..в продовження повідомлення про Похід Сагайдачного на Москву невеличка історична справка по даті: Деулі́нське переми́р’я — перемир’я, укладене 1 грудня 1618 між Московським царством і Річчю Посполитою терміном на 14,5 року в селі Деуліні поблизу Троїцько-Сергіївського монастиря (тепер містоСергіїв Посад Московської області) після спроби польського королевича Владислава в 1617—18 захопити Москву.
Участь у цій воєнній кампанії взяли й українські козацькі полки під проводом Петра Сагайдачного, які в критичний момент врятували польські війська від розгрому під Москвою. На переговорах у Деуліні до складу московської делегації входили бояри Ф. Шереметєв, Д. Мезецький та ін., польське посольство очолювали А. Надворський, Лев Сапєга, Я. Гонявський.
За умовами Деулінського перемир’я до Речі Посполитої відходили Смоленська й Новгород-Сіверська землі. Деулінське перемир’я не розв’язало політичних суперечностей між обома державами. Ще до закінчення терміну перемир’я Московщина розпочала так звану Смоленську війну, в якій брали участь козацькі полки на чолі з гетьманом Т. Орендаренком і яка завершилась укладенням Поляновського миру 1634.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- В А. Рубель. Деулінське перемир’я 1618 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- В. О. Щербак. Деулінське перемир’я 1618 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 371. — ISBN 966-00-0405-2.
- Сас П. М. Запорожці у польсько-московській війні наприкінці Смути 1617–1618 рр. — Біла Церква : О. В. Пшонківський, 2010. — С. 512. — ISBN 978-966-2083-73-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Деулінське перемир’я // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. : іл. — ISBN 966-7492-00-8
Згадаймо часи правління гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Це був той правитель України, який справді розумів, що з Росією не буде спільної мови, що українці та росіяни два різні народи. Російську владу він не поважав і розумів, що опинившись між трьох потужних сил, у так званому “трикутнику смерті”: між Османською імперією, Річчю Посполитою та Московським царством, союзника потрібно шукати де завгодно, тільки не в Москві. Тому у 1618 році він разом з польським королем напали на Московське царство і ледь не спалили його столицю. Про напад Сагайдачного разом із козаками й військом союзників на Москву можна прочитати тут.
Після нападу Москва та Річ Посполита підписали Деулінське перемир’я. Тоді велика частина території Московського царства відійшла до поляків, а козаки на чолі і з Сагайдачним повернулися в Україну. Гетьман розумів, що Москва зараз дуже слабка і “зализує рани”, тобто саме час розбудовувати Україну. Сагайдачний не лише проводив реформи у війську, він так само взявся за розвиток освіти, економіки, суспільного життя українців і, звичайно, церкви.
У 1620 році Петро Сагайдачний зробив неймовірний крок для відновлення Київської митрополії. Він організував висвячення нового митрополита – православного українця. Тоді через Україну проїжджав Патріарх Єрусалимський і він за погодженням Патріарха Вселенського Константинопольського виконав освячення. Це був досить потужний крок Сагайдачного з ідеологічного погляду. Тоді українська церква у законному порядку відновила своє повноваження.
Окрім того, Сагайдачний почав створювати церковні братства, які мали певну владу над українськими суспільством. При кожному такому братстві була бібліотека, друкарня. Завдяки ним в Україні потужно розвивалося культурне та політичне життя. До прикладу, в Київське братство записалося все військо запорізьке. Тоді армія, політика, церква та освіта були одним цілим, таким собі стержнем України.
На той час у Московському царстві розпочалася династія правління Романових. Перший з них вважається Михайлом I, хоч, як вказують історичні джерела, справжнє прізвище Романових – Кобила.
“Змінили вони собі прізвище, аби якось асоціюватися з Давнім Римом, стати більш поважними. Насправді ж їхній предок був Андрій Кобила”, – зауважив історик.
Зауважимо, що саме Михайло тоді був на чолі Москви, коли Сагайдачний з союзниками взяли місто в облогу. Потім майже 15 років Московське царство відновлювало і концентрувало свої сили. І лише у 1632 році воно спробувало захопити польські землі. Називається ця війна Смоленською. Тоді московіти були знову розтрощені, поляки їх розбили з ганьбою. У цій війні також брав участь й український загін.
Пізніше Москва здобуває певну владу над українською церквою. Вже за часи правління Богдана Хмельницького укладаються угоди з російським царем і 30 років потому Київ позбавляють права на самостійні рішення. Навіть друкувати релігійні книги українською мовою Печерській лаврі – заборонили. Переломним стає 1685 рік. Тоді в Україні правив гетьман Іван Самойлович, а в Росії ще молоді брат із сестрою Софія та Петро.