.. наявність в ставку риби – це добре, а наявність товстолоба (Hypophthalmichthys molitrix) та білого амуру (Ctenopharyngodon idella) – це дуже “добре”! Ці рибки, як корови, виїдають всю рослинність, оголюючи і зачищаючи дно і товщу води, знищують традиційні місця нересту інших риб, схованок для мальків, порушують баланс водойми. Вода стає “мертвою” через відсутність достатньої кількості кисню, що забезпечують підводні рослини, а дно занадто мулистим і нескріпленим корінням. Ряска, що є традиційною прикрасою ставу, теж зникла завдяки ним. Фільтрація і насичення води припиналась – треба щось вирішувати…

..саме така проблема постала зараз в с.Борова, на ставку Центральний, який кілька років тому був штучно зариблений різноманітними видами риб, де і амур с товстолобом потрапили. Зарослий став був для них фактично райським місцем, де вони “паслись”, набираючи вагу. Час ішов, щось рибалки виловили, а щось залишилось і продовжило поїдати підводну флору. Плесо стало дійсно чистим, зникли зарості камишів та прибрежних хащів, а також зникла ряска та лілії. Трохи рослин залишилось лише у вершині ставу. Продовження такого стану – це посилення дисбалансу. Наступний крок, це постійна штучна підкормка інших видів риб, які втратили традиційний для них раціон. А це – додаткові затрати…

..можливо варто відрегулювати численність “корів” хижаками, додатково випустивши їх у став, або провести вилов сітями, та реалізувати улов бажаючим. А на виручені кошти придбати інші види риби, з помірним апетитом..

..як додаток: нещодавно було упіймано велетня, про це повідомлялось (…вересневий улов), то може ще є подібні трофеї?

..доречі, у ставку Комбінат зворотня проблема – він заріс! Відсутність контролю і безсистемна бракон”єрська ловля, винищила популяції травоїдних риб, що спричинило виникненню буйних підводних хащів. Тут інша крайність. Може варто їм віддати частину “корів”…

..трохи інформації по темі:

вікі

Амур білий[ред.]
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Амур білий

Охоронний статус

Недосліджений (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Ряд: Коропоподібні (Cypriniformes)
Родина: Коропові (Cyprinidae)
Підродина: Squaliobarbinae
Рід: Ctenopharyngodon
Steindachner, 1866
Вид: Амур білий
Біноміальна назва
Ctenopharyngodon idella
(Valenciennes, 1844)
Синоніми

Ctenopharingodon idella (Valenciennes, 1844)
Ctenopharingodon idellus (Valenciennes, 1844)
Ctenopharygodon idella (Valenciennes, 1844)
Ctenopharyngodon idellus (Valenciennes, 1844)
Ctenopharyngodon laticeps (Steindachner, 1866)
Leuciscus idella (Valenciennes, 1844)
Leuciscus idellus (Valenciennes, 1844)
Leuciscus tschiliensis (Basilewsky, 1855)
Pristiodon siemionovii (Dybowski, 1877)
Sarcocheilichthys teretiusculus (Kner, 1867)
Посилання
Вікісховище: Ctenopharyngodon idella
EOL: 212044
ITIS: 163537
NCBI: 7959
Віківиди: Ctenopharyngodon idella
Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Амур (риба).
Аму́р бі́лий (Ctenopharyngodon idella) — цінна промислова риба родини коропових (Cyprinidae). Належить до монотипового роду Білий амур (Ctenopharyngodon). Прісноводна субтропічна демерсальна риба. Належить до групи потамодромних риб[1], тобто риб, які мігрують на нерест в межах прісних вод (з річок до озер, або навпаки). Промисловий вид, є поширеним об’єктом аквакультури, розводиться як у країнах Старого Світу, так і у Північній Америці
Зміст [сховати]
1 Зовнішня будова
2 Поширення
2.1 Інвазивний вид
3 Спосіб життя (помірний пояс)
4 Нерест
5 Ріст, розвиток
6 Значення
7 Поради рибалкам
8 Галерея
9 Література
10 Джерела
11 Див. також
Зовнішня будова[ред.]

Загальний вигляд
Довжина цієї риби до 120 см, маса до 32 кг. Тіло білого амура подовжене, трохи сплюснуте з боків, голова невисока з прямо розташованим ротом. Луска велика, оточена темним обідком, (окрім розташованих на череві). Початок закругленого спинного плавця міститься дещо попереду підстави черевних плавців. Спина перед спинним плавцем і черево позаду черевних плавців закруглені. Черевні плавці далеко не доходять до анального отвору. Анальний плавець невеликий, злегка закруглений. Спинний плавець короткий, але високий. У спинному плавці три негіллястих і сім гіллястих променів, в анальному — три негіллястих і вісім гіллястих променів. Спинний і хвостовий плавці темні, всі інші — світлі. Хвостовий плавець великий з вирізом середньої величини. У бічній лінії від 40 до 47 лусочок.
Зяброві кришки з радіальними смужками. Зяброві тичинки (12) короткі, рідкісні. Рот зміщений донизу, задній кут його міститься на вертикалі переднього краю ока. Глоткові зуби дворядні, стиснуті з боків, з гострим зазубрений краєм. Спина у білого амура зеленувато-сіра, боки світлі з золотистим відтінком, черево світло-золотисте. Райдужка очей золотиста[2].
Поширення[ред.]

Батьківщина білого амура — Східна Азія, де він поширений в середній та нижній течії Амуру, в його притоках — Уссурі та Сунгарі, в озері Ханка та в річках Китаю[3]. У водоймах СРСР акліматизація білого амура почалася з першої половини 60-х років, де він був акліматизований з метою очищення водойм від водної рослинності, що є основною їжею цієї риби. Використовується як об’єкт ставкового рибництва. Зустрічається в магістральних зрошувальних каналах і водоймах-охолоджувачах електростанцій. Завезений в Україну у 1953 році, тоді ж була розпочата робота по її акліматизації. Тепер вона поширена практично у всіх водоймах України. В наших умовах білий амур не нереститься, а його мальок завозять з Молдови та Краснодарського краю[4]. Також завезений у 60-70-х роках до Європи, США, Канади, Мексики, північної частини Південної Америки, Африки, Індії та Австралії.
Інвазивний вид[ред.]
У теплих широтах інвазивний потенціал білого амура досить значний. У США, Новій Зеландії та Іспанії зіткнулись з проблемою неконтрольованого розмноження білого амура. Різке збільшення чисельності негативно впливає на водні екосистеми, адже цей вид знищує значну частину водної рослинності[5]. Тому у деяких країнах світу він вважається шкідником. Наприклад, в Іспанії він був включений до списку чужорідних видів (Королівським указом 1628 / 2011 від 14 листопада). Цим указом було заборонено введення виду в навколишнє середовище (дозволене ізольоване розведення)[6]. У Сполучених Штатах вид теж вважається інвазивним[7], тим не менш досі розводиться у багатьох штатах з метою контролю чисельності водних рослин, багато з яких також є інвазивними. Для запобігання неконтрольованого поширення у США у водойми вводять стерильні триплоїдні особини (перед продажем здійснюються перевірки на триплоїдність[7]).
Спосіб життя (помірний пояс)[ред.]

БІЛИЙ АМУР

Білий амур у природному середовищі
Амури живуть і пасуться групами 15-20 осіб. В кінці квітня — на початку травня риби з’являються на мілководді. Коли температура досягає 12 °C амури починають годуватися, а при температурі 25-28 °C у них прокидається справжній звіриний апетит: тоді за добу риба з’їдає приблизно 100–120 % своєї маси. Годується амур водною та наземною затопленою рослинністю. Молодняк цієї риби поїдає мотиль, рачки, а, дорослішаючи, переходить на рослинний корм. Віддають перевагу м’якій водній рослинності (елодеї, роголиснику). Під час паводків виходить у заплавні луки, де живиться звичайною травою[8].
Зимує амур, не живлячись, в ямах, утворюючи значні скупчення. У цей час його шкірні залози у великих кількостях виділяють слиз, що обволікає тіло риби. Нитки слизу, які пливуть за течією, добре помітні, рибалки називають їх «макаронами». І, таким чином, дізнаються про місця скупчення риби[2].
Нерест[ред.]

Нерест може бути одноразовий і порційний. Ймовірно, характер нересту залежить від гідрологічного режиму та умов нагулу білого амура у різних водоймах. В Амурі терміни нересту — з першої декади червня до кінця липня. Нерестовищами слугують ділянки річок зі швидкою течією, зазвичай у місці впадіння великих приток, де злиття двох потоків води намивають на дні довгий піщано-кам’янистий поріг.
Плодючість амура становить до 1680 тис. ікринок[8]. Пелагічна ікра вимітається у верхніх шарах води, коли рівень її піднімається в результаті зливових дощів, температура води сягає 26,3 °C, а швидкість течії — 1-1,7 м/с. Вода в цей час каламутна, насичена мулом. Нерест не відбувається там, де швидкість течії понад 3 м/с, або під час особливо сильних паводків, а також у період різкого спаду води нижче середнього рівня. Якщо внаслідок несприятливих гідрологічних умов самиці не вимітали ікру чи вимітали її частково, то у них спостерігається резорбція (руйнування) ікринок. Це тривалий процес, і якщо він не закінчиться до осінньо-зимового періоду, то призупиняється через низьку температуру, потім знову відновлюється навесні, і самиці в наступному нересті не беруть участі[2].
У помірному поясі не розмножується.
Ріст, розвиток[ред.]

Вимітана і запліднена ікра розвивається під час скату за течія річки. Молодняк, який вийшов з ікри, після розсмоктування жовткового мішка тримається в прибережній зоні, де харчується дрібними ракоподібними, личинками хірономід, водоростями. Восени мальки йдуть у русло на зимівлю. Швидкість росту і статевого дозрівання залежить від температури навколишнього середовища. Так, у Малайзії риба дозріває до 14 місяців, у китайській річці Янцзи — до 6 років, в річці Амур стає статевозрілою тільки на 7-10 році життя, на півдні України і у водоймах-охолоджувачах — у 4-5, а на півночі — у 8-9 років. Середньорічні прирости цієї риби на півдні України у теплих водоймах можуть становити 3 кг. В річках Китаю амур живе до 15 років[8].
Значення[ред.]

Білий амур — цінна промислова риба, м’ясо його смачне і жирне. Вважається важливим об’єктом ставкового рибництва, акліматизації. У помірній зоні маленьких амурів виловлюють на нерестовищах і потім поміщають у ставки для вирощування. Основними місцями проживання є зрошувальні канали, водосховища, які використовуються для охолодження технологічних вод електростанцій, в яких ведеться боротьба з заростанням вищими водними рослинами. Поїдаючи на добу стільки ж трави, скільки важить сам, амур відмінно очищає від надлишків рослинності русла річок, ставків, озера, іригаційні системи, охолоджувачі гідроелектростанцій. Також не дає плодитися комару, що створює більш комфортні умови для мешканців дачних ділянок, розташованих по берегах водойм[2].
Поради рибалкам[ред.]

Період активності білого амура припадає на травень-жовтень. Спеціальних рекомендацій з пошуку цієї риби в різні періоди року дати досить складно, але шукати його треба тільки там, де він штучно поселений, і тільки в місцях з заростями водних рослин.
У місцях, де ця риба поселена, але її чисельність ще мала, рибалці сподіватися на успіх не варто, тим більше що білий амур дуже обережна риба. Не слід забувати і про те, що при достатній кількості корму у водоймі, білий амур ніколи не візьме наживку, запропоновану рибалкою. Розраховувати на успіх при пошуках амура можна за умови, що вода вже прогрілася до 12-16°С, ріст водної рослинності ще не став інтенсивним. Осінній період лову амура може надати чимало приємних моментів, важливо лише вибрати час, коли вода не охолола нижче 10-12 °C , а більша частина водної рослинності вже встигла відмерти[2].

БІЛИЙ АМУР Білий амур -представник сімейтсва коропових риб. Білий амур – цікава прісноводна риба, яка на час нересту мігрує в межах прісних водойм. Традиційно, наряду з коропом, білий амур є об’єктом риборозведення (він швидко росте), а також об’єктом спортивної та любительської риболовлі. Зовнішній вигляд та будова тіла білого амура. Тіло видовжене, зжате з боків, торпедоподібне. Луска крупна, з чорною рамочкою, окрім черева. Рот низький, напівнижній. Високий, короткий, заокруглений спинний плавник, великий хвостовий. Спина сіро-зелена. Росте в довжину більше метра, вага – до 40кг. Має брата – чорного амура – менш розповсюдженого у наших краях. Повадки, середовище та спосіб життя білого амура. Білий амур у наших водоймах був акліматизований в середині минулого століття. Заселений для боротьби із зарослями в стоячих водосховищах. Тепер амур зустрічається майже у всіх водоймах України. Треба сказати, що в наших краях в природніх умовах білий амур не здійснює ритуал розмноження – нерест. Для його розведення в приватних ставках, а також для збереження та відновлення популяції мальків завозять з інших країн. У США, для прикладу, він настільки поширився, що почав витісняти іншу рибу, і його нещадно відловлюють, як і товстолобика. Білий амур розповсюджений в зрошувальних каналах, охолоджувачах електростанцій, зарослих водосховищах, і в ставках, де його розводять. Білий амур – зграйна риба. Починаючи з весни, активно харчується на мілководді в зарослях. Активний в теплу пору року. Зимою не харчується, і стадами зимує в ямах. В цей час з тіла амура виділяться багато слизу. Нерест амура, там де він проходить, відбувається по різному, не раніше літа, порційно. Харчування білого амура. Наживка, прикормка. Тут все доволі складно. Білий амур – вегетеріанець. Ще мальки їдять молюсків, рачків, а дорослі повністю переходять на рослинну їжу. білий амур в теплу пору року за добу з’їдає стільки рослинності, скільки важить сам, тому він служить прекрасним “прибиральником” русел річок, зарослих мілин, ставків він надмірної рослинності. Що ж робити риболову? Слід сказати, що білий амур здатен швидко пристосовуватись до корму, який надходить до водойми зовні: якщо поряд води росте вишня, слива… – слід попробувати їх як насадку. При недостатній кількості природнього корму у водоймі, білий амур здатен харчуватися і хробаками. Таке трапляється на малих закритих водоймах при відсутності годування. В таких умовах (водоймах) частини тіла риби виглядає дещо непропорційно. Зараз, оскільки ловля білого амура поширена на приватних водоймах, він привик до такого корму, як кукурудза, горох, парені злаки…. Виготовляють і бойли на амура, і пресований технопланктон, і прикормку. Це дає можливість риболовам успішно рибалити на білого амура. Ловля білого амура. Традиційно, ловля амура не є ціленаправленою. Звичайними снастями зі звичайним підходом, хорошого результату не слід чекати на “диких” водоймах. Сучасна ловля білого амура передбачає ретельну підготовку “коропових” снастей під амура, підготовку прикормочної і насадочної програми, і терпіння. Отже, зараз білого амура ловлять, переважно, донками, спеціальними оснастками з волосяним монтажем насадки, який передбачає самозасічку риби. Виводжування амура – діло не для новачків. Це сильний, непередбачуваний суперник, який ломає найміцніші снасті, і рве найміцніші нерви. Детальніше про ловлю білого амура ми обсудимо на нашому форумі риболовів. Нагадую, що мінімально допустима довжина білого вмура для вилову має складати 40см у внутр. водоймах України. Менша риба має бути відпущена на волю.
Копіпаст з: http://angler-dima.pp.ua/stuff/fish/amur/1-1-0-29 Риболовля – захоплення і спорт © Angler-Dima.pp.ua

Енциклопедія рибалки

Білий амур – риба відома всім, ось тільки похвалитися гідними трофеями можуть не багато рибалок. І на те є цілком об’єктивні причини, про які слід знати любителям ужения.
Амур патологічно полохливий і обережний. Його підозрілість просто маніакальна, і в деяких водоймах, де його досить багато, спровокувати поклевку сріблястого красеня не вдається ні за яких обставин. Тим не менш, ужение амура захоплююче заняття і не таке вже безперспективна. Однак перш ніж описувати всі супутні успіху ухиляються та хитрощі не зайвим буде нагадати рибалкам про деякі особливості біології цієї риби.
Білий амур – риба теплолюбна, активно клювати починає лише при помітному прогріві води з початком вегетації водної рослинності. Хоча один раз у моїй практиці було виключення: мені вдалося на опариша зловити шести кілограмового амура в кінці березня, хоча я пішов ловити плотву а тут таке чудо, незнаю як я його витягнув но правда пришлося самому по пояс намочитися. Але всі подальші спроби ранньовесняного лову успіхом не увінчалися.
На мій погляд, є два найбільш інтенсивних періоду клювання білого амура. Перший збігається з стійким потеплінням води і розростанням водної рослинності; другий настає в середині липня, коли вода прогрівається до максимуму і починається відмирання деяких видів водної рослинності (напр. кропивки). Другий період набагато триваліші весняного і тягнеться до осіннього похолодання. Ці висновки справедливі тільки для неглибоких, що добре прогріваються, водойм. Там, де глибина перевищує 5 м, амури підносять всілякі сюрпризи. Тому давайте відразу домовимося: наша мета – лов амура на неглибоких водоймах з наявністю водної рослинності.
У свій час, вивчивши всіляку риболовецьку літературу, я виявив чимало суперечностей щодо ваги білого амура. Вітчизняні автори практично в один голос стверджують, що амур понад 10 кг зустрічається вкрай рідко. Від зарубіжних авторів я дізнався, що амур вагою 20 кг не рідкість. Можливо, настільки суперечливі думки – наслідок кліматичних особливостей регіонів. Принаймні, це найпростіше пояснення. Від себе ж хочу додати, що мені не довелося ловити великого амура. Максимальний трофей не дотягував до 8 кг. . І лише одного разу у мене була можливість зловити гідного амура, уже боляче поведінку виваживаемой риби скидалося на витівки гігантського білого амура. Але на жаль… Після часовий боротьби на березі виявився короп. Правда, він потягнув за 20 кг. Але уявіть моє розчарування, я, адже, ні на хвилину не сумнівався, що вступив в єдиноборство з трофейною білим амуром. Але, видно, не судилося.
Отже, з особливостями поведінки риби ми розібралися. Тепер поговоримо про наживках і насадки.
Багато рибалок зараховують білого амура до абсолютним вегетаріанцям. Це не зовсім так. Так, дійсно, білий амур віддає перевагу їжі рослинної (водорості, пагони очерету і очерету, рдеста, тощо.). А там, де рослинності мало (в надмірно зарибнених водоймах) амур непогано ловиться на пучок гнойових хробаків або великих кожушків, або на мотиля. Але краще всього ця риба клює на розпарений горох, кукурудзу та макуху. І все ж на першому місці за уловистости залишаються молоді пагони водних рослин. Пропоную упорядкувати рейтинг приманок. Почнемо з найбільш уловистых.
Молоді пагони водних рослин. Згодяться шматочки пагонів очерету, нарізані квадратиками молоде листя очерету. У будь-якому випадку насадка повинна бути світло-зеленого кольору (на більш темні і грубі приманки амур клює неохоче).
Мені неодноразово доводилося бачити годівлю амурів у дна, з поверхні вода і практично на суші. Про це я не можу не розповісти. Донну трапезу я спостерігав, зачаївшись у кромки очерету. Амури довго і з побоюванням обходили засідку стороною, але, врешті-решт, очевидно, ґрунтовно натщесерце, не змогла відмовити собі в задоволенні щільно пообідати. Зграя складалася з п’яти двокілограмових риб і парочки рибок поменше. Саме ці постійно голодні “пістолети” першими припинили голодування і, уподобавши кущик очерету з великою кількістю молодих пагонів, почали жадібно поглинати зелень. Риби по черзі впритул підпливали до корневищам, брали майже вертикальне положення, лупили хвостами по воді, і вгризалися в стебла соковиті, піднімаючи з дна хмари муті. На їхній приклад негайно пішла вся зграя.
Верхову годівлю амурів побачити набагато простіше. Найчастіше доводиться спостерігати великих риб під що навислими над водою стеблами очерету. При цьому амури перевертаються на бік, іноді виставляючи голову з води, і з жадібністю починають “мочалить” рослинність до тих пір, поки не вдасться відірвати ласий шматок. Трапеза супроводжується гучними сплесками, які деякі рибалки плутають із запізнілими нерестовыми іграми карася або коропа.
А в цьому році я бачив таке, про що і розповідати ніяково – боюся засміють. Але ж бачив! Власними очима! Знайомі тернопільські екологи розповіли мені, що якщо амурів постійно підгодовувати, то з часом вони втрачають будь-яку обережність і можуть брати корм мало не з рук. Сприйнявши мої глузування як кровну образу Невіруючих і запропонували поїхати до ставка, де я міг би навіч у всьому переконатися. І дійсно, все виявилося чистою правдою. Коли ми підійшли до озера, друзі кинули у воду оберемок свіжозрізаної осоки упереміш з очеретом з таким розрахунком, щоб частина корму залишалася на суші. Ми стояли біля кромки води і терпляче чекали. Після декількох хвилин біля берега на глибині двадцять сантиметрів вода буквально закипіла. Кілька півметрових білих амурів азартно поїдали запропоноване частування. З кожною хвилиною риб ставало все більше, причому ми знаходилися на відстані не більше метра від кормової зони, і стояли в повний зріст. А їм хоч би що! Далі – більше. Мої гіди дізнавалися деяких риб “в обличчя”.
– О, дивись, ось цей жирний – Кабанчик. Йому днями виповниться 7 років. Будемо відзначати!
– А он той поменше – Васька, – і т. п.
Коли весь корм, що був у воді, благополучно перекочував в шлунки амурів, настав фінал. Але який! Першим не витримав Кабанчик. Він підплив до берега (спина риби повністю виступала над водою), зміїного звиваючись, виповз на сушу, вхопив соковитий стебло осоки і плюхнувся в рідну стихію. Його приклад наслідували й інші риби. При цьому амури проявляли таку безтурботність, що їх можна було брати голими руками. Пізніше я з’ясував, щоб домогтися такої довіри риби, знайомим довелося витратити більше трьох років.
Насадкі. Парений горох, консервована або парена кукурудза. Суху кукурудзу або горох засипають в термос з вечора і заливають окропом. На ранок насадка готова. На гачок насаживают від 1-го до 3-х зерен, в залежності від розміру гачка. Солодка кукурудза консервована продається зараз в будь-якому магазині, тому не будемо звертати на неї увагу. Кількість зерен на гачку, як і в попередньому варіанті.
Макуха. Я використовую три варіанти.
Перший – звичайний: на гачок насаживаю кубик макухи розміром 2х2 см, попередньо зробивши в ньому отвір тонким свердлом. Жало гачка обов’язково залишаю відкритим і використовую гачки з довгим цевьем, зміщуючи насадку до самого вушка гачка. Використання сухого макухи має одну істотну перевагу – приманка піднімається над дном і риба її знаходить набагато швидше, ніж насадку, що лежить на дні.
Другий – запарена макуха з борошном. Мелену макуху заливають невеликою кількістю окропу (1:2) і накривають кришкою. Через годину в макуху додають борошно, і суміш ретельно вимішують до утворення однорідної тістоподібної маси. На гачок надягають кульки розміром з лісовий горіх. У макухи з тістом є один недолік. Не раджу застосовувати цю насадку там, де багато дрібного карася. У більшості випадків першим на гачку виявляється саме він, ніж вводить у відчай навіть самого терплячого рибалки.
Третій – макуха з мастиркою.
Можна ловити амура і на звичайну мастирку, але тільки при дотриманні однієї умови – вона повинна бути правильно приготовлена.
Гнійні черв’яки, великі виповзки. Тут є одне правило, що часто дає непогані результати. Чим більше хробаків на гачку – тим різкіше і впевненіше поклевка білого амура. Але це зовсім не означає, що на гачок слід наживлять цілу порцію. Досить 4-5 штук, за умови, що гачок не крупніше №5-7 за вітчизняної нумерації. А ось кожушків достатньо двох-трьох. Хробаків наживляють двічі проколів жалом гачка в центрі тіла так, щоб кінці вільно звисали і привабливо ворушилися. Жало можна залишати відкритими, абсолютно не побоюючись, що риба, наколовшись, може виплюнути наживку.
Мотиль. Іноді, особливо при перепадах атмосферного тиску, різких похолоданиях тощо мотиль виручає рибалки. Одне єдине протипоказання – якщо у водоймі багато дрібної рибки ужение на мотиля абсолютно недоцільно.
Є ще кілька рослинних насадок, які я застосовував. Ось тільки результати будуть набагато гірші, ніж при використанні вищеописаних насадок і наживок.
Свіжа зав’язь огірка, бажано з суцвіттями.
Зелена шкірка свіжого огірка, надіта на гачок у вигляді довгої смужки (до 5 см).
І листя конюшини, або люцерни. На цівку гачка надягають кілька (10-15 шт.) листочків, а на жало гачка піддягають суцвіття (бажано білого кольору).
Мені неодноразово доводилося чути, що білий амур непогано ловиться на аґрус, але я на цю насадку ніколи не ловив, тому ні підтвердити, ні спростувати це твердження не беруся.
Тепер про найважливіше – про монтажі снасті і тактики ужения.
Компонувати снасть можна по різному, кому як подобається, але я раджу звернути увагу на маловідомі, оригінальні, але уловисті способи оснащення. Відразу зазначу, що мова піде про ужении амура з берега з використанням далеких (до 80 м) і ближніх (від 5 до 15 м) закидів. Справа в тому, що я віддаю перевагу ловити в безпосередній близькості від заростей водної рослинності. Оптимальним вважаю варіант, коли на відповідному відстані від рибалки з води ростуть окремі кущі очерету або осоки. У таких місцях глибина особливого значення не має, але снасть, вірніше принада, обов’язково повинна бути покинута впритул до куртині, не далі 50 см від куща.
Про вибір вудлища розповідати не буду, але в будь-якому випадку воно неодмінно має бути укомплектовано безінерційної котушкою.
Оскільки амури риби полохливі, а ловити доводиться в місцях не глибоких, то оснащення необхідно маскувати. Справа ця нескладна. При ужении в прибережній зоні краще використовувати вудлища не коротше 4-х метрів, а замість традиційного поплавця використовувати суху гілочку або відрізок стебла очерету. Звичайні поплавці теж годяться, але розфарбовані вони повинні бути під колір водної рослинності.
При ужении на значній відстані від берега, коли без далеких закидів не обійтися, і потрібна додаткова огрузка, раджу застосувати маленьку хитрість. Довге та вузьке грузило вставляють всередину пустотілої відрізка стебла очерету так, щоб з нього трохи визирали вертлюжків, до яких кріплять основну волосінь і повідець довжиною не менше метра. Я, щоправда, не користуюся волосінню, а шнуром. І ось чому.
Коли ловля ведеться у самої кромки водної рослинності, після підсічки рибу доводиться “вирвати” з чагарників. Тільки якісний шнур дозволить без ризику втрати снасті і улову зробити цей маневр. Як повідця можна використовувати або м’яку еластичну волосінь з високою розривною навантаженням, або мотанку діаметром 0,1 – 0,12 мм. Гачки – на розсуд рибалки, але все ж захоплюватися масивними гачками не слід. Вимоги звичайні: тонка сталь і гостре жало.
Принаджувати амурів починають ще затемна, а краще з вечора. Як корм я використовую насіння ріпаку в суміші з комбікормом і висівками. Не зайвим буде і жменю меленої макухи.
Як правильно годувати? Давайте розглянемо весь процес по порядку. Підгодовування засипається безпосередньо в кущ у якого передбачається ловити рибу. Щоб не ввести в оману читачів, хочу пояснити: човен використовується виключно для вечірньої закладки корму. А ловлять амурів тільки з берега. Ще раз нагадаю: чим ближче до рослинності розташовані поплавець і принада – тим краще.
І наостанок ще кілька корисних порад. Оскільки амур дуже полохливий, то постарайтеся рибалити з-за якого-небудь укриття (куща і т. п.). У разі, якщо такого укриття немає – одягайтеся скромніше, одяг світлих кольорів, і не стійте у кромки берега. Заздалегідь обустройтесь метрах в п’яти від води, а вудлища розмістіть поруч на спеціальних підставках.
Поклевка амура дуже різка і наполеглива, причому риба практично завжди засікається сама. Відбувається це з наступної причини. Проковтнувши приманку і відчувши підступ (волосінь або опір грузила), амур робить різкий ривок, деколи навіть вистрибує з води, і гачок, природно, надійно впивається в риб’ячу пащу. Тому досить зробити лише слабку контрольну потяжку, щоб переконатися наскільки надійно риба сидить на гачку.

У перші кілька хвилин, щоб відвести рибу подалі від міцного місця, необхідно докласти певних зусиль, а далі можна особливо не напружуватися, але і не давати рибі багато свободи. Взагалі ж боротьба з білим амуром чудова своєю непередбачуваністю. У будь-який момент рибалка може зазнати фіаско, і особливо коли риба вже знаходиться біля самого берега. Тут амур може видати пару-трійку “свічок”, або серію потужних ривків, обірвати повідець, а то і розігнути або зламати гачок і знайти волю. У такій ситуації рибалка лише здивовано розводить руками: звідки у риби сили взялися? Так що розслаблятися не варто до тих пір, поки амур не опиниться в підсаку.

займ без отказа