Переп’ят і Перепетове поле

Володимир Дросенко: Переп’ят і Перепетове поле повинні стати визначними туристичними об’єктами Київщини

Фастівська громада давно знає Володимира Івановича Дросенка. Він працював старшим науковим співробітником Меморіального музею К.Г.Стеценка. Вийшов на пенсію, але не перестав займатися краєзнавчими пошуками. Їх результатом стала поява у останні роки низки нових цікавих робіт. Пропонуємо нашій читацькій аудиторії інтерв’ю з В.І.Дросенком.

-Шановний Володимире Івановичу! Як краєзнавець Фастівщини, Ви не могли не оминути шевченківської тематики, адже всій Україні відомо, як тісно пов’язаний з нашим краєм життєвий шлях Кобзаря і його творчість.

– Ви не помиляєтеся. Останнім часом, перед знаменним двохсотрічним ювілеєм Пророка і Батька української нації я ґрунтовно опрацював тему про перебування Т.Г.Шевченка на Фастівщині влітку 1846 року. Результатом цього стала підсумкова моя робота «Перепетове поле».

– Будь ласка. Прокоментуйте 2-3 цікавих епізоди з вашої розвідки.

– По-перше, у 1151 році тут сталася битва між Юрієм Долгоруким і київським князем Ізяславом Мстиславовичем. Адже кінні чи піші переходи безпечніше і простіше було здійснювати степом. По-друге, у 1159 році Перепетові кургани згадуються вже, як межеві знаки Києво-Печерського монастиря (дарча грамота ніби видана князем Андрієм Боголюбським). Згадувалося Перепетове поле в літописах і згодом. За їх даними у 1172 році тут сталася битва князя Михайла Юрійовича з половцями. По цьому полю тоді проходив страшний Чорний шлях, яким степові войовники робили набіги на терени нинішньої Київщини і гнали захоплених ними скот, коней і бранців. Бачив цей степ взимку 1826 року і повсталі мушкетерські та гренадерські роти декабристів. У період громадянської війни 1917-1920-х років в цьому степу проносились з шаблями різні вояки (білі і червоні, сердюки П.Скоропадського і бійці УНР, зелені і вільні запорожці, місцевих отаманських загонів тощо…). Чимала заслуга у дослідженні Перепетового поля припадає також на члена Антропологічної комісії з 1879 року Едварда Леопольда Руліковського, який глибоко займався вивченням історії Київщини, проводив археологічні розкопки давніх могил на землях, які йому належали. В своєму двоповерховому будинку в Мотовилівці він досить довго зберігав всі зібрані у краї старожитності для нащадків. Маючи ґрунтовну освіту і кошти він залишив нам також дослідницьку монографію «Опис Васильківського повіту з точки зору історії, звичаїв, статистики», «Опис повіту Київського», «Могила в Геленівці Васильківського повіту на Україні, досліджена в 1879 році» та інші друковані роботи.

– Як Ви вважаєте, Володимире Івановичу, чи належним чином увічнено пам’ять про участь Т. Шевченка в археологічній експедиції на кургані Переп’ят. Наскільки відомо, там вже кілька разів міняли пам’ятники.

– На думку фастівських краєзнавців, яку і я поділяю, Перепетове поле має стати пам’яткою історії України під охороною закону. Силами «Просвіти» та волонтерів-патріотів ми облаштовуємо Перепетове поле під комплекс. Нам не вистачає коштів і державної підтримки, у першу чергу- вищезгаданого охоронного статусу. Дуже прикро, що Фастівецька сільська рада, на чиїх землях розташоване Перепетове поле, не може нічого зробити, щоб воно не руйнувалося вандалами, постійно не засмічувалося і занедбувалося. Цей меморіал повинен бути в переліку найвизначніших туристських об’єктів Київської області. Відкритих для відвідування не тільки українцями, а й європейцями. Скажімо, приїдуть сюди раптом українці з Америки і Канади, і що ми у ювілейний рік їм покажемо тут, як пояснимо, що на 200-річчя Кобзаря не знайшлося коштів на відповідне впорядкування Перепетового поля?

– Шановний, Володимире Івановичу! Невдовзі ми будемо відзначати 250-річчя гайдамацького руху на Україні. І зокрема, на Фастівщині. Ця тема наскрізна для творчості Шевченка. Наприклад у «Швачці» він, очевидно за розповідями місцевих копачів, пише, що загін Швачки і Журби ночував десь тут на Перепетовому полі. Так і поєдналися тема давня – скіфська і народно-визвольна – в одному історичному місці Фастівщини у вірші Шевченка.

– Я давно займаюся темою гайдамаччини, присвятив їй свою роботу «Гайдамацький рух на Фастівщині». Вважаю, що вже зараз пора розпочати підготовку для встановлення пам’ятного знаку до 250-річчя цього руху на Фастівщині. Хочу дочекатися його урочистого відкриття.

Фастів Інфо

Comments are closed.