Варвара Ханенко

..про сусіднє село Оленівку, яке розсташоване поруч з с.Борова, вже писалось (бруківка Ханенків, ..про ОЛЕНІВКУ, 9 ТРАВНЯ, ЛЮДСЬКУ ПАМ»ЯТЬ.. ). Кожен раз нагадування пов’язувалось з прізвищем Ханенків. Про Варвару Ханенко є багато інформації в нетрях інтернету, де-що існує в усних переказах селян, щось втрачено назавжди....меценатство і людяність, почуття прекрасного і високого, справжні цінителі гарного мистецтва – все це характерне для Ханенків. Їх дар власних зібрань та колекцій був недооцінений, а згодом справедливість повернулась і тепер музей носить їх ім’я.
..де-що з переказів селян: говориться про зусушливий рік і велику жару, і саме тоді спалахнула пожежа і винищила село, залишила без домівок багатьох. Про загиблих і втрати достовірної інформації нема, але про те, що Варвара Ханенко закупила будівельний матеріал та кровельне залізо, і за свій кошт збудувала житло погорільцям – це згадують. Нащадки в тих селян в домівках живуть і досі. І саме вони розповіли про цей факт.
..про маєток, точніше місце де він був, знають не всі місцеві -лише старі люди, молодь цим не переймається..
..залишки парку та саду, террас та ставків, гребель та бруківки, вулиці новосельців і уривків спогадів – ось лише нагадування про Варвару Ханенко сьогодні в с.Оленівка..

..варто на згадку, про минулі події і людину, в селі Оленівка встановити будь-який знак чи дошку для вшанування. Гадаю, що того варта..
..цей текст є не тільки як довідковий матеріал, або просто до відома, його треба зрозуміти як нагадування ..
..особисте невгамовне збагачення, знищення історичних пам’яток, занепад культури, руйнування пам’яті поколінь – це все є сумним сьогоденням, але може хтось схаменеться, і спробує як свого часу Ханенки…

..трохи тексти з “вікі” про Варвару Ханенко:

Варвара Ніколівна Ханенко (у дівоцтві Терещенко; 9 серпня 1852, Глухів — 7 травня 1922, Київ) — українська колекціонерка, меценатка.

[ред.] БіографіяНародилася 9 серпня 1852 року в Глухові в родинному маєтку Терещенків. Старша дочка відомого цукрозаводчика, мецената й колекціонера Ніколи Артемовича Терещенка. Одержала домашню освіту, цікавилася, як і батько, мистецтвом[1].

Вийшла заміж за Богдана Ханенка — промисловця, колекціонера української старовини і творів мистецтва, археолога і мецената. Була однодумцем та активним помічником свого чоловіка в колекціонуванні предметів мистецтва.

У 1904 році у своєму маєтку в селі Оленівці Васильківського повіту Київської губернії Варвара Николівна організувала для дітей ремісничу школу. Вироби майстрів неодноразово представлялися на виставках у Києві, Санкт-Петербурзі, де були відзначені золотою медаллю.

Варвару Ханенко було обрано головою комісії Київського художньо-промислового й наукового музею з організації першої Південноросійської виставки кустарних виробів, що відбулася у 1906 році. У 1907 році вона стала одним із ініціаторів утворення й діяльним членом Київського кустарного товариства. На Всеросійській виставці в Києві в 1913 році влаштувала окремий павільйон, де було представлено продукцію шести кустарних майстерень, заснованих і утримуваних нею.

Разом із чоловіком колекціонувала пам’ятки західного й східного мистецтва, на основі яких подружжя заснувало приватний музей. Після смерті Богдана Івановича в 1917 році колекція, згідно з його волею, перейшла у власність Варвари Ніколівни, а після її смерті мала перейти у власність Києва для організації загальнодоступного музею. Варвара Ніколівна мусила впорядкувати колекцію й підготувати її до перетворення на музей. Та найважливішим завданням було зберегти зібрання в надзвичайно непростий час. Через першу світову війну Варвара Николівна змушена була евакуювати значну частину зібрання з Києва до Москви, до Історичного музею. У 1921 році вона добилася повернення колекції до Києва. При цьому три десятка картин безслідно зникли, повністю було пограбовано квартиру в Санкт-Петербурзі, де зберігалися прекрасні твори мистецтва. Варвара Ніколівна відмовилася від пропозиції переїхати до Німеччини й відкрити там музей на привілейованих умовах. Вона звернулася до Української академії наук із проханням прийняти від неї в дар усі художні багатства, але з урахуванням умови Богдана Івановича: зібрання має називатися «Музей Богдана Івановича та Варвари Ніколівни Ханенків». Однак науковий комітет Головосвіти «через відсутність за Ханенком революційних заслуг» просив Академію наук «віднайти більш підходящу особу для назви колишнього музею Ханенка». Врешті-решт, було затверджено компромісну назву — Музей мистецтв Всеукраїнської академії наук ім. Б. І. та В. Н. Ханенків[2].

Померла 7 травня 1922 року. Похована в Києві на цвинтарі Видубицького монастиря поруч із чоловіком.

..фото

..трохи відео.

займы онлайн без залога

Comments are closed.