Сушіння! Цвіт! Збір..

..настав сезон врожаїв, коли городнина активно збирається і ховається у погреби, йде активно консервація-соління, сушаться на сонці різні дари природи. Минулого року було отримано безцінний досвід сушіння овочей і фруктів, створювати запаси харчових наборів, які можуть зберігатись тривалий час і не втрачати корисних і поживних властивостей. А у польових умовах, особливо на фронті, всі ці речі стануть в нагоді. Можливості волонтерських об”єднать типу кухарських сотень не безмежні, а бійцям в АТО наша допомога ще потрібна, тому виникла думка централізованного та організованного збору й обробки, мийки й шинкування, з наступною сушкою в промислових лісосушарках. Там об”єм влізе любий і якість буде гарантовано. Домашні сушарки такий вал обробити не в силі.

..шукаємо варінти по реалізації задуманного:
1. збір
2. складування
3. мийка й обробка
4. сушка й фасовка
готові напівфабрикати передаватимо для вакуумування і збереження, або налаштуємо власний конвеєр..

..а ще про трави:
..цвітуть волошки, корисні і цілющі рослини, тож саме час її заготовляти.
..сушити для себе — сушити для воїнів, і їм на лікувальні чаї! Посушене можемо зібрати та передати на волонтерську допомогу хухарській сотні..

Відомий бур’ян з голубувато-синіми квітами. Росте у посівах зернових культур, переважно озимих (жита), багаторічних трав, на межах. Квітки зібрані в кошики; крайові п’ятизубчасті, лійкоподібні, середні – трубчасті, фіолетово-голубуваті. Рідше зустрічаються квіти білі або рожеві. Рослина одно­річна (рідше дворічна), заввишки 30—60 см, галузиста. Поширена повсюдно.
Збирають, зриваючи спочатку цілі (незастарілі) квіт­кові кошики, а потім висмикують з них віночки крайових синіх і дещо внутрішніх трубчастих пелюсток, але таких, що ще не мають сформованих насінинок з волосками. Побляклі віночки не збирають. Відразу ж сушать в за­темненому місці. Висушені квіти повинні мати свій нату­ральний колір. Зберігають у полотняних мішечках або у скляних банках, закритих кришкою, у темному місці.

За деякими літературними даними рослина отруйна. В народі такою не вважається.

За біохімічним складом крайові квіти кошиків містять глікозид центуарин, який при гідролізі дає центауридин і глюкозу; цикоріїн, що при гідролізі розпадається на цикорігенін і глюкозу; ціанін (ціанінхлорид) — барвну речовину, що гідролізується до ціанідин-хлориду та глюкози. У квітах також міститься хлорид пеларгоніну. Крім того, пелюстки волошки синьої містять гіркоти, слиз, смоли, дубильні речовини, органічні кислоти, цук­ри, мінеральні солі, багаті на марганець та антоціановий глікозид ціанідин.

Застосовують пелюстки волошок в дозі: 1 повна чай­на ложка на 1 склянку окропу, настоюючи хвилин 30. Процідивши, п’ють теплим по 1/3 або по 1/2 склянки 2— З рази на день. Цей напар-настій приймають при хворо­бах нирок і сечового міхура (запалення нирок і сечо­вого міхура, при спазмах і катарах, при простатиті – запаленні передміхурової залози). Волошки мають протиспазматичні властивості, вони жовчогінні (як самі по собі, так і у зборах).

Для лікування надокучливих наривів і чиряків в народі існує багато лікувальних засобів і процедур. Ось один з них: роблять суміш: квітів волошок синіх, трави кропи­ви жалкої, квітів нагідок, листків во­лоського горіха, трави хвоща польового, трави вероніки лікарської,— кожного компонен­та по 10,0 г.

Додають трави братків диких-20,0 г і трави череди — 15,0 г. 4 столові ложки цієї суміші заливають 1 л сирої води, витримують ніч, а вранці кип’ятять на слабому вогні 5—7 хвилин. Випи­вають цей відвар за день в 5 прийомів. Лікування триває (для так званого «повного очищення організму») до 6 тижнів.

При затримці сечі внаслідок запальних процесів у сечостатевих органах вживають гарячим відвар з такої суміші трав: пелюсток волошки синьої — 10,0 г, корене­вища бузини трав’янистої— 15,0 г, стовпчиків кукурудзи — 10,0 г, листків мучниці-15,0 г, трави хвоща польового — 5,0 г, трави грижниці — 10,0 г і березових бруньок -15,0 г. Все змішують, готують як і попередню суміш, приймають до одержання позитивних наслідків.

Зовнішньо. З напару пелюсток волошок синіх у суміші з квітками бузини чорної і травою очанки, в рівних за об’ємом пропорціях, роблять при­мочки на хворі очі. Цим же, але 1—2-хвилинним відва­ром, процідженим крізь ватку у чистій лійочці, зака­пують очі (по 4—5 крапель) при ослабленні зору, при так званій «курячій сліпоті», ячменях на очах, при на­гноєннях.

Іноді на півсклянки цього відвару додають ще 15 кра­пель спиртової настоянки сушеного листя дурману і користуються ним при нагноєннях очей (про­мивання, закапування). На пляшечці з такою настоян­кою дурману треба зробити напис «сильна отрута» і зберігати подалі від дітей. Звичайно, не при всяких хво­робах очей можна користуватися цими краплями. Най­краще, коли це дозволить лікар.

Досить ефективна дія пелюсток волошки синьої як за­собу, що збільшує добову кількість видалення сечі при набряках, як допоміжний засіб при запаленнях нирко­вих клубочків та мисочок, профілактичний проти утво­рення в них каменів. Крім того, зовнішньо можна реко­мендувати примочки з настою при блефариті (запален­нях окрайок повік), кон’юнктивіті (запалення слизистої очей), зверхчутливості на сонячне проміння. Певною мірою діє проти мікробних і алергічних запалень очей.

Цвіт волошки застосовують при маточних кровотечах, хронічних шкіряних захворюваннях — фурункульозі, екземі; при трофічних виразках. У дерматовенерології волошку синю застосовують при мікробній екземі, піо­дермітах (вульгарних уграх, фурункульозі), хронічних уретритах, простатитах, як сечогінний, протимікробний засіб. Настій (10 г квіток на 200 мл води) по 1/4 склянки тричі в день за 20 хвилин до їжі.

Зовнішньо настій квітів волошки синьої (1 столова ложка рослинної сировини на 1 склянку окропу) втира­ють у волосисту частину голови при осередковому і дифузному випаданні волосся, себореї. Настоєм (1 чай­на ложка рослини на 1 склянку окропу) протирають надто жирну шкіру.

Готуючи ліки з волошки, слід пам’ятати, що вона хоч слабо-, але отруйна. Протипоказана вагітним.

Сухі квіти добре зберігаються у скляних банках, за­критих кришками; якщо пластмасовою — треба від часу до часу провітрювати. Час зберігання не встановлено. Гадаю, 2—3 роки.

Перелік рослин придатних до сушіння великий, збирати-фасувати можна з того, що поруч росте. Лікарські властивості є у кожній стеблині, а для чайних наборів все згодиться, головне – робити з розумом. Липа, волошки, жасмін, ромашка, бузина, м’ята, звіробій, безсмертник, рози цвіт, шипшина, акація, кропива і подорожник – все роздільно пофасоване піде на користь…
кредит

Comments are closed.