ПАМ’ЯТЬ

В гарний час живемо нині.
Хтось кудись спішить, квапиться, їде милуватися заморськими красотами а я люблю Фастівщину. Що зробиш?! Такий гріх маю.
От, кілька днів тому відвідав село Веприк – Мекку любителів української класичної музики. Там знайшли собі вічний спочинок священик, композитор Кирило Стеценко та поет-страдник Володимир Косовський. Гарне село. Щось там таке щире, знайоме. Як і в нас: ліс, ставки – ніби ти в Боровій і нікуди не відїздив.

Та все ж, веприківчани багатьох перевершили.
В центрі села стоїть, пам’ятник, де викарбувано нагадування про своїх земляків, яких «кого, коли й за що розпинали…»
Звісно, що я почав розпитувати мешканців, хто і коли за чий кошт цей памятник поставив?
–Багато говорити зайве. Толока. Традиція. Ще з часів хору Кирила Стеценка повелося.. Шанувати своїх…
Каюсь, трішки позаздрив. А чим ми гірші? Яка ж славна історія у нас…
Гортаю книжки письменників Романа Коваля, Андрія Ковальова…
Мотовилівсько-Борівська сотня в складі військ Української Народної Республіки звільняла Боярку від червоних. Фастів від білих, Білу Церкву знову від червоних…
І так з 1917-го по 1924-й…
Щоб звучало, рідне українське слово, щоб майорів синьо-жовтий прапор…
Один епізод з цієї боротьби варто нагадати. Рівно 100 років тому. «7серпня 1921-го року карателі київської губернської ЧК привезли на станцію Мотовилівка тіло отамана Кир стенка (ймовірно опечатка Кирсенка авт..)
Наступного дня чекісти знищили підпільну повстанську організацію (повстанський комітет) і заарештували 265 осіб» Ан. Ковальов.
На тім не скінчилося. 10 із арештованих катували до 2-го жовтня і розстріляли. А 11-й помер від тортур через півроку. (Всі необхідні списки маємо.)
Даремно я заздрив веприківчанам.
Ми не гірші.
З ініціативи настоятеля борівської церкви отця Юрія, викладача київської художньої академії Василя Легкого та краєзнавця Андрія Мороза, пам’ятик борівчанам героям і жертвам у боротьбі за нашу державність – виготовлений. То ж шановні земляки 14 жовтня, на День захисника України і Дня Покрови Присвятої Богородиці, планується відкриття пам’ятника односельцям які сто літ тому загинули за нинішню незалежну Україну.

Шануймося!
Слава Борові, Слава Україні!
Совенко Іван.

Comments are closed.