовича, і в їхніх словах досі звучить вдячність і захоплення цією благородною, великодушною і неординарною людиною.
Сьогодні жителі Борової заклопотані ремонтом триповерхового особняка, в якому жив великий кораблебудівник, впорядкуванням його могили. Першими на цю проблему звернули увагу активісти Фастівської районної організації СДПУ(О). Вони впевнені, що ім’я Ксаверія Ратника буде повернуте із забуття. І жителі селища будуть пишатися ним так само, як пишаються ще одним відомим земляком — лідером об’єднаних соціал-демократів Віктором Медведчуком.
Ольга ЛОТОЦЬКА
