ДЕНЬ СВЯТОГО МИКОЛИ ЧУДОТВОРЦЯ

ДЕНЬ СВЯТОГО МИКОЛИ ЧУДОТВОРЦЯ

9-го травня за старим стилем (22-го травня за новим) у цер­ковних календарях відзначається як день перенесення мощей Святого Миколая Чудотворця з Лікії до італійського міста Бар. Уперше це свято було встановлене папою Урбаном II, що жив у ХІ-му столітті, був папою в роках 1088—1099. Отже, це є свято Західньої Церкви й воно не визнавалося греками, але в Україні цей день святкувався. До українського церковного календаря це свято було введене митрополитом Єфремом при кінці ХІ-го століття. Між іншим, цей факт може свідчити про те, що ми мали в той час дружні стосунки з Римом.
В народі Микола Чудотворець — популярний святий. Ко­лись у цей день господарі виводили коней у поле на першу пашу й з цієї нагоди на площі, посеред села, священики служили молебні та кропили коней свяченою водою. В полі вершни ки їздили верхи, — «щоб нечиста сила коней не мучила».
З цим звичаєм — уперше виводити коней на пашу в день святого Миколая — в’яжеться кілька народніх приповідок, як от:
«Прийшов Миколай — коней випасай»,
«Юрій з теплом, а Микола з кормом»,
«Святий Юрій пасе корів, а Микола коней».

Із цього дня колись в Україні починали стригти овець і сія-Іти гречку, а звідси й приповідка: «До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки!»
На Київщині та на Поділлі був колись звичай: у день «вес­няного» Миколи робити заздравні обіди, які звалися нікольщи-ною, а звідси й приповідка: «Понаставляли тих мисок, як на нікольщині!»
За народнім віруванням, святий Микола Чудотворець є по­кровителем мореплавців. Ось як Микола Сементовський описує звичай козаків — вибиратися в далеку дорогу морем: «Ранком перед днем відплиття козаки збиралися в церкву… Відслуживши молебень Богородиці, Угодникові Миколаєві, котрого козаки вважали за покровителя мореплавців.., виходили на площу, пи-рували ввесь день, а ранком, у день відплиття, випивши про­щальний келих меду і зав’язавши кожний у сорочку трохи рідної землі для того, щоб наколи доведеться на чужині помирати, то з рідною землею, — після всього цього сідали в байдаки і з сумни­ми піснями відпливали в море, де, як і серед степу, дорогу пізна­вали за сонцем і зірками».
У віруваннях чорноморських моряків є два Миколи: морський і мокрий. Морський Микола управляє кораблями, а мокрий — водами. Обидва Миколи завжди є присутні поміж моря-ами, але вони невидимі, їх бачити не можна. Обидва Миколи лають таку владу на морях, що коли не звертатися до них з рбітницями, то буде певна гибель. Обітниці полягають у тому, лоб оздобити образ Чудотворця, дотримуватися свят святого Іиколая, а то й побудувати на його честь церкву. Під час бурі морі моряки моляться святому Миколаєві, щоб він рятував : від нещастя. Коли наступає загроза, що корабель може потонути, то моряки, бувало, виносять образ Миколи Чудотворця на палубу й молять його про спасіння.
Серед одеських рибалок ще й досі живе вірування в чаро­дійну силу образу (ікони) святого Миколая Чудотворця.

Олекса Воропай,
Звичаї нашого народу займ на карту онлайн

Comments are closed.