Врубель. Мотовилівка. Тарновські

Перебуваючи у Великій Мотовилівці Михайло Врубель також змалював сім’ю Тарновських під час гри в карти “Сім’я Тарновських за карточним столом” 1887 рік. На малюнку Врубеля поміщик Великої Мотовилівки Яків Васильович Тарновський і його перша дружина Людмила Антонівна. Фото оригіналу. Одеський художній музей.

надіслав  матеріли: iанувальник старини, збирач та дослідник архівних матеріалів, уродженець Червоної Мотовилівки нині житель Вишневого, Страшук Володимир Сергійович


ЯКІВ ВАСИЛЬОВИЧ ТАРНОВСЬКИЙ

Я. Тарновський вважався одним з найбагатших київських домовласниківтаземлевласників Південно-Західного краю. Він народився у дворянській родині Полтавської губернії.

У двадцять років закінчив Головне військове інженерне училище і був випущений офіцером на дійсну службу: послідовно у С.-Петербурзькій, Брест-Литовській та Тифліській інженерних командах. У 1850 р. Я. В. Тарновського відправлено у розпорядження начальника Чорноморської берегової лінії, де він брав участь у перестрілці з “горцями” і був поранений.

1854 р. через хворобу, за проханням, вийшов у відставку в чині поручика і оселився “в межах Південно-Західного краю”.

Проживаючи в Київській губернії, Я. Тарновський як мировий посередник брав участь у впровадженні селянської реформи 1861 р.

У 1868-1873 pp. -предводитель дворянства Таращанського та Канівського повітів. Від 1889 р. і до останніх днів -член ради Колегії Павла Ґалаґана. Внучатий небіж, Михайло Володимирович Тарновський, пише, що Яків Васильович був людиною міцного здоров’я, енергійний, з абсолютно ясною головою і пам’яттю, незважаючи на свої повні 88 років. Він був багатий, але мав славу скнари. Лише по його смерті з листів до вдови родина дізналася про величезну благодійність, яку практикував Яків Васильович.

За життя Я. Тарновський – член засновник Київського комерційного банку, голова ради і засновник Товариства взаємного страхування від вогню майна землевласників Київської, Волинської та Поділької губерній. Він вкладав капітал не лише у нерухомість, а й у розвиток цукрової промисловості у краї. Тривалий час головував у товаристві Юзефівського-Миколаївського цукрового заводу. Близько сорока років брав участь у діяльності селянського “присутствия” як член у чиншових справах. До останніх днів був почесним мировим суддею Київської губернії по Васильківському та Канівському повітах.

В особняку Тарновських у 1884-1889 pp. часто бував художник М. О. Врубель. Про це пише М. А. Прахов: “Під час життя в Києві Врубель тісно зійшовся з родиною Я.В.Тарновського, брата відомого колекціонера В.В.Тарновського. М.О.

Врубель не тільки гостював улітку в їхньому маєтку Мотовилівка, але навіть оселився в місті у квартирі неодруженого сина Тарновських – Миколи Яковича, поки той не поїхав за кордон і свою квартиру ліквідував”. М. Врубель переїхав потім до мебльованих кімнат по Володимирській, 16. У листі до сестри 11 січня 1888 р. він пише, що у нього в Києві дві майстерні: у Мурашка та у старих Тарновських. Тобто у приміщенні школи М. І. Мурашка та в особняку по вул. Золотоворітській, 2.

Влітку 1887 р. в маєтку Тарновських у Мотовилівці М. Врубель працював над ескізами до розписів Володимирського собору.

З листа до сестри 7 червня 1887 p.: “Тепер я енергійно зайнятий ескізами до Володимирського собору. “Надгробний плач” готовий, “Воскресіння” та “Вознесіння” – майже. Не думай, що це шаблони, а не чиста творчість. Умови найчудовіші: в маєтку Тарновських підКиєвом. Чудовий дім і чудовий сад, і тілький один старий Тарновський, котрий з великою цікавістю ставиться до моєї роботи”.

Збереглося у фондах Київського музею російського мистецтва полотно “Моління про чашу“, написане М. Врубелем для Мотовилівської церкви.

Микола Андрійович Прахов у спогадах про М. Врубеля пише, що в родині Тарновських художник закохався в молодшу доньку Людмилу (так у сім’ї Тарновських називали Ольгу Яківну). Збирався освідчитись їй, незважаючи на те, що для такої далекої від мистецтва, гарної, але суто буржуазної родини художник, який розпочинає свою кар’єру, не міг бути принадним женихом. Врубеля, як особу виховану, талановиту, котра добре володіла французькою, трималася з гідністю у світському товаристві, приймали у Тарновських як рівного, але йти далі -родичатися з ним -не могли. Знайшовся інший, більш відповідний жених: 1886 р. О. Я. Тарновська вийшла заміж за Григорія Миколайовича Глібова – кандидата права.

Яків Васильович Тарновський помер у ніч на 6 листопада 1913 р. і був похований на Аскольдовій могилі. У пам’ять про чоловіка Берта Густавівна Тарновська, його друга дружина, пожертвувала товариству боротьби з дитячою смертністю 105 тис.руб.; з них 45 тис. рублів використали на спорудження будинку станції “Крапля молока” ім. Я. В. Тарновського і лікарні на 20 ліжок у садибі по вул. В. Васильківській, 93.

Берта Густавівна Тарновська померла 1917 р. і була похована теж на Аскольдовій могилі. (джерело) микрозаймы и займы онлайн без отказа

Comments are closed.