Острозький Костянтин Іванович. пам’ятний знак. пам’ятний знак

..поруч дороги між містами Обуховим і Васильковом, стоїть цікавий пам’ятний знак, де зазначено про подію за участю видатного історичного діяча на ім’я Острозький Костянтин Іванович...там є стислий опис про події 1529 року у цій місцевості, що були переможними, і вивільнили понад 80 тис бранців, на річці Ольшаниця поруч н.п. Мала Вільшанка. В додатку є опис про перемогу над московітами і більш детальне пояснення по битві на Ольшаниці..

що про нього є у вікіпедії:

Острозький Костянтин Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до навігаціїПерейти до пошуку

Костянтин Іванович Острозький
Konstanty Iwanowicz Ostrogski 11.PNG
Невідомий художник.
Середина (?) XVIII ст.
Народився 1460
Острог
Помер 11 вересня 1530
Турів
Поховання Києво-Печерська лавра
Країна Flag of the Grand Duchy of Lithuania 1792.svg Велике князівство Литовське
Діяльність дипломат
Знання мов українська[1]
Учасник Битва над Ведрошею, Битва під Лопушним 1512, Битва під Оршею і Облога Опочки (1517)
Титул князь
Посада Великий гетьман литовський,Каштелян віленський, воєвода троцький, Великий гетьман литовський, Q21009993?,луцький староста, вінницький старостаd, брацлавський старостаd, Q64786752? іQ71836988?
Військове звання Великий гетьман Литовський
Конфесія православний
Рід Острозькі
Батько Іван Острозький (1465)
Мати ~ Марія Іванівна Бєльська
Брати, сестри Princess NN Ostrogskad
У шлюбі з Тетяна Гольшанська
Олександра Семенівна Слуцька
Діти Ілля, Костянтин Василь, Софія[2]
POL COA Ostrogski.svg

Костя́нтин Іва́нович Остро́зький (1460Острог, Волинь — 11 вересня 1530, Турів, Велике князівство Литовське) — військовий і державний діяч Великого Князівства Литовського, Руського та Жемайтійського.

Староста брацлавський (1497—1500 роки), вінницький (1507—1516) та звенигородський (1518—1530), староста луцький і упитський, маршалок Волинської землі (1507—1522), каштелян віленський (1511—1522), воєвода трокський (троцький) (1522—1530), великий гетьман литовський (1497—1500, 1507—1530).[3]

Біографія

Князь Костянтин Іванович Острозький народився в 1460 році на Волині. Рано втратив обох батьків. Розпочавши свою військову кар’єру за часів короля Яна I Ольбрахта, став одним із найвидатніших полководців XVI століття. Сучасники порівнювали його зі стратегами античності — провів 35 битв, програв 2, брав участь в успішних кампаніях проти татар та Московської держави.

За перемогу біля Очакова проти сил хана Мехмет-Ґірея першим отримав посаду Великого гетьмана Литовського 10 серпня 1497 року.[4]

У битві над Ведрошею 14 липня 1500 року русько-литовсько-польське військо під керівництвом Костянтина Острозького зазнало поразки від московського війська, сам Костянтин потрапив у полон. 1506 рокуВасилій ІІІ змусив Костянтина Острозького підписати присягу на вірність; отримавши свободу пересування, втік на Волинь у 1507 році. 4 грудня 1507 року король надав йому правом «доживоття» монастир Св. Миколая в Жидичині.

Незважаючи на заборону будувати у Великому князівстві Литовському нові церкви, 19 червня 1511 отримав дозвіл короля на перебудову соборної церкви Вільнюса — Пречистої Богородиці. 2 липня 1511 року отримав на сеймі в Бересті підтвердження королем привілею для Православної церкви, за яким вона мала власне судівництво, була позбавлена втручання світських чинників у справи призначення на посади (аналогічний документ король видав 9 лютого 1522 року для Турівської та Пінської єпархій за його сприяння в проханні архієпископа Йонаша (Івана). У 1514 році отримав дозвіл на будівництво мурованої церкви Св. Трійці на місці дерев’яної, нової — Успіння (пол. Przeniesienie) Св. Миколая у Вільнюсі. В 1521 р. було збудовано нову замкову церкву в Острозі[5].

Король Сиґізмунд I Старий повернув князеві посаду Великого гетьмана Литовського в 1507 році.

у 1508 році під Слуцьком і 28 квітня 1512 року під Вишневцем (Лопушним) розгромив кримських татар.

Корогва Костянтина Острозького у битві під Оршею

1513 року почалась нова війна з московитами. 8 вересня 1514 року в битві під Оршею військо Костянтина Острозького розбило московське військо воєвод Івана Челядніна та Михайла Голиці.

У 1517 році армія Острозького невдало намагалася захопити фортецю Опочка.[6] В наслідок неузгоджених дій польських військ московитам вдалося відбити облогу.[7]

2 серпня 1519 року військо Костянтина Острозького зазнало поразки від татар у битві під Сокалем.

Після смерті митрополита Йосифа ІІ Солтана на своє прохання за дозволом короля від 26 вересня 1521 року отримав опіку над майном Київської митрополії до часу обрання нового митрополита. 17 липня 1522 року отримав від короля привілей ставити печатки з червоного воску[8]. Йому також довіряв наступний митрополит — Йосиф Русин.

Зайняв нейтральну позицію в конфлікті між Ольбрахтом Гастольдом та Миколою Радзивіллом, зумів зберегти з обома добрі взаємини. Коли їхній конфлікт почав переходити у громадянську війну, пробував бути посередником між ними. Мав напружені стосунки з Ольбрахтом Гастольдом після виборів 4 грудня 1522 року, добрі — з королевою Боною.

1524 року спільно з коронним гетьманом Миколаєм Фірлеєм намагався зупинити наїзд військ кримського хана на Волинь і Поділля, але їм забракло для цього сил.

Натомість 2 липня того ж року князь розгромив турків під Теребовлею[9].

14 вересня виїхав з Кракова до табору короля під Львовом, де оскаржував сепаратистські дії О.Гастольда. Добрі взаємини з королевою не зміцнили його позицій у ВКЛ,[10]

Надгробок князя (втрачений)

1527 брав участь (разом з польним гетьманом литовським Юрієм Радзивіллом «Геркулесом») у битві під Ольшаницею на Київщині; звільнив з татарського полону 40 000 [українських] бранців, а 7 000 татар взяв у полон. Полонених татар розселив в Острозі — вони мали охороняти місто. Одна з вулиць міста називається Татарською донині. Збройні протистояння із військами південного сусіда були для К.Острозького звичним ділом — розробив проти них спеціальну тактику ведення бою.

Портрет князя

Православний, користувався руською мовою. Домігся значного обмеження впливу світських урядників на церковне життя та справи; зокрема, припинила діяти заборона на будівництво нових православних церков та інших споруд. Заклав православний монастир в селі Дермань та Богоявленський собор в Острозі. Окрім того, на честь своїх перемог він будував храми в інших місцях Литовської та Польської держав. Його грошові фундації були чи не найбільшими серед пожертв у всьому князівстві. Як потім було написано: «Для немічних притулки, для дітей школи, для людей рицарських в Академії Марсовій списи з шаблями залишив».

Помер 11 вересня 1530 року в Турові, похований у Києво-Печерській лаврі.

Меценат, великий власник

Один із найвизначніших меценатів та власників землі того часу (входило 100 міст, 40 замків, 1300 сіл; іноземці називали його володіння «Країною князя Острозького», площа володінь перевищувала сучасну Тернопільську область[11]), перетворив Острог на осередок слов’янської культури. Власність, зокрема: Волочиськ — спадок першої дружини,[12] скуплені родинні маєтки коло Острога, Полонне (надане в 1494 р.), Дубно з двором Іваня(е)м, Красилів, Здзенців, Звягель, Здовбиця, Турів (наданий 1508 р.), Чуднів; двори: Поворське, Пел(в)за, Птича; дім у Вільнюсі, наданий 1508 р., подібно як Турів, з конфіскованих у Глинського маєтків). У червні 1508 р. отримав підтвердження на внесених першою дружиною маєтків: Степань, Золотіїв, Подоляни, Х(Г)уботів, Городець, Путовичі, Лухче. Звитяга під Оршею принесла йому надання замку в Дорогобужі.

1516 року отримав Охново (Новогрудський повіт), 1518 — Колтів. В 1522 році король підтвердив купівлю маєтків: Теплень, Вовковошово, Знесіння пол. Zniesień), привілей на дворища Мокрець і Констенців (Поділля). 5 вересня 1522 р отримав Сатиїв з фільварками, Смольницю. В 1528 р з власних маєтків виставив 426 коней, що дозволяє ствердити на володіння близько 41000 душ. Отримав привілеї, розбудовував міста: Дубне (1507 р.), Звягель (1519).[13] Надав кошти для розбудови Межиріцького монастиря,[11] (зокрема, зведення мурованої Троїцької церкви в 1520-х рр.) Острозького, Дубенського замків.[14]

3 червня 1498 року як власник Дубного отримав від Литовського князя Олександра грамоту про надання Дубному статусу міста. 1507 р. король польський Сигізмунд І Старий надав Дубному на прохання Костянтина Острозького магдебурзьке право.
1510 р. на місці укріпленого посаду будує нову фортецю в Полонному.

Сім’я

Про його батька, князя Івана Васильовича, збереглось мало свідчень. Відомо лише, що він неодноразово воював з татарами та збільшував свої маєтності численними придбаннями землі. Костянтин Іванович — онукВасиля Федоровича і правнук Федора Острозького.

Перша дружина — княжна Тетяна Гольшанська (пом. 1522/12.7.1531[15]), донька князя Семена Юрійовича та його дружини — княжни Анастасії Несвізької-Збаразької. Син — Ілля. Була похована в Києво-Печерській лаврі, існував її надгробок з епітафією.[16]

Друга дружина — княжна Олександра Олелькович-Слуцька (пом. після 1555), донька князя Семена Михайловича Олельковича та його дружини — мстиславльської княжни Анастасії. Шлюб був укладений з дотриманням традиції – через рік після смерті Тетяни Гольшанської та завершення “часу жалоби”. У контракті вказувалося, що у випадку народження новою дружиною сина й інших дітей, усі діти Острозького мають поділити батьковий спадок порівну. Син — Василь Костянтин Острозький, народився, коли батьку було більше 60 років. [17]

Вшанування пам’яті

Острозький Костянтин Іванович на монеті НБУ присвяченій місту Дубно

Костянтин Острозький, незважаючи на велику кількість перемог, успіху в розширенні своїх земель, якому неодноразово владарі влаштовували тріумфальні зустрічі в столицях, про звитягу якого повідомляли дипломати до усіх європейських дворів, опинився в тіні свого сина Василя-Костянтина. Син Василь взяв ім’я свого батька, чим вносить певну плутанину. В порівнянні з батьком, якого прославляли лише придворні панегіристи, Василь-Костянтин активно спонсорував руську науку і був перетворений інтелектуалами його доби на “першого” і найбільш значущого з Острозьких.[17]

11 липня 2008 року канонізований УПЦ КП[18]. 1 червня 2013 року вулиця Краснодонців у Луцьку була перейменована на Вулицю Князів Острозьких[19]. 26 листопада 2015 року вулиця XXV партз’їзду у Дніпрі була перейменована на вулицю Князя Костянтина Острозького[20].

У 2014 році Надзвичайним і Повноважним Послом Литовської Республіки в Україні П. Вайтєкунасом було ініційовано проект з відтворення надгробка князю Костянтину Острозькому, який був знищений разом із Успенським собором Києво-Печерської лаври 3 листопада 1941 року[21]. Цей надгробок характеризують як одну із найвизначніших пам’яток, що прикрашали собор, наряду з надгробними пам’ятниками князю К. Іпсіланті та фельдмаршалові П. Рум’янцеву-Задунайському[22]. Наразі відтворенням пам’ятки XVI століття опікуються литовська та українська сторони, основну підтримку надає благодійний фонд «Корона князів Острозьких». Творчий колектив проекту теж інтернаціональний: українські скульптори Олесь Сидорук та Борис Крилов, а також професор Вільнюської художної академії Арунас Сакалаускас[21].

У 2017 році іменем Великого Гетьмана Костянтина Острозького Україна, Литовська Республіка та Республіка Польща назвали багатонаціональний підрозділ Литовсько-Польсько-Українську бригаду.

Див. також

Примітки

↓ Показувати повністю

  1. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  2. Князь Костянтин Iванович Острозький: | Газета «День»
  3. Upita // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 814. (пол.) — S. 814.(пол.)
  4. У деяких джерелах, до К. І. Острозького, Великим гетьманом Литовським згадується І. Ходкевич.
  5. Wojtkowiak Z. Ostrogski Konstanty Iwanowicz książę (ok. 1460—1530)… — S. 488.
  6. Воєнна історія людства: Облога Опочки (1517 р.). Всеосвіта (uk-UA). Процитовано 2020-09-08.
  7. Острозький краєзнавчий збірник / Державний історико-культурний заповідник м. Острога; Острозьке науково-краєзнавче товариство «Спадщина» імені князів Острозьких. – Випуск 8. – Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2015. – 232 с. – С.22
  8. Wojtkowiak Z. Ostrogski Konstanty Iwanowicz książę (ok. 1460—1530)… — S. 487.
  9. Пекалід С. Про Острозьку війну під П’яткою проти низових… // Українська поезія XVI століття. — К., 1987. — С. 210.
  10. Wojtkowiak Z. Ostrogski Konstanty Iwanowicz książę (ok. 1460—1530)… — S. 487—488.
  11. Перейти до:а б Вечерський В. Українські монастирі. — К., Харків : ТзОВ «Інформаційно-аналітична аґенція „Наш час“», ВАТ «Харківська книжкова фабрика „Глобус“», 2008. — 400 с.: іл. — С. 318. — (Невідома Україна). — ISBN 978-966-1530-06-4, ISBN 966-8174-12-7.
  12. Wołoczyska // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 882. (пол.) — S. 882. (пол.)
  13. Wojtkowiak Z. Ostrogski Konstanty Iwanowicz książę (ok. 1460—1530)… — S. 488—489.
  14. Вечерський В. Українські монастирі… — С. 322.
  15. Калнофойскій Аθанасій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 32.
  16. Калнофойскій Аθанасій. Эпитафіи фундаторам лавры… — С. 32—33.
  17. Перейти до:а б Ульяновський Василій. “Славний для всіх часів чоловік”: князь Костянтин Іванович Острозький : монографія // В. Ульяновський. – Острог : Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2009. – Вип. 2. – 168 с.
  18. Д І Я Н Н Я. ОСВЯЧЕНОГО ПОМІСНОГО СОБОРУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ «ПРО КАНОНІЗАЦІЮ БЛАГОВІРНОГО КНЯЗЯ КОСТЯНТИНА ОСТРОЗЬКОГО (1527—1608 рр.)» [1]
  19. У Луцьку перейменовано 27 вулиць
  20. Розпорядження міського голови м. Дніпропетровська № 897-р від 26.11.2015 р. “Про перейменування топонімів м. Дніпропетровська”.
  21. Перейти до:а б Відтворення надгробного пам’ятника князю Костянтину Острозькому – БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД – Корона князів Острозьких. ostrogski.com (uk). Процитовано 2017-10-12.
  22. Федорин, Михаил (2015-09-10). Успенський собор. www.kplavra.kiev.ua (uk). Процитовано 2017-10-12.

Джерела

Література

  • Київ. Енциклопедія. / В. Г. Абліцов. — К.: Видавництво «Фенікс». 2016. — 288 с.

Посилання

  • Острозький Костянтин Іванович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.69-71

 

Князь Костянтин Острозький: український Ганнібал, який переміг Москву

  • Олексій Бухало
  • для ВВС News Україна
князь

Він здобув одну з найславетніших перемог польсько-литовських сил над Московією за всю історію, хоча перед цим кілька років провів у московському полоні.

Волинський князь вперше довічно став головнокомандувачем Великого князівства Литовського. Костянтин Острозький, неначе король, мав право завіряти документи печаткою на червоному воску та усупереч забороні для православних займав найвищі державні посади Королівства Польського. Він народився 560 років тому.

3 грудня 1514 року жителі Вільна (сучасний Вільнюс) стали свідками давньоримського параду: під залпи гармат та дзвони у храмах Костянтин Іванович Острозький в’їжджав у місто.

За гетьманом йшло його військо, а за ними дріботіли закуті у ланцюги московські вельможі та князі. Так жителі столиці Великого князівства Литовського святкували перемогу під Оршею.

Через 13 років українського полководця з тріумфом зустрічатимуть в іншій європейській столиці – Кракові. Туди він приведе полонених татар після перемоги над Ольшаницею на Київщині.

Як православний князь з України став гетьманом (головнокомандувачем) війська, успішним політиком та меценатом православ’я у католицькій державі?

Битва під Оршею: Острозького назвали кращим воєначальником свого часу

У битві під білоруською Оршею волинський полководець переміг завдяки продуманій тактиці. Керувати союзницьким військом, що складалося із литовських, польських, білоруських, українських загонів кавалерії, артилерії, піхотинців, а також інших родів військ, було непросто.

Успіх залежав від злагодженої комунікації.

Напередодні Костянтин Острозький переправив основні сили з гарматниками через зібраний з човнів та колод понтонний міст над Дніпром і розвів війська на позиції. Увагу ворога відволікла легка кавалерія неподалік. Це була не єдина хитрість гетьмана – він сховав гарматників у засідці.

 

Битва під Оршею. Картина відображає тричі Костянтина Острозького і відтворює три етапи битви. Тому її назвали середньовічним кіном. Художник Ганс Крейль, приблизно 1524-1530 роки.

АВТОР ФОТО,ГАНС КРЕЙЛЬ

Підпис до фото,Битва під Оршею. Картина тричі відображає Костянтина Острозького і відтворює три етапи битви. Тому її назвали середньовічним кіном. Художник Ганс Крейль, приблизно 1524-1530 роки.

Московити почали битву з атаки на лівий фланг, яку союзники успішно відбили. Далі воєвода Іван Челядін сподівався на відкритий бій. Проте Костянтин Острозький несподівано припинив атаку і почав відступ. Вороги переслідували його військо і потрапили у засідку гарматників. Артилерійські залпи спричинили втрати противника і слугували сигналом до загальної контратаки союзницьких військ. У московитів почалася паніка.

До заходу сонця 8 вересня 1514 року загони Костянтина Острозького наздоганяли втікачів. Союзники взяли у полон 6 із 11 воєвод, у тому числі Івана Челядіна, а також 611 представників знаті, бояр, які по іменах перераховують литовські та польські джерела.

Через кілька днів папський легат (представник) Якуб Пізон у листі товаришу присвятив Костянтину Острозькому цілий абзац, де назвав його “кращим воєначальником нашого часу”, порівняв із міфічним засновником Риму – Ромулом.

Підпис до відео,Про нього писали у німецьких часописах, прирівнювали до відомих римських полководців.

Панегіристи писали поезії, у яких порівнювали Острозького з римськими полководцями Сципіоном і Ганнібалом.

А тодішній німецький часопис описав епізод перед початком битви – як гетьман першим на коні переправився через Дніпро та підняв знак хреста.

Православні храми Острозького – архітектурні візитівки Вільнюса та західної України

Після Орші Король Польський і Великого князівства Литовського Сигізмунд Старий задарував гетьмана привілеями. Монарх дозволив спорудити дві церкви у Вільнюсі. Відтак волинський князь виконав свою обітницю дану перед битвою.

Муровані церкви святого Миколая та святої Трійці майже століття були “візитними картками” литовської столиці допоки навколо Ратушної площі не побудували католицькі костели.

церква

АВТОР ФОТО,ОЛЕКСІЙ БУХАЛО

Підпис до фото,Церква святої Трійці у Вільнюсі. Зараз тут розташована українська греко-католицька громада

Король дозволив гетьману побудувати головний родинний храм в українському Острозі. Богоявленський собор, вважає доктор архітектури Петро Ричков, був найпомітнішою церковною новобудовою Волині, Галичини та Поділля допоки у Львові не спорудили Успенську церкву на початку 16 століття.

Неподалік Острога, у Межирічах, Костянтин Острозький спорудив церкву святої Трійці.

Ці два храми магнат також побудував на честь перемоги під Оршею.

Побожність Острозького і московський полон

Битви гетьмана закінчувалися не лише перемогами. У 1500 році московити розгромили литовсько-польсько-руську армію під його командуванням над білоруською річкою Ведроша. Костянтин Острозький потрапив у полон майже на сім років.

У Москві гетьман був почесним в’язнем. Його не відпустили разом з іншими полоненими після литовсько-московського перемир’я у 1503 році, натомість переконували скласти присягу на вірність цареві. І він погодився, як виявилося, щоб втекти.

замок

АВТОР ФОТО,ОЛЕКСІЙ БУХАЛО

Підпис до фото,Богоявленський собор в Острозі. Відбудований наприкінці ХІХст. Розташований на території Острозького замку

Згідно з текстом присяги Костянтин Острозький клявся земним та небесним, а також життям нащадків, що буде вірно служити московському володарю.

Відтак “зламана присяга” стала точкою відліку побожності Костянтина Острозького, припускає кандидат історичних наук Ігор Тесленко. Втікач до смерті намагався спокутати свою провину, – будував храми, фінансував їхню діяльність, чого не робив до полону.

межиріч

АВТОР ФОТО,ОЛЕНА ПАВЛОВА

Підпис до фото,Старовинний монастир у Межиричі біля Острога

Перебуваючи на службі у царя, Костянтин Острозький брав участь у походах московського війська. Цей досвід допоміг гетьману у перемозі під Оршею та в інших битвах з московитами.

Кількарічне перебування гетьмана у Москві відбилося на архітектурних рисах його храмів.

Королівська печатка та улюблений кінь Заєць

Костянтин Острозький був успішним політиком. Він часто приїжджав у Вільнюс, де облаштував резиденцію, багато спілкувався із королем, брав участь у великокняжих радах.

Після останньої гучної перемоги у битві під Ольшаницею на Київщині гетьман не лише зайшов гучним парадом у Краків, але й отримав право запечатувати документи червоним воском, як робили королі.

печатка

АВТОР ФОТО,ОЛЕКСІЙ БУХАЛО

Підпис до фото,Печатка К. І. Острозького з відбитком на червоному воску. З колекції “Музею Шереметьєвих”

Згодом “За заслуги усього життя” Сигізмунд Старий призначив Костянтина Острозького троцьким воєводою. Відтоді він найближче сидів до правителя у великокняжій раді, попри заборону православним займати державні посади. Це обурило католицьких вельмож, на що король відповів, що привілей надав у виключному порядку і більше не порушуватиме законів.

Завдяки наданим королем привілеям та маєткам, а також власній ощадливості, Костянтин Острозький увійшов у п’ятірку найбагатших магнатів Великого князівства Литовського.

“Був то муж такий цнотливий мужній і фортунний, що заслужив на те аби його назвати батьком короля, а Його Королівська Милість шанував його понад усіх”, писав про Костянтина Острозького лікар-італієць Джованні Валентіно.

Писемні джерела зберегли навіть кличку його улюбленого коня – Заєць. Однак про особисте життя магната відомо мало. Немає точних даних щодо місця його народження – можливо це був Остріг, а, можливо, білоруський Турів, невідома й точна дата, окрім 1460 року.

князь

АВТОР ФОТО,ОЛЕКСІЙ БУХАЛО

Підпис до фото,Фрагмент макету надгробку князя Костянтина Острозького, виконаний скульпторами О. Сидоруком і Б. Криловим (Україна), А. Сакалаускасом (Литва). Експонується на виставці Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника

Національний герой трьох народів

Костянтина Івановича Острозького поховали, згідно із заповітом, у Києво-Печерському монастирі. Він обрав святиню, а не рідний Остріг. Через майже сорок років син Василь встановив надгробок, який не лише відображав небіжчика, а разом з кіньми, гарматами, колісницями, військовими обладунками, сценами із битв наче відтворював життя полководця. В епітафії йшлося про 63 перемоги та перераховувалися заслуги покійного.

Кілька століть до надгробка молилися віряни та паломники, що приходили в Успенський собор монастиря і дізнавалися про полководця, допоки у листопаді 1941 року у храмі не пролунав вибух. Він зруйнував споруду та пам’ятник.

Нині Костянтина Івановича Острозького своїм національним героєм вважають одразу три народи – литовці, білоруси та українці. Про його час писали: “Раніше литвини не питалися “скільки ворогів?”, а питали “де вони?”, і ставили у приклад хоробрість полководця.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

 

Comments are closed.