ПАМ'ЯТЬ

Так сталось. Прекрасне літо. Гаряче сонце. Зріють пшениці і жита, а радості мало. Фастівщина попрощалась з Геагою Русланом Юрієвичем.

Народився на Сквирщині, жив і навчався на Васильківщині (с. Зе-лений Бір), пішов захищати Україну з Фастівщини.

Все минається, але погляд з портрета дорослої людини, яка зберегла дитяче здивування світом, в який прийшла, і з не своєї волі залишила, не може залишати нас, живих, байдужими. Ми повинні краплина за краплиною робити щось корисне для України, заради тих Русланів з АТО.

Не знаю, що зробив би я для того хлопчини, але була би моя воля, то в знак історичної спорідненості Фастівщини і Васильківщини назвав би хутір Клепча на їх межі Клепча-Русланівка. Красива світла назва. Чому саме так?

Через Краків – Львів – Фастів – Мотовилівку – дві Солтанівки – Хлібчу – Васильків – Київ пролягав тернистий шлях української державності. Довго розповідати.

Той хутір (як і багато інших назв раніш і нині) нагадує нам наше колоніальне минуле, яке зруйнувало українську топоніміку – рідні на-зви.

За кілька останніх століть ми пережили три мовних експансії: польську, московську, частково єврейську. (Мотовилівка, Мотовідловка, Мотовіловка, Мотовилівка. Бортники, Берднікі, Бернікі, Берники, Бортники. Хлібча, Хлебча, Хлепча, Клепча…) Все це відбувалося тому, що нашим «добрим» сусідам «так удобнеє». А нам??? Внаслідок нашої безмежної толерантності ми отримуємо такі назви…

Час летить швидко. 25 літ як один день промайнуло. Потрібно бути більш енергійними, рішучими, самодостатніми, щоб нас пізнав і признав світ. За це ми платимо дорогою ціною. Втрачаємо найкращих, найхоробріших з нас.

Андрій Мороз. Борова.

Підписи до фото:Файл «Пам’ять»: «Фастів став на коліна»

Файл «Руслан Г.»: «Останній погляд»; займы онлайн

Comments are closed.