Ці вірші вибірково (з подачі С.М.) надрукувано зі збірки “На поклик світлих душ”. Їх 8. Світлана Михайлівна об’єднала ці вірші новою рубрикою “Напередодні Євромайдану”. За їх змістом ми переконуємося, що вони відповідають цій темі. Мета цих віршів – щоб їх читали люди, які не мають цієї опублікованої збірки, що вийшла друком у 2012 р.
..чергові вірші С.М.Жук на актуальну тему.
В борні за волю
Тяжкі часи для нас настали,
В тривозі місто і село,
Ще від фашистської навали
Такого лиха не було.
Щоденно гинуть наші люди.
Кому від цього користь є?
Московський дракула, іуда,
Кровицю українську п’є.
Батьки, дружина, діти плачуть,
І плаче росами земля,
Що батька більше не побачить,
Не зна в колисці ще маля.
Колись розкаже мати сину,
Як батько край свій захищав,
За свій народ, за Батьківщину,
Він молоде життя віддав.
Країна повна гніву й болю –
Чому повинні ми страждать?
Чому повинні нашу волю
Щоденно кров’ю купувать?
Сусіда – мов більмо на оці.
Крук осідлав кремлівський трон
І чигає на кожнім кроці,
Щоб Україну взять в полон.
Він злочини вважа за злети,
Та цей творець смертей і трун
Прославився на всю планету,
Як кат, грабіжник і брехун.
Хай пригадає ті дороги,
Якими Гітлер крокував,
Все мріяв він про перемоги,
Та перемог не здобував.
Допоки буде параноя бродить,
Мов чад, в слабких мізках,
В уяві будуть ці «герої»
Творить держави на кістках.
Та Бог приводить до загину тих,
Що живуть в неправді й злі,
Здобуде волю Україна,
І буде мир на всій землі!
(Червень, 2014 р.)
Напередодні Євромайдану
До Святої Оранти
Питаєм в Святої Оранти –
Ми всі її діти малі –
Чом карлики судять гігантів?
Гіганти ж лежать у землі.
Чом карлики скрізь і повсюди,
І точать, мов черви, наш край?
Мутанти, хапуги, іуди
Вже пеклом зробили цей рай.
Стривожені, збурені ріки,
Виходять вони з берегів,
Із храмів чужі недоріки
Вигонять вкраїнських богів.
Немає в тих храмах любові,
І мова нерідна звучить,
Там люди чужинської крові,
Їм наша біда не болить!
Дістали вони привілеї
І мають вже право на те,
Щоб нищить у храмах музеї,
Вигонить з приміщень дітей.
Не гріє нас їхня молитва,
Не зцілює душі їх спів,
Щоденно там точиться битва
За владу московських попів.
Попросим в Святої Оранти –
Хай згинуть всі недруги злі,
Щоб більш не було окупантів
На нашій козацькій землі.
(Січень, 2011 р.)
Нещирий брат
О як єднати націю нам треба,
Та пильно рідну землю берегти,
Бо незалежність нам не впала з неба,
Її віками нищили брати.
Віками нами сіяли й орали
І нами захищалися від лих,
Для нас концтаборів набудували,
Еліту нашу мордували в них.
Невтомні завойовники просторів,
Де золото й алмази, нафта й газ,
Горять бажанням, як «творці історій»,
Переписати історію й для нас.
А ми ж завжди талантами своїми
Збагачували їх чужинський рід,
Освоювали їм в жорстокі зими
Сибірські нетрі і Далекий Схід.
Здається, їм би дякувати Богу,
Що їх сусіди – отакі брати,
І їм не переходити дорогу,
І з ними мир і дружбу берегти.
Не зазіхати на сусідську мову,
На їхні храми, звичаї та лад,
Та попросити ще прощення в Бога
За всі знущання, що зазнав їх брат.
Набридла брату вже нерідна мова,
Обіцянки дешевого тепла,
І з владою не українців змова,
І довга чорноморська кабала.
Так, незалежність берегти нам треба,
Бо наміри сусідів не нові.
Надіймося лише самі на себе,
Не можна, друзі, вірити Москві!
(Грудень, 2010 р.)
* * *
Ще не покаялись кати,
Що нищили людей невинних,
Голодомором Україну
Зі світу прагнули звести.
Шанують Сталіна й тепер
Їх внуки й правнуки погані,
Їм наша мова – сіль на рану,
Вітчизна їх – СРСР.
Та з віковічного ярма
Звільнили нас ціною крові
Борці, яких уже нема.
Вони, мов зорі вечорові,
Світити будуть нам з небес,
Будити дух і біль народу,
Щоб не чекали ми чудес,
А берегли свою свободу.
(Березень, 2011 р.)
Букринський плацдарм
Страшні слова і повні зла,
Що у війні, де люд наш гинув,
«Россия победить могла
И без народа Украины».
Згадаймо Букринський плацдарм,
П’ять танкових дивізій німців,
В ту м’ясорубку, мов жандарм,
Росія гнала українців.
Навкіл броньована стіна,
Сто ворогів на кожнім метрі,
І стала пеклом ця війна,
Де трупів непрохідні нетрі.
Лягли обличчям до землі
У свитках, білих вишиванках,
Їх кинув «батько» у Кремлі,
Беззбройних, під німецькі танки.
Немов поранений гігант,
Земля стогнала без просвітку,
Сміливців штурмовий десант
Вогнем понищили зенітки.
Там, де Дніпрова бистрина
Світила зорі вечорові,
Стала солоною вона,
Зачервонілася від крові.
Ще п’ять дивізій підійшло,
Стріляли наших, мов у тирі,
Їх чверть мільйона полягло
У тім страшнім вогненнім вирі.
Був Ленінград і Сталінград,
Був Одер, Вісла, Севастополь,
Пройшов всі пекла наш солдат,
На всіх фронтах його некрополь.
Він не щадив свого життя,
Вмирав від ран в боях кривавих,
І здобував на майбуття
Росії волю, честь і славу.
Покайтесь, поки є ще час!
Ви так нам тяжко завинили!
І Путіна почувши глас,
Здригнулись батьківські могили.
Ще слід прощення вам просить
За пакт Росії з Ріббентропом,
І низько голову схилить
Перед народами Європи.
(Травень, 2011 р.)
* * *
Ми, дбаючи про наше майбуття,
Завжди у вічних битвах з ворогами,
За землю, віру, мову, за життя,
За те, щоб не топтали нас ногами.
Ці чисті незрадливі почуття
Нехай передають батьки дитині,
Аби вона не знала каяття,
Не зрадила ніколи Україні.
Творив нас бог не для життєвих гроз,
А для добра, для миру, для любові.
Хай воскресає кожен рік Христос
В людському серці і в людському слові!
(Травень, 2011 р.)
Винуватцям репресій
За що ви судили людей?
За те, що Вітчизну любили?
Заради імперських ідей
Ви пів-України згубили.
Навіщо знущалися з них?
Голодні, в морози тріскучі,
Так тяжко трудились вони,
Та сліз не ронили пекучих.
Лиш плакала їхня душа,
В ній завжди жила Батьківщина,
Де кожен їх дім прикраша
Вишневий садок і калина.
Тайшет, Соловки, Колима,
Цинга, недокрів’я, сухоти,
Чинила народів тюрма
Свою сатанинську роботу.
Страшний і жорстокий ваш час
Не знав милосердя й любові.
А ви уявіть, щоб у вас
Забрали Вітчизну та мову?
Не всі повернуться змогли,
Понищена наша еліта,
У вічну мерзлоту лягли
Землі української діти.
Як рідні чекали на них!
Як мати молилася щемно!
І як вам простити цей гріх?
Бувають гріхи непрощенні.
(Лютий, 2012 р.)
Забродам
О Україно дорога!
Час розігнать ворожі хмари,
Щоб не ступала тут нога
Ні москалів, ні яничарів.
Щоб не було отут заброд,
Які сидять на тронах знову,
Які зганьбили наш народ
І відбирають нашу мову.
Колись тут славні козаки
Так ревно край свій захищали.
А що тут ваше, чужаки?
Чи ви земельку цю орали?
Чи ви саджали тут ліси,
Ростили жито чи пшеницю?
Ви лиш губителі краси
І люду праведного вбивці.
Йдіть, хижі душі, звідсіля
За українські видноколи!
Вас не прийме оця земля
І не полюбить вас ніколи!
Та заберіть свої попів,
Що захопили наші храми,
У нас свої молитви й спів,
І нам не по дорозі з вами.
(Червень, 2012 р.)
Молитва за Україну
Боже, дай нам владу українську,
Щоб розквітла доля материнська,
Відродились знову наші села,
Зазвучала пісня там весела.
Боже, дай нам владу нелукаву,
Аби дбала про свою державу,
Те тягла нас у ярмо сусіда.
Щоб не гризли нас щоденні біди.
Боже, дай нам владу справедливу,
Щоб для нас родили наші ниви,
Щоб теплом нас гріла рідна хата,
Щоб не обділяли нас багаті.
Боже, дай нам владу незлочинну,
Щоб в судах не мучили невинних,
Щоб саджали в тюрми лиш злочинців,
Тих, що нищать землю українців.
Боже, дай нам владу гонорову,
Щоб, як ми, любила рідну мову,
Славила, пишалась нею всюди,
Не втрачали дух козацький люди.
Хай же влада буде в нас від Бога,
Щоб в Європу нам вела дорога,
Шанували всі закони Божі,
І бомжів не множили вельможі.
Дай нам знищить зло, що з нами в герці,
Хай прийдуть до влади чисті серцем,
Хай добро і правда переможе
В цій борні допоможи нам, Боже! Амінь.
(Листопад, 2011 р.)