Дурицький Геннадій Анатолійович. помер 22.12.2020

22 грудня 2020 року не стало нашого односельця Дурицького Геннадія Анатолійовича видатного вчителя з династії вчителів-математиків. Сьогодні 40 днів яквін відійшов в інший Світ. Земля йому пухом та Царство Небесне!

Народився 18 червня 1955 року у місті Костопіль Рівненської області.
1 вересня 1963 року був зарахований до 1-го класу Костопільської середньої школи № 1 імені Тараса Григоровича Шевченка. А в 1972 році закінчив Борівську середню школу Фастівського району Київської області. Потім у 1976 році фізико-математичний факультет Київського педагогічного інституту імені Драгоманова.

З серпня 1976 року працює вчителем у Немішаївській середній школі № 1 Бородянського району Київської області. Викладає математику, математичну логіку та спецкурси. Протягом п’ятнадцяти років був завучем цієї школи.
Його наставниками у школі були вчителі математики – Ельвіра Йосипівна Покотило і Василь Олександрович Швець та завкафедрою методики викладання математики Київського педінституту Зінаїда Іванівна Слепкань.
Пройшов службу в Збройних силах Радянського Союзу в ракетних військах стратегічного призначення (виявлення та пораження ворожих супутників-шпигунів).
Одружений на Сєдих Олені Олександрівні, вчительці іноземних мов Немішаївської середньої школи №1.
Має двух дітей Світлану та Володимира.
Під час аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році займався евакуацією та оздоровленням дітей з радіоактивно забрудненної зони.
З 1982 року було започатковано в Немішаївській середній школі №1 класи з поглибленим теоретичним і практичним вивченням математики, де він застосував особисто вироблену систему роботи з учнями, здібними до вивчення математики.
Дурицький Геннадій Анатолійович має вищу кваліфікаційну категорію, автор “Програми математичного гуртка для учнів 5-го класу “Олімпіадна математика”, гри “Відгадай число”, довідника з геометрії. Має наукову статтю – „Система роботи з обдарованими дітьми”.
За ініціативою вчителя та сприяння завідуючої кабінетом математики Київського обласного інституту вдосконалення вчителів Михайланеко В.В. було створено обласну заочну математичну школу, робота якої сприяє виявленню талановитих дітей та підвищення рівня їх знань.
Створив бібліотеку науково-популярної та довідкової літератури з математики. Склав картотеку олімпіадних задач, зібравши тексти всіх обласних та республіканських математичних олімпіад.
Протягом багатьох років – член жюрі районних та обласних олімпіад з математики. На протязі 14-ти років готував і очолював команди юних математиків Київської області до участі в ІV етапі Всеукраїнських олімпіад з математики. Очолював збірну команду України з математики на Міждержавній олімпіаді з математики в Алма-Аті.
Учні Геннадія неодноразово були у числі призерів районних, обласних та республіканських олімпіад юних математиків. А в 2007 році 58 учнів взяли участь у Міжнародному математичному конкурсі “Кенгуру”. Відмінний результат мали 2 його вихованці, а добрий результат – 22.
З 1980 року на протязі 20-ти років приймав участь у складі екзаменаційних комісій з прийому вступних іспитів в КПІ (Київського політехнічного інституту).
З 1997 року за ініціативою Геннадія Анатолійовича при Немішаївській школі № 1 працює, очолювана ним, філія факультету довузівської підготовки Національного технічного університету України “КПІ”.
Знає ім’я-прізвище батьків практично кожного учня школи, бо і їх колись навчав.
Має звання:
– «Вчитель-методист».
– Учитель по довірі – це означає, що його випускники приймаються до ВУЗів за результатами шкільних екзаменів. Отримана ними оцінка, поставлена Геннадієм, під сумнів не береться.
– Вчитель-методист;
– Соросівський вчитель – це означає, що він був нагороджений грантом Міжнародного фонду „Відродження” за Міжнародною Соросівською програмою підтримки освіти у галузі точних наук.
Геннадій Анатолійович відзначений грамотою Міністерства освіти і науки та нагороджений почесним знаком „Відмінник освіти України та орденом Міжнародного благодійного фонду „Витязь” – „ЗОЛОТИЙ ВИТЯЗЬ”.
Про свого вчителя Дурицького Геннадія Анатолійовича учні кажуть, “що він спить лише кілька годин на добу, а в решту часу встигає бути в кількох місцях одночасно; що у нього є відповіді на запитання, на які немає у них; що він має сталеві нерви і безмежну чашу терпіння, в яку вміщуються усі їхні витівки; що він для них більше, ніж учитель, а вони для нього більше, ніж учні.”
Разом з колегами по роботі організовував туристичні походи школярів по Київській і Житомирській областях та Криму.

 

Comments are closed.