Він малював "Енеїду"


..новина не з Борової, але мимо пройти важко, бо талант художника очевидний..

джерело

..Вчора писала про Петра Мусійовича Перебийноса, поета, українця, вінничанина, який подарував українським москвичам свою присутність, свій голос, свою творчість, а нині…….. день народження Анатолія Базилевича, художника, теж вінничанина, Жмеринка майже поряд з Шаргородом, а чуть далі і моє село Вінож, і моя домівка.

Маю таку сильну любов до земляків, і вони, мої земляки, теж так само люблять свою землю, своїх земляків. І люди гарні, і відомі, і не прості, а такі прості…….. Пан Чернілевський, пан Перебийніс, пан Базилевич….

Анато́лій Дми́трович Базиле́вич (7червня 1926, Жмеринка —30 червня 2005, Київ) — український художник. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969). Народний художник України (1993).

Біографічні відомості

Народився 7 червня 1926 року в містечку Жмеринці (нині Вінницька область) у родині інженера. Переїхавши в 1933 році з батьками до Жданова (нині місто Маріуполь), Анатолій відвідував художній гурток при металургійному заводі.

У 1947 році вступив до Харківського художнього інституту.

Його вчителями були такі українські художники як Г. А. Бондаренко, Й. А. Дайц,А. Й. Страхов.

Дипломною роботою були ілюстрації до «Буковинської повісті» І. Муратова. Перша книжка, оформлена А. Базилевичем, вийшла у 1951 році в Харківському книжково-газетному видавництві. Це були «Байки» Г. Брежньова. Наступного року з’явилися його ілюстрації до «Байок» І. Крилова, що вийшли друком у київському видавництві «Молодь».

З 1953 року, закінчивши інститут, переїхав до Києва, співпрацював із видавництвами «Молодь», «Веселка», «Дніпро», «Мистецтво»,«Радянський письменник», «Радянська школа» (усі — Київ), «Прапор» (Харків), з естампним цехом Комбінату монументально-декоративного мистецтва та редакцією діафільмів «Укркінохроніки».

Від 1956 року брав участь у всесоюзних, республіканських і міжнародних виставках. Персональні виставки відбулися в Києві 1961 та 1996року. У 1956 році А. Д. Базилевича прийняли до Спілки художників.

За ілюстрації до «Енеїди» Івана Котляревського видавництва «Дніпро» (Київ, 1969 рік), отримав звання «Заслужений діяч мистецтв УРСР».

У 1993 році удостоєний звання «Народний художник України».

Помер 30 червня 2005 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Творчість

Працював у галузі книжкової та станкової графіки, монументального живопису.

Автор ілюстрацій до творів Тараса Шевченка: «Причинна», «Катерина», «Перебендя», «Відьма», «Єретик», «Гайдамаки» (всі кольорові, олія, 1961), станкового твору «Зустріч з сестрою» (м’який лак, 1963), малюнків для поштових листівок з українськими народними піснямина слова Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати», «Од села до села», «У гаю, гаю», «Ой гоп, гопака» (всі — туш, перо, акварель, 1961), «Перебендя старий, сліпий», «Якби мені черевички» (обидві — туш, перо, акварель, 1962).

Брав участь в ілюструванні ювілейного видання «Кобзаря» (Київ, 1964 — ілюстрація до поеми «Тарасова ніч», м’який лак, 1963). Оформив видання «Малий Кобзар» (Київ, 1969).

Біографічні відомості [ред.]

Народився 7 червня 1926 року в містечку Жмеринці (нині Вінницька область) у родині інженера. Переїхавши в 1933 році з батьками до Жданова (нині місто Маріуполь), Анатолій відвідував художній гурток при металургійному заводі.
У 1947 році вступив до Харківського художнього інституту. Його вчителями були такі українські художники як Г. А. Бондаренко, Й. А. Дайц, А. Й. Страхов. Дипломною роботою були ілюстрації до «Буковинської повісті» І. Муратова. Перша книжка, оформлена А. Базилевичем, вийшла у 1951 році в Харківському книжково-газетному видавництві. Це були «Байки» Г. Брежньова. Наступного року з’явилися його ілюстрації до «Байок» І. Крилова, що вийшли друком у київському видавництві «Молодь».
З 1953 року, закінчивши інститут, переїхав до Києва, співпрацював із видавництвами «Молодь», «Веселка», «Дніпро», «Мистецтво», «Радянський письменник», «Радянська школа» (усі — Київ), «Прапор» (Харків), з естампним цехом Комбінату монументально-декоративного мистецтва та редакцією діафільмів «Укркінохроніки».
Від 1956 року брав участь у всесоюзних, республіканських і міжнародних виставках. Персональні виставки відбулися в Києві 1961 та 1996 року. У 1956 році А. Д. Базилевича прийняли до Спілки художників.
За ілюстрації до «Енеїди» Івана Котляревського видавництва «Дніпро» (Київ, 1969 рік), отримав звання «Заслужений діяч мистецтв УРСР».
У 1993 році удостоєний звання «Народний художник України».

Могила Анатолія Базилевича
Помер 30 червня 2005 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Творчість [ред.]

Працював у галузі книжкової та станкової графіки, монументального живопису.
Автор ілюстрацій до творів Тараса Шевченка: «Причинна», «Катерина», «Перебендя», «Відьма», «Єретик», «Гайдамаки» (всі кольорові, олія, 1961), станкового твору «Зустріч з сестрою» (м’який лак, 1963), малюнків для поштових листівок з українськими народними піснями на слова Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати», «Од села до села», «У гаю, гаю», «Ой гоп, гопака» (всі — туш, перо, акварель, 1961), «Перебендя старий, сліпий», «Якби мені черевички» (обидві — туш, перо, акварель, 1962).
Брав участь в ілюструванні ювілейного видання «Кобзаря» (Київ, 1964 — ілюстрація до поеми «Тарасова ніч», м’який лак, 1963). Оформив видання «Малий Кобзар» (Київ, 1969).

link микрозаймы и займы онлайн без отказа

Comments are closed.