Із ранку у храмах правлять різдвяні служби.
У цей день народження Ісуса славлять Українські православні церкви, Єрусалимська, Російська, Сербська і Грузинська православні церкви, стародавні монастирі на Афоні, а також деякі церкви східних обрядів – греко-католики, Вірменська апостольська церква і коптська церква.

Представники інших численних православних церков (наприклад, в Греції, Румунії, Болгарії) та християнських конфесій, а також католики усього світу святкують Різдво за григоріанським календарем – 25 грудня.
Водночас в Україні 7 січня є офіційним державним святом, його відзначають навіть ті українці які не пов’язують себе з тими чи іншими релігійними громадами.
Перший день Різдва знаменує завершення 40-денного Пилипівського посту. На Святвечір за столом збиралися з традиційною кутею і 12 пісними стравами, а 7 січня віруючі розговляються, тобто їдять молочні та м’ясні страви. Власне до цього свята в кожному господарстві раніше кололи свиней, щоб наготувати різноманітних м’ясних страв.
З цього ж дня починаються і традиційні різдвяні гуляння, фестивалі вертепів, фольклорні дійства, які триватимуть до Водохрещя (19 січня).
Невід’ємним атрибутом святкування Різдва в Україні є колядки, в яких прославляється новонароджений Христос. Колядники йдуть від будинку до будинку, сповіщаючи благу вістку – народження Божого Дитя. У відповідь колядники отримують подарунки: пиріжки, солодощі, цукерки та гроші. За святковим столом збирається вся родина, вітаючись словами: “Христос народився! Славімо його!”
За правило цього дня ходять один до одного в гості, щоправда, до обіду сусідів та родичів намагаються не відвідувати, особливо це стосується жіночої статі. Вважається, що якщо першою у хату зайде жінка чи дівчина, то вона неодмінно “принесе лихо”. Натомість перший гість – хлопець вважається гарною прикметою.
За вченням церкви, Свято Різдва символізує примирення людини з Богом. Різдво провіщає спокутний подвиг Христа і оновлення людської природи, ураженої гріхопадінням прародителів.
Згідно з євангельським переказом, коли римський імператор Август, який правив Іудеєю, оголосив перепис населення, і кожен мав записатися саме там, звідки був родом, – праведний Йосип відправився з нареченою йому Пресвятою Дівою Марією до свого рідного Віфлеєму.
Місто було переповнене юрмами людей, і, оскільки для подружжя не знайшлося місця у заїжджому дворі, Йосип і Марія знайшли притулок в печері, куди заганяли домашніх тварин. У цій стайні і народився Спаситель. Немовля Богородиця поклала в ясла.
Першими поклонитися Богові прийшли пастухи, яких сповістив Янгол. Услід за ними прийшли волхви (східні мудреці-язичники), які дізналися про диво за появою на небі незвичайної зірки. Ця зірка привела волхвів до місця Народження Ісуса і тому іменується Віфлеємською.

Свята різдвяного циклу розпочинаються ще 2 січня в день Гната. Дівчата ретельно прибирали оселю та готували різноманітне святкове спорядження – “Павучки”, “Їжачки”, “Дідух”. До 4 січня,дня Анастасії, оселя повинна бути святково прибрана. Саме в цей день заготовляють сировину для приготування майбутньої святкової вечері. Нерідко на Анастасію кололи свиню, тобто проводили “свіжину”. І, нарешті, – кульмінація свята – Святвечір, або ж Багата кутя (6 січня). За традицією кожен член родини в цей вечір повинен бути вдома, причому не можна спізнюватись до святкового столу, бо будеш весь рік блукати. Під час цієї вечері не можна виходити з-за столу та голосно розмовляти.

Святковий стіл повинен вражати своїм різноманіттям, але не треба забувати, що ше триває піст, тому любителям чарки доведеться трохи зачекати. Найголовнішою стравою на столі цього вечора є, безумовно, кутя. Рецептів її приготування існує декілька. Різдвяна кутя готується з пшениці, меду, горіхів та ін. На протязі всіх свят, аж до Хрещення кутя повинна стояти на найпочеснішому місці в Вашій оселі. Прийнято на Багату кутю поминати душі померлих родичів. Після закінчення вечері діти несли обід до своїх хрещених, дорослі готувалися до вечірньої церковної служби. Лише дівчатам, які завжди хочуть дізнатися про свою долю, не було спокою. Серед способів існує такий, дещо дивовижний зараз: треба помити посуд, а потім взявши чисту тарілку вибігти на вулицю і почати стукати по ній ложкою – з якої сторони озветься собака, з тої і буде наречений.

Поступово закінчується вечір і наступає чарівна різдвяна ніч, під час якої не можна спати, бо все щастя проспиш. Проте навіть при великому бажанні заснути просто неможливо – церковні дзвони, ватаги колядників створюють урочисто-святкову гаму звуків. Обряд колядування досить давній – він походить іще з дохристиянських часів, коли наші пращури вшановували Сонце святом Коляди. Найбільше серед колядників зустрічаються діти, і це зрозуміло. Колядувати і заходити першими до оселі господаря в день Різдва можна лише хлопцям, які, згідно із звичаєм, несуть в домівку мир та спокій.

Після закінчення церковної відправи родина знову збирається на святковий обід, який вже не є пісним. Сало, печінка, ковбаса, різні смааженості та копченості, все за чим сумувала під час посту душа, повинно стояти на столі. Ну і звичайно ж… Проте навіть і в цей день треба міру знати. По обіді наступає час заслуженого відпочинку. В гості ж потрібно йти вже після обіду. Одружені діти, як правило, йдуть до своїх батьків. На вечір гуляння розпочинаються з новою силою. Хлопці влаштовують вертеп – своєрідну виставу, головними дійовими особами в якій є “Коза”, “Пастух” та інші. Наступний після Різдва день – це день Богородиці. Треба вшановувати матерів та жінок, категорично забороняється працювати вагітним жінкам. До речі жінкам в цей день, аби не нудьгували дозволяється колядувати.
Якщо на Багату кутю іній, або сніг – то літо мокрим буде.
Зелене Різдво – білий Великдень микрозаймы и займы онлайн без отказа