нові вірші Жук С.М., складені у липні 2015 р.
Послідовникам Путіна
Які ж ви люті, москалі,
Які ви хижі, ніби звірі!
До вас ми вже не маєм віри
Й до вашого вождя в Кремлі.
Підступність вашу не збагнуть.
Ліниві й підлі від природи,
Чужі ліси, і надра, й води
Хотіли б ласо проковтнуть.
Тому готові за гроші
Палити, різать, убивати
Того, хто був вам вірним братом,
Ви – зомбі з каменем в душі.
Які ж ви є брати, батьки?
Ви ж справжні вбивці, недоріки!
Пролиті вами крові ріки
І прокляті ви на віки!
(4 липня 2015 р.)
Жорстока дійсність
Хотілося б писать про сині гори,
Не спалені, не рубані ліси,
Про хвилі степу, про морські простори,
Про всю царину Божої краси.
Хотілося б сміятися й радіти,
Дивитись як ростуть, мужніють діти,
Але не спить московський сатана –
Іде війна, жорстока йде війна.
Це справді так. Це не жахливий сон.
Коли ж ми перейдемо рубікон?
Коли настане всім смертям кінець?
Цього чекають тисячі сердець.
Хто ж нас позбавив радощів радіти?
Чом чорні сили не дають нам жити?
Для них ще прийде кари Божий час,
Коли вони покинуть землю й нас.
Зрадіє світ. І розцвітуть аркади
Троянд, отам, де скаженіли гради.
Та не одне мине десятиліття,
Доки затихнуть болі лихоліття
І час земні й людські загоїть рани,
Допоки мир і спокій скрізь настане.
Це збудеться. І людство так прозріє,
Що сатана вбивати не посміє!
І щоб кривавих не було містерій,
Світ не допустить на землі імперій.
(22 липня 2015 р.)
Москва – не третій Рим
Вогонь пожеж і чорний дим –
Тут війни – тема злободенна.
О ні! Москва не третій Рим,
Вона вбива людей щоденно.
У Римі папа й Ватікан,
Тут місце щирої молитви,
В Москві – жорстокість і обман,
Планує Кремль криваві битви.
Москва чатує кожну мить,
Пролити кров – її потреба,
Як слід ракету запустить
І Боїнг збить в чужому небі.
Не знав ще світ таких іуд!
Це через їх криваві руки
Згорав у небі мирний люд,
Пройшовши страх, і біль, і муки.
Тут сотні втратили життя,
Батьки, і матері, і діти,
Але не знають каяття
Московські виродки-бандити.
Пролита крові вже ріка,
Вони ж планують нові біди,
А сам Гундяєв заклика
Вбивати мирного сусіда.
І злочини їх бачить світ,
І це не просто так минеться,
За тисячі смертей і бід
Відповідати доведеться.
За спалений Донбас, за Крим.
Тож пам’ятайте ви, Іуди,
Хижак Москва – не третій Рим
І третім Римом вже не буде!
(21 липня 2015 р.)
Ворогам України
Олігархи, судді, прокурори,
Ви запеклі наші вороги!
Множите безвір’я, кривду й горе,
Вам прибутки, нам – одні борги.
Ви безчесні, хижі й неправдиві,
Ми чомусь внизу, а ви вгорі,
Ви – бур’ян на українській ниві,
Ваша ціль щоденна – хабарі.
Тож навіщо вам державна плата,
Коли є прибутки немалі?
Ви за них будуєте палати,
Трутні української землі!
Ви продажні й ниці, мов іуди,
Дбаючи про власне майбуття,
А війна триває, гинуть люди,
Віддаючи молоде життя.
Не за те ішла Небесна Сотня,
Б’ються не за те фронтовики,
Щоб були нужденними сьогодні
Їх дружини, діти та батьки.
Тож не будем більше тих плекати,
Що бенкет справляють на крові,
Не дамо їм більше жирувати
І служить та догоджать Москві.
Щоб забули Кіпри та Канари,
Грошики в офшори не везли,
Ми посадим злодіїв на нари,
Де сидять відпущення козли.
І пора нам не боятись риску –
Зігноруєм ранги та чини,
Зробимо велику справжню чистку
Тим, що багатіють від війни.
Досить диктувати нам закони,
Що лишають нас людських свобод,
Трутнів сотні, а людей мільйони,
Найгрізніша сила – це народ!
(24 липня 2015 р.)
Дітям про Бандеру
Не ленінець, не юний піонер –
Ти є з родини славної Бандер,
Тож слід про нього, звісно, більше знати,
Щоб нам свого Героя шанувати.
* * *
Бандерівець – людина вірна,
Шанує Проповідь Нагірну –
Не шкодь, не вбий і не бреши,
Лихим злодійством не гріши.
Коли ж іде на нього рать
Палить, вбивать і грабувать,
За дім, за матір, за отця
Він буде битись до кінця.
Бандерівець – не хижий звір,
Тож злим наклепникам не вір,
Він з буків, градів, як Москва,
Чужих дітей не убива.
Коли ж і в недруга біда,
За зло добром відповіда –
Чужу дитину пригорне,
І нагодує й одягне.
Проте він справжній патріот,
Бо палко любить свій народ,
Його мета – не руйнувать,
А лиш ростить та будувать.
Він є великий трудівник,
Орач, сіяч і будівник,
Працює так, щоб рідний край
Перетворить в квітучий рай.
Не все вдалось здійснить йому,
Бо посадили у тюрму
Його лихі більшовики,
Вбивали так, як хижаки.
Хай буде славен патріот,
Який не зрадив свій народ!
Пишайся ним і ти, як я,
Носи із честю це ім’я!
(15 липня 2015 р.)
П о к а й т е с я
(До річниці авіакатастрофи малоазійського Боїнга)
Мнив плюгавець – він великий воїн,
В світі все вершить йому дано,
Та лише за збитий катом боїнг
Смертна кара жде його давно.
Десь у небі там волають люди,
Що терпіли муки від іуди,
Плачуть – стогнуть янголята діти,
Так хотілось їм на світі жити!
На планеті він такий один.
Та свого діждеться сукин син!
Від людського суду та від Бога
В пекло приведе його дорога!
* * *
Невже осліп, не бачить Каїн-брат,
Що перед ним не президент, а кат?
Що він рабом зомбованим живе
І дивиться у дзеркало криве?
Невже народ цей так осатанів?
Адже вбивають і його синів!
Що відчував би ліліпут-«Антей»,
Якби вбивали і його дітей?
Кому й за що бажаєте ви мститься?
Вам слід уже давно перехреститься,
Покаяться за смертні всі гріхи,
За вчинки недозволені лихі.
Тож не грабуйте жодного сусіда,
І майте все до власного обіду.
Вам слід у праці хліб святий ростить,
Любить людей, а не вбивать і мстить.
(17 липня 2015 р.)
Слова шани. З ювілеєм
(Вітання Петру Тодосьовичу Бойку)
Пахне липою сонячна днина,
Шепчуть лагідно хвилі Дніпра.
З ювілеєм віта Україна
Неповторного Бойка Петра.
Хоч багато читців є чудових,
Пам’ять їх зберігає нам час,
Але пана Петра гранослово
Закохало і збуджує нас.
За цю мудру, наснажливу мову
Ми бажаємо щастя й добра,
І звертаємось з словом любові,
Бо закохані в пана Петра.
Молодійте і будьте здорові,
Творчих сил вам з роси і з води,
Хай звучить повне щирості слово
І в серцях залишає сліди.
Щиро зичим ще довгого віку,
Хай чарують Вас літо й літа,
Теплих днів подарує без ліку
Ваша плідна пора золота!
(23 червня 2015 р.)
У пошуках вождя
Хтось гірко плаче, а багач гуля,
Дотримуючись правил етикету,
Іде на раути, на пишні весілля,
Чекає допомоги у планети.
Ви що забули, що іде війна,
Що стільки квіту нашого скосили?
Адже не спить московський сатана,
Щодня збирає нові й нові сили.
Вже не один конвой іде в Донбас,
Проходить вільно, ніби так і треба,
Ворожа зброя прибува до нас;
А нам у зброї вже й нема потреби?
Чому ми терпимо і мовчимо?
Чому нездатні на рішучі дії?
Чому свій хрест безмовно несемо,
До себе пропускаючи злодіїв?
Адже від того, що вони везуть,
Що в тих камазах смертоносна зброя,
Проводимо щодня в останню путь
Наших синів, захисників–героїв.
А всі вони такі ще молоді,
Їм жить би й жить, дітей своїх ростити,
Та рідний край не кинуть у біді –
Сюди не пройдуть путінські бандити.
Народ – герой. Мета у нас одна –
До волі й миру прокладать дороги.
Коли ж знайдем нового Богуна,
Який би нас привів до перемоги?
(Червень, 2015 р.)