..чергова добірка віршів С.М.Жук. Датовані до 26.09.2014
Люблячим Росію
(Деякі жителі Донбасу, що живуть в підвалах, продовжують любити Путіна й Росію, вірячи в брехливі путінські інформації)
До страждущих людей ми не байдужі,
До тих, які Росію люблять дуже,
Хоч їх будинки вже поруйнували,
І схованки та житла їх – підвали.
Отож, до них звертаємося щиро,
Бажаючи їм спокою та миру.
– Ви сидите, мов миші, у підвалах,
Та ваших чоловіків не вбивали,
Вони тепер в рядах сепаратистів,
Під прапором червоним комуністів,
Надіються на ел- і деенери
І мріють бути знов в есесесері.
Хоч Путін шлях вам мінами обсіяв,
Ви любите і Путіна й Росію.
Нема розмов – тоді мерщій з Донбасу,
Через кордон, по випаленій трасі.
Та забирайте зразу ж чоловіків,
Бо йдете ж не на день, а вже навіки.
Ще буде дружня вам одна порада –
Не попадіть під буки, чи під гради,
Бойовики не будуть розбирати,
Чи хочете ви жити, чи вмирати.
Коли будинки нищили бандити,
Не думали, де будете ви жити.
Чи буде вам в Росії мир і спокій?
Адже порядки там тепер жорстокі.
Пошле вас Путін з самого початку
В Архангельськ, Воркуту, чи на Камчатку.
Та не збираюсь дуже вас лякати,
Бо буде змога випить, погуляти.
Знайдуться зразу й друзі вам хороші,
Аби у вас були в кишені гроші.
Лише одне скажу я вам завчасу –
Підете ви в Росію без Донбасу.
Не віддамо ми тим, що у Кремлі,
Ні крихти української землі!
(24 вересня 2014 р.)
Радість від прощання
Адью, азіате і Каїне-брате!
Ти мстиш нам за те, що в Європу йдемо,
Збулись ми не брата, а справжнього ката,
І стяг у Європу ми свій несемо.
Ми любимо волю, ми в цьому єдині,
І спокій та мир нам дорожчий за все,
Іде до сестер і братів Україна,
Тепло їм родинне у серці несе.
А ти все про світ завойований мрієш,
І дружбу з сусідами кров’ю залив,
Той камінь, що в грудях, ніяк не зігрієш
Пекучим вогнем, який ти розпалив.
Не дійдуть ні добрі слова, ні погрози
До нелюда, що вже давно озвірів,
Якби ти зібрав матерів наших сльози,
То ти б утопився в сльозах матерів.
І скоро вже друзів у тебе не буде,
З’їда тебе злоба, жадоба й брехня,
Від тебе щодень відвертаються люди,
І, Богу хвала, ми тобі не рідня.
Ти думаєш все у могилу забрати?
Візьмеш лиш прокляття земне та гріхи,
І будеш ти в муках тяжких помирати,
Прийме тебе пекло, катюго лихий.
А нам у святій боротьбі допоможуть
Народи планети, великі й малі,
Ми духом міцні, і в борні переможем,
Щоб спокій і мир панував на землі.
(21 вересня 2014 р.)
Співачка – волонтер
Про першу світову писав Ремарк,
Та він не мав би в праці відпочинку,
Якби писав про другу Жанну – Д ’ Арк,
Руслану – нашу справжню українку.
Коли Небесна Сотня йшла на смерть,
Коли нас убивали на Майдані,
Була між чоловіками, як твердь,
І гартувала нам серця Руслана.
Співачка, патріотка, волонтер,
Тендітна жінка, молода, красива,
На щастя, не жила в СРСР,
І не зазнала сталінського жнива.
Коли наш край косив голодомор,
Зазнала лиха й Східна Україна,
Там Путін нині робить коридор,
Щоб убивати мешканців невинних.
Де гинуть наші кращі вояки,
Наш цвіт, народу нашого окраса,
Де волонтери – молоді жінки,
Відважні славні правнучки Тараса.
Вона між волонтерів просто «Ас»,
Вночі і вдень не має відпочинку,
В гарячих точках зустрічав Донбас
Оцю невтомну і сміливу жінку.
Русланою захоплений весь світ,
Всі люблять її спів і дикі танці,
І тій співачці шлють палкий привіт,
Яка безстрашна й мужня, як спартанці.
(17 вересня 2014 р.)