..часопис “Перемога” за 20.04.2018 о 09:21 на своїх шпальтах розмістив статтю про ситуацію що склалася у смт.Борова, у наслідок протиправних дій частини місцевих депутатів, та за підтримки зовнішніх інтересантів. Із окремими борівчанами спілкувалася Зоя ЗІНОВ’ЄВА, вона виклала їх погляд на проблему, та сконцентрувала увагу на вторинних проблемах, що виникли вже як наслідок попередніх дій. До розмови залучено було трішки заангажованих та зацікавлених осіб, що тим хто слідкує за місцевими подіями очевидно з переліку зазначених імен, та й навіть читати той текст стає зайвим. Але ця стаття є продовженням відео, яке мусили зліпити на фастівтіві під замовлення як типу відповідь (бо який інтерес фастівчан до Борової?), до “Правове бесправ’я. Інтер” …
..тож і чубляться депутати, бо власні меркантильні інтереси переважають над громадськими, а громада самоусунулась і її увагу відвертають подібні фейкові повідомлення, а коли розберуться – то й пізно буде….
Допоки Верховна Рада не реагує на ситуацію в Боровій, місцеві депутати щосили чубляться
- Опубліковано: П’ятниця, 20 квітня 2018, 09:21
Своїми думками щодо ситуації у Боровій погодилися поділитися із “Перемогою” депутати Борівської селищної ради, службовці, педагоги, підприємці, мешканці не тільки селища, а й нашого району
Микола Губар, голова Борівської ветеранської організації:
– Майже двадцять сім років я пропрацював на Київській дослідній станції, займаючи в останні роки посади заступника директора з виробництва і з наукової роботи, тому історію земельного питання в Боровій, яке стало притчею во язицех, знаю досконально. На Київській дослідній станції було триста двадцять гектарів землі, з яких дев’яносто – на Оленівському відділенні. Це землі, на яких Академією аграрних наук України проводилися наукові дослідження. 2011 року Київську дослідну станцію, яка була однією із найкращих в Україні, з невідомих причин реорганізували. Після декількох реорганізацій створено дослідне господарство “Дмитрівське”, зареєстроване у Києво-Святошинському районі, до бюджету якого й надходять податки.
Дев’яносто гектарів державної землі, що за межами Борової в районі Білок, залишилися у власності Академії аграрних наук України. І запевняю, що жодного відношення ця земля до Борівської селищної ради не має, тому інформація на “Інтері” не є об’єктивною. Можливо, в перспективі Академія й передасть ці землі Борівській селищній раді, але, повторюю, сьогодні це державна земля і ділити її принаймні безглуздо.
Наталія Григорук, директор Борівської ЗОШ I-III ступенів:
– На молоду команду, яка прийшла до влади у селищній раді в результаті останніх місцевих виборів, були великі сподівання. Вірилося, що і Дмитро Босой, і Юрій Руденко – освічені і здібні, бо добре знаю їх як колишніх учнів, – зуміють знайти себе у системі місцевого самоврядування і стануть вправними менеджерами. Треба було насамперед навчитися працювати в команді, бачити насущні проблеми і перспективи розвитку селища. Простору для діяльності вистачає: селище дещо засмічене, приміщення відділення поліції стоїть із побитими вікнами, достатньо проблем у школі і садочках, що перебувають у комунальній власності, якогось предметного рішення вимагає й довгобуд житлового будинку. Зовсім не очікували ми того, що зараз відбувається на сесіях селищної ради (Верховна Рада відпочиває!).
Не можу не відреагувати на твердження Дмитра Босого на “Інтері” стосовно того, що “свавілля” у Боровій відбувається під керівництвом голови Фастівської районної ради Геннадія Сиваненка. Я просто не вірю в це, бо, по-перше, він – теж випускник нашої школи і я його добре знаю, а, по-друге, я була депутатом районної ради шостого скликання і бачила його в конкретній роботі. Це дуже толерантна, грамотна і виважена людина, і діяти за чиїмись спинами – не за його правилами. Геннадій Павлович із тих людей, які ніколи не підуть проти громади. Стосовно ж нашого благодійника Віктора М’ялика, то відразу й не пригадаєш, скільки добрих справ він зробив для Борової! Коли у школі в актовій залі впала стеля, до кого першого за допомогою звернулися? Звичайно ж, до Віктора Ничипоровича. І допоміг, так само, як і допоміг відбудувати шкільний паркан. А зараз ми знову звертаємося до нього з проханням профінансувати придбання сувенірів для родин, в яких будуть жити двадцятеро наших учнів під час їхньої поїздки до Німеччини. Тож я дуже вдячна Віктору Ничипоровичу за доброту і чуйність. А потім: хіба можна безпідставно оговорювати людей?! Чи бачив хтось якісь документи щодо майбутньої забудови борівських земель, щоб запідозрювати когось у змові?
А щодо селищної ради, тоє сподівання на те, що наші депутати, молоді та енергійні, зрештою дійдуть консенсусу і будуть злагоджено працювати на користь громади.
Юрій Руденко, в. о. Борівського селищного голови:
– На камеру телеканалу “Інтер” я давав коментар щодо ситуації, яка склалася у нашому селищі, протягом двадцяти семи хвилин. У сюжет увійшло лише шість коротких речень щодо подання нами апеляції на рішення суду щодо повернення на посаду Дмитра Босого. І все. Тож чи варто говорити про об’єктивність такої інформації?
Поки що ми не отримали рішення від Адміністративного апеляційного суду. Разом із цим, керуючись рішенням суду про те, що питання відновлення на посаді в.о. селищного голови Дмитра Босого є в компетенції Борівської селищної ради, 13 квітня на її сесійному засіданні це питання було розглянуто. Результати голосування такі: із вісімнадцяти присутніх на сесії депутатів чотири – “за”, стільки ж – “проти” і десять – утрималися. Тож на цій посаді продовжую працювати я. Звичайно, всі розуміють, що поставити крапку в цій історії щодо з’ясування того, хто повинен виконувати обов’язки селищного голови, має Верховна Рада України своїм рішенням про дострокові вибори у Боровій. Повторне (друге) клопотання про призначення таких виборів ми надіслали на початку лютого, і хоча питання такого характеру у парламенті за цей час розглядалися вже чотири рази, до Борової чомусь черга не дійшла. Якщо когось цікавить, чи буду я у разі дострокових виборів балотуватися на посаду селищного голови, то відповім так: однозначно ні.
Лілія Гончарова, керівник туристичного гуртка Борівської ЗОШ I-III ступенів, депутат селищної ради:
– Я б не сказала, що я є прибічницею Дмитра Босого у спірній ситуації, яка так затяглася у часі. Ні, я просто хочу, щоб все відбувалося у правовому полі. Ми йшли у депутати з намірами діяти згідно із законодавством, чесно і прозоро. І коли у липні минулого року в.о. селищного голови було безпідставно, на мою думку, знято, група депутатів почала рух щодо відновлення його на посаді. Підкреслю: якби таке трапилося із Юрієм Руденком, ми б діяли так само.
Чому я була категорично проти звільнення Дмитра Босого з посади? Бо не було жодних юридичних підстав, а лише голослівні підозри у злочинах. Зрештою, він пішов до суду і виграв його – ухвалено рішення про поновлення його на посаді. На суди було витрачено сім місяців, і щоб розібратись у тому, що ж відбулося, чи підкупляє Босой суд, я їздила на всі судові засідання. А Руденко, зазначу, як представник селищної ради не був на жодному з них. До речі, я не можу визнати правильним, коли відразу після сесії новопризначений в.о. селищного голови поміняв замки в адміністративному приміщенні ради, а печатку став носити із собою у сумці. Хіба так має бути? Із цього треба було починати? Так само не вважаю правильним те, що він ігнорував рішення суду стосовно поновлення Дмитра Андрійовича на посаді.
Хочу сказати ще про стиль роботи обох виконуючих обов’язки селищного голови, бо це теж стосується дотримання законодавства. Коли я як депутат селищної ради писала запити Дмитру Босому, я завжди отримувала на них письмові відповіді. Починаючи з листопада минулого року, я не отримала жодної відповіді на свої запити, адресовані Юрію Руденку. Дехто скаже, мовляв, нинішній в.о. селищного голови – прекрасна людина! Можу з цим погодитися, але ж “прекрасна людина” – це не посада. На такій відповідальній посаді, як селищний голова, повинен бути професіонал, і я впевнена, що так і буде. Борова того варта.
Анатолій Франчук, колишній Борівський селищний голова, першим зреагував у соціальних мережах на телесюжет щодо Борової на “Інтері”. Надаємо деякі його коментарі саме за його публікацією у Фейсбуці.
Анатолій Франчук не погоджується з тим, що тележурналіст називає Дмитра Босого головою селищної ради, вважаючи його лише “одним із двадцяти шести депутатів селищної ради”. Неграмотністю він вважає і заяву про те, що “на посаді голови селищної ради Дмитра Босого затвердила селищна рада два з половиною роки тому”, бо, згідно із чинним законодавством, селищна рада не має повноважень затверджувати особу на посаді селищного голови.
На твердження журналіста, що “Босой був стримуючим фактором у “дерибані” земельного ресурсу”, Анатолій Франчук заявляє: “Тільки все навпаки!!! Босой використав бюджетні кошти на зонування землі, що проводиться тільки в межах населених пунктів, і частини приміських зон. А незавершені роботи щодо затвердження генерального плану селища Борова якраз і були спрямовані на “дерибан” землі…”. Стосовно ж заяви про “попередню змову голови Фастівської райради із місцевим забудовником стосовно використання борівської землі”, Франчук цікавиться, невже названі у телесюжеті за прізвищами особи не подадуть до суду за вилитий на них бруд?
У телефонній розмові Анатолій Миколайович заявив, що ситуація у Боровій доведена до абсурду насамперед тим, що не проводяться дострокові вибори селищного голови. Чим швидше Верховна Рада України ухвалить рішення про них, тим швидше буде знайдено вихід із патової ситуації, що триває вже майже дев’ять місяців.
Євгеній Осадчий, Мотслобідський сільський голова:
– Борова – далеко не чуже для мене селище: тут я вчився у середній школі, тут живуть багато моїх друзів і навіть рідні, тому ті процеси, що зараз у ній відбуваються, мене турбують. Колись моїм наставником і порадником був Борівський селищний голова, нині покійний Юрій Янківський, і дуже шкода, що його вміння працювати з громадою і депутатським корпусом не стало доброю школою для нинішньої команди селищної ради.
Перші кроки Дмитра Босого на посаді в.о. Борівського селищного голови були багатообіцяючими. Результативною, на мій погляд, є і робота нинішнього виконуючого обов’язки селищного голови Юрія Руденка. Їм би працювати і працювати, а не гаяти час на судові розбірки.
Дуже прикре враження залишилося після побаченого і почутого наприкінці березня про ситуацію в Боровій на телеканалі “Інтер”. Особливо здивувало обвинувачення Дмитра Босого на адресу голови райради Геннадія Сиваненка у координації ним дій щодо “свавілля, анархії, саботажу і захоплення влади” у Боровій. Мало того, його ще й звинуватили у корупційній змові з відомим своїми добрими справами на Фастівщині Віктором М’яликом. Отут я не можу промовчати, бо Геннадія Сиваненка знаю дуже давно, за багато років до того, як він був обраний спочатку депутатом Фастівської районної ради, потім заступником голови райради і з часом – головою районної ради. Більш тісна співпраця з Геннадієм Павловичем розпочалася ще тоді, коли він як депутат райради був закріплений за нашим селом. З повною відповідальністю можу зазначити, що він – висококваліфікований, обізнаний, юридично грамотний керівник, патріот свого рідного краю та України в цілому. А ще – порядний, відповідальний, добросовісний та щирий як людина, яка завжди виконує свої обіцянки. Не було жодного випадку, щоб Сиваненко не взяв участі у сесіях сільської ради, на які його запрошували. Всі заходи та свята, які проходили в Мотовилівській Слобідці, відбувалися за його участі та підтримки. Він завжди допомагав вирішувати і відстоювати нагальні проблеми Мотовилівськослобідської сільської ради. Це людина, до слів і дій якої слід прислухатися і придивлятися.
Висловлю свою думку, навіть не тільки свою, а всієї сільської громади Мотовилівської Слобідки щодо Віктора М’ялика. Варто зайти на його сторінку в Фейсбук – і відразу все стане на свої місця: за допомогу йому дякують мешканці не лише Фастівщини, але й багатьох міст і сіл України. А нумо згадаймо, що Віктор Ничипорович зробив для нашого села? Він допомагає ремонтувати школу і облаштувати дитячий майданчик, виступає спонсором у проведенні багатьох спортивних змагань. Всі пам’ятають, коли сталася пожежа у будинку наших односельців, то погорільцям виділив кошти саме він. А скільки жителів села лікуються за його рахунок! Переконаний, що як людина глибоко віруюча Віктор М’ялик не може робити нічого лихого.
А повертаючись до ситуації у Боровій, скажу так: громада – це як велика родина, і родинні стосунки мають вирішуватись лише в родинному колі. Усім буде краще, коли ворогуючі сторони закопають сокиру війни, викурять люльку миру і почнуть працювати на благо свого селища.
Євгеній Клименко, мешканець Борової, колишній заступник селищного голови і депутат Верховної Ради УРСР двох скликань:
– На тлі того, що відбувається зараз у нашій Боровій, я не можу не пригадати часи, коли ми разом, громадою, будували Будинок культури, коли мріяли про ставок і гуртом таки зробили його. Разом зводили і приміщення селищної ради, докладали спільних зусиль і до будівництва дитячих садків. Пригадуючи діяльність колишніх очільників Борової, я тепер розумію, що у кожного з них була своя стратегія, і вони були відповідальні за неї. Коли після останніх місцевих виборах до селищної ради прийшла молода команда, я їй повірив: молоді, сильні, грамотні, вироблять свою стратегію і працюватимуть. Але коли побачив, як вони чубляться між собою, зрозумів, що злагодженої роботи у селищній раді годі чекати. Особливо неприємно мені за побачене на “Інтері”, журналістам якої частина депутатів поскаржилася на правовий безлад у нашому селищі. “Бачте, не можуть поділити дев’яносто гектарів землі під Києвом”, – адже саме так подумали глядачі, подивившись цей сюжет. А ми ж у Боровій знаємо, що все далеко не так. Як знаємо й про те, що немає підстав обвинувачувати Сиваненка і М’ялика у корупційній змові.
Особисто я не маю нічого проти Дмитра Босого, але він наступив на ті ж граблі, що і його попередник Федір Воробей – він не знайшов спільної мови із депутатами, а це – основа результативної роботи ради. Вважаю, що нормалізувати ситуацію у Боровій зможуть тільки дострокові вибори селищного голови. На мою думку, борівчани вже зробили для себе висновки щодо важливості вибору і селищного голови, і депутатів селищної ради.
Вадим Черняк, мешканець Борової, підприємець:
–Головне у роботі з людьми – говорити їм правду і думати про них більше, ніж про себе. Так робив (на моїй пам’яті) колишній селищний голова Анатолій Франчук. “Немає у Боровій землі, то й ділити нічого”, – казав він. Він прозоро вів сесії, роз’яснюючи депутатам, куди йде кожна бюджетна копієчка. І премії собі і працівникам сільради виписував невеликі, виходячи із можливостей. І раптом ми дізнаємося, що посівши високу посаду в селищній раді, Дмитро Босой виписує собі премію у п’ятнадцять тисяч гривень (приміром, такою вона була восени минулого року)! І це при тому, що зменшив кількість днів прийому громадян. Щоб отримати довідку, слід було місяць чекати! Я дивувався безкарності за таку роботу, коли комісією райдержадміністрації було виявлено, що залишалися незареєстрованими більше вісімдесяти заповітів! Не можу замовчати і той факт, що бюджет селищної ради обкрадався й іншими шляхами, окрім “виписування” собі шалених премій. Всі в селищі знають про спиляні у парку дуби. Чому вартість деревини не внесена до доходної статті у бюджеті? Куди поділися ці гроші? Знову ж таки, чому не було відповідної реакції районної влади на таке свавілля?
Так само я обурений з приводу того, що під час зйомок “Інтером” мені не дали можливості висловитися й інформація вийшла однобокою. Хіба після цього не зрозуміло, що це замовний матеріал?! У разі проведення дострокових виборів я своїм землякам побажав би лише одного – розуму!
Олег Чернишенко, голова громадської організації “Козацький лицарський клуб”, тренер-викладач відділення бойових мистецтв селища Борова:
– Із борівськими дітьми, серед яких чимало талановитих, я займаюся вже п’ять років, і пишаюся тим, що ми досягли чималих успіхів. Лише цього року семеро учасників нашого клубу стали чемпіонами і призерами з різних видів бойових мистецтв і ввійшли до збірної України, здобувши право захищати її честь за кордоном. Пишатися нашими перемогами мають право люди, які протягом всього часу допомагали клубу в його роботі. Спортивна форма, поїздки на змагання, участь у різних фестивалях потребують чималих витрат. Як керівник клубу я дуже вдячний за постійну підтримку нашої діяльності голові райради Геннадію Сиваненку і його заступнику Володимиру Куценку. Часто ми звертаємося і до мецената Віктора М’ялика, і не пам’ятаю такого випадку, щоб отримали відмову. Цікавиться діяльністю нашої громадської організації і нинішній в.о. селищного голови Юрій Руденко. Для нас це дуже важливо, бо попередні очільники селища здебільшого годували нас обіцянками. Хотілося б, щоб негаразди у Боровій якнайшвидше припинилися. Бо є проблеми значно важливіші, аніж чвари за владу. У селищі підростають чудові діти, які потребують уваги і турботи про їхнє майбутнє.
Віктор Колосовський, голова Борівської спілки учасників Асоціації бойових дій та АТО, депутат Борівської селищної ради:
– Звичайно, вже третя у цьому скликанні зміна очільника Борової жодного позитиву до розвитку селища не додає. Я – депутат селищної ради вже третього скликання, тому маю певний досвід і власний світогляд. Скажу так: у країні – бардак, і у нас на сесіях – теж бардак, а так не має бути. Моя точка зору щодо очільника селищної ради співпадає з думкою більшості депутатів: у липні минулого року я голосував за звільнення Дмитра Босого. Хіба може бути іншою моя позиція після того, що я почув на оприлюдненій плівці про його дії? Повірте, вже так хочеться, щоб Верховна Рада швидше призначила дату проведення дострокових виборів, і не селищна рада, а всі виборці Борової визначили, хто гідний її очолити.
Хочу сказати декілька слів про підтримку АТО. З перших днів її проведення чималий внесок у комплектацію зимової форми, забезпечення берцями наших земляків-військовослужбовців зробив наш благодійник Віктор М’ялик. І я вважаю, що це якось не по-людському паскудити його ім’я, та ще й на всю країну. А до кого першого й сьогодні звертаються борівчани за допомогою у скрутну хвилину? До Віктора Ничипоровича. Те ж само і з нашим земляком Геннадієм Сиваненком. У 2014 при районній раді за його ініціативи була створена одна із перших в області депутатська група, до якої увійшли районні депутати Володимир Куценко, Валерій Єременко і Юрій Юр’єв. Фастівщина буквально з перших днів, знову ж таки за підтримки благодійника Віктора М’ялика, почала забезпечення військовиків усім, чим могла, окрім зброї, – бронежилетами, автомобілями, обмундируванням. Знаю, що Сиваненко особисто виїжджав у зону АТО десять разів. Одне мені цікаво: коли зараз на перший план виходять політично-грошові відносини, то цікаво, чому на той момент не було такої активної громадської позиції і підтримки фронту з боку тих, хто зараз так завзято рветься до влади?
PS. У розмові із журналістом “Перемоги” взяв участь і Дмитро Босой, депутат Борівської селищної ради, який заявив, що він продовжує дотримуватися висловленої у телевізійному сюжеті на “Інтері” думки. А Олександр Халявко і Валерій Швець, обидва – депутати Борівської селищної ради, яких також було запрошено до спілкування, поділитися своїми думками із “Перемогою” щодо ситуації у Боровій відмовилися.
Із борівчанами спілкувалася Зоя ЗІНОВ’ЄВА
Матеріал підготовлений у рамках угоди з висвітлення діяльності Фастівської районної ради
п.п.с: “У розмові із журналістом “Перемоги” взяв участь і Дмитро Босой” і у телефонній розмові дав розгорнуте пояснення майже на годину спілкування, і де в цій статті його текст? Отож! Нема його. Так само відсутня вся надана депутатом Лілія Гончарова інформація по темі, бо не то…, а ті депутати які одразу зрозуміли з ким спілкуються і про що, відмовили у інтерв’ю взагалі. Тому ця стаття як доказ, що дійсно є певні сили і інтереси до наших теренів, і вони залучили свої ресурси… микрозайм