МОТОВИЛИ

МОТОВИЛИ (Беневичі-Мотовидли, Мотовидли) — шляхетський рід власного герба, у 16—18 ст. — зем’яниВолинського воєводства та Київського воєводстваРечі Посполитої. Мали, імовірно, литов. походження.

Найвідомішим представником роду був слуга кн. В.-К. Острозького Іван (Ян) Мотовило (п. між 1590 та 1597), син Григорія Мотовила та Ганни Ледухівської. Саме він був тим «інославним і прилукавим, любимим слугою» кн. В.-К.Острозького «Мотовилом», який на замовлення свого патрона написав відповідь на трактат П.Скарги «Про єдність Церкви» (1577). Судячи з листів кн. А.Курбського, належав до аріан (антитринітаріїв; див. також Аріанство). Був власником частини с. Ледухів і тримав у заставі від кн. Я.Заславського с. Закриниччя (обидва в Кременецькому пов. Волин. воєводства). Можливо, Івана Григоровича слід вважати тим «Іваном Мотовидловцем», який 1560 отримав від В.-К.Острозького на ленному праві спустошений татарами маєток Гуляники, що після його смерті дістався київ. земському судді Я.Аксаку і від поч. 17 ст. називався Мотовилівкою (нині села Червона і Велика Мотовилівки Фастівського р-ну Київ. обл.).

Рід Івана Григоровича продовжили його сини Василь Старший, Ян, Самуель і Василь Молодший Мотовили, нащадки яких іменувалися Беневичами-Мотовидлами.

Дж.: Центральний державний історичний архів України в м. Києві, ф. 21—22, 25—26.

Бібліографічне посилання: І.А. Тесленко.. МОТОВИЛИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во «Наукова думка», 2010. – 728 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Motovyly (останній перегляд: 09-12-2016)

 


Література:

Rulikowski E. Opis powiatu wasylkowskiego. Warszawa, 1853; Мицько І. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. К., 1990; Bobiński W. Wojewόdztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy: Studium osadnictwa i stosunkόw własności ziemskiej. Warszawa, 2000.

І.А. Тесленко.

Текст статті: Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во «Наукова думка», 2010. – 728 с.: іл. срочный займ без проверок

Comments are closed.