загинув боєць..

Фастівський небесний рій поповнився ще одним героєм...Фастівський небесний рій поповнився ще одним героєм…

 

Руслан Гега загинув на світанку 10 липня на околиці Горлівки. Його зачепило мінометним осколком. Помер Руслан на операційному столі. Кращі хірурги Дніпропетровська боролися за його життя. Але усі їхні зусилля виявилися марними.

Начальник медичного пункту десантно-штурмового батальйону 95-ої аеромобільної бригади Наталія Волинець, яка доправляла тіло загиблого до Фастова, переконана, що лікарі робили все можливе, щоб витягнути хлопця з того світу. «Але осколок зачепив чимало внутрішніх органів: печінку, селезінку, він втратив чимало крові і таке поранення виявилося несумісним з життям».

У церкві святого Миколая, де, за традицією, відспівують усіх новоприставлених фастівських  воїнів, людей зійшлося стільки, що важко було протовпитися. Ті, хто не помістився в храмі, стояли знадвору і звідтіля слухали заупокійну службу. Священик у своєму казанні по завершенні панахиди закликав усіх вірян ревне молитися за якнайшвидше припинення кровопролитної  війни.

Протоєрей Української Православної Церкви Київського Патріархату отець Михайло з гнівним осудом напустився на тих можновладців, які «на цій великій крові збили собі мільярдні статки». Він кілька разів повторив перед присутніми мирянами,  що даремно уповають господарі високих кабінетів на те, що за свої брудні оборудки не понесуть справедливого покарання. «І якщо в земному житті їм можуть зійти з рук усі їхні злодіяння, то від Небесного Суду не потаїться жоден нечестивець».

Громадська панахида продовжилася неподалік – біля міського Палацу культури. Політиків виступало не густо, тому й нарочитого пафосу майже не було чути. А ті, кому самому довелося понюхати бойового пороху, говорили по-військовому чітко і по ділу. Дорікали фастівчанам за черствість до горя своїх ближніх. І обіцяли усіляку підтримку родині загиблого.

Керівник Асоціації учасників бойових дій та учасників АТО Фастівщини Юрій Соловей піддав гнівній обструкції тих своїх земляків, які не змогли бодай на часину відкласти в бік щоденну рутину і з належною шаною провести мужнього воїна в останню дорогу. А ще він запевнив родичів загиблого, що «оскільки  вони влилися  до лав великої атовської сім’ї, то відтак можуть сміливо розраховувати на усіляку підтримку та побратимську допомогу».

Кажуть, що є на світі горе, яке не виплакати ніякими слізьми. Саме сьогодні воно навалилося усім своїм величезним тягарем на плечі зрозпаченої й безутішної матері. Невитравний біль ще довго ятритиме серця усієї Русланової родини. Він був щирим та працьовитим чоловіком. Залишив по собі на землі добру пам’ять. Лише місяць не  дотягнув до дембеля, щоб знову обійняти таких рідних і безмежно дорогих йому людей.

Заступник командира першого штурмового батальйону 95-ої аеромобільної бригади Дмитро Жаботинський  з гіркотою в голосі повідомляє, що так вже збіглося в часі,  що в той день, коли Руслан Гега загинув, якраз сповнялося рік, як він «почав нести  службу у бригаді житомирських десантників». З нотками чулості замкомбата зроняє, що його підлеглий вже облаштовував плани на мирне життя, бо найпізніше за місяць мав з’явитися указ Президента про демобілізацію військовослужбовців шостої хвилі. І Руслан в акурат під неї  потрапляв.

Але кістлява рука смерті обірвала життя воїна в час найбільшого буяння природи. Утім  Руслан встиг пустити по собі молоде пагіння. На руках дружини залишився його 10-річний син. Хочеться вірити, що малому судилася на цій землі набагато прихильніша та ласкавіша доля.

джерело

взять деньги в долг на карту

Comments are closed.