HomeНовостибездомні собаки

бездомні собаки

..тема про безпритульних тварин чи бездомних собак періодично виникає, окремі активісти пробують вирішити це питання самотужки і закликали інших допомогти, але час йде і проблема на тому ж місці. Були спроби хірургічно обмежити репродуктивність існуючого поголів’я, але цей “сізіфіф труд” марний, бо численні “добродії” систематично поповнюють новими здоровими цуциками місцеву зграю. Етичний бік справи, коли награвся і викинув, тут зайвий – що робити з усім цим далі?

..нещодавно трапився черговий випадок, коли на дитину у нашому н.п. накинулась зграя собак і могла статись трагедія, але минулось. Про можливі проблеми годі й нагадувати, серед яких є сказ та різні захворювання, а також травми від зубів тварин. Одразу виникло два табори людей, де кожен оголошував свою думку і вважав її єдиним рішенням.
Перша думка: переловити безпритульних тварин і… або вивезти їх далеко-далеко і там випустити в поле-ліс, або провести силами найманих спеціалістів евтаназію (умертвити). А це не є ознакою гумманності, бо так скаже більшість…
Друга думка: переловити безпритульних тварин і… створити їм “хоспіс-звіринець”, де їх систематично будуть лікувать, кормить і проведуть заходи по стерилізації. Це буде значно гуманніше і значно дорожче, бо треба персонал і територія, кошти на харчі і тд. То все наслідки суспільної безвідповідальності у ставленні до тварин.
Лишилось створити слухання, отримати рішення, дізнатись про кошторис і втілити все це в життя. І одна людина це зробити не зможе, треба разом, бо хто зна…

..додаткові матеріали стосовно теми:

Бездомні пси[ред.ред. код]

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Бездомний (безпритульний) пес

Бездомні пси, або безпритульні пси (англ. Street dog) — субпопуляція псів, що живуть у містах або селищах без постійної уваги людей, проте біля людей.

Бездомні пси — одна з найчисленніших груп хребетних тварин світу.

Обсяг поняття[ред.ред. код]

Явище бездомності у свійських тварин є дуже поширеним у багатьох країнах третього світу і набуває особливого розвитку у центрах урбанізації. Найпаче багато безпритульних псів концентрується в місцях їх потенційної підгодівлі людьми — базари,двірці, транспортні розв’язки. Також чимало псів концентрується в місцях їх зглядного спокою (наприклад, дачні селища, території заводів) і високої концентрації неконтрольованої органіки (міські звалища, стихійні ринки тощо).[Джерело?]

“Вуличні пси”[ред.ред. код]

В англомовній літературі для позначення власне бездомних псів, що не мають обмежень у переміщеннях, використовують назву free-ranging urban dogs (тобто “міські пси на вільному вигулі”) [1] або urban en:free-ranging dogs[2], або у побутовій формі –Street dogs (“вуличні пси”).

Пси-парії[ред.ред. код]

У давнину людина сприяла існуванню вуличних псів як екологічної групи тварин, яка виконувала важливі функції утилізатора надлишкової органіки. Таких утилізаторів в античні часи називали псами-паріями. В сучасних містах найвідомішими є індійські пси-парії[3].

бездомні — вуличні — бродячі[ред.ред. код]

Різноманіття позначень пов’язане з різноманіттям явища бездомності у псів. Наведені вище позначення стосуються всіх псів, які живуть біля людини, користуються людськими ресурсами, проте не знаходяться під постійним контролем. У практиці європейської ветеринарії розрізняють дві групи псів: “Dog” та “Stray dog” (Rabies Bulletin Europe[4]).

Поняття “бродячий” є значно ширшим і використовується для позначення бездомних тварин не завжди коректно. Бродячими тваринами (вагрантними тваринами, en:vagrant species) називають тварин, що здатні до виселень за межі основного ареалу або основного середовища свого існування в межах ареалу. За СУМ[5], “БРОДЯЧИЙ — 1. Який не живе на одному місці або не має постійного місця проживання. 2. Який постійно переходить з місця на місце; мандрівний.”.

Класифікація безпритульних псів[ред.ред. код]

Класифікація за соціальними типами[ред.ред. код]

Безпритульних собак, що мешкають у містах, розділяють на декілька груп (за [6]):

  • Бездоглядні домашні пси. Мають власників, але регулярно можуть знаходитися поза квартири або двору. Центром ділянки перебування є будинок господаря, в якому в основному годують тварину, але при цьому собаки відвідують довколишні сміттєві контейнери.
  • Умовно-наглядові собаки. Мешкають на території охоронюваних промислових підприємств, складів, оптових баз тощо. Територія проживання штучно обмежена огорожею підприємства. Іноді такі собаки вважаються сторожовими, але на відміну від останніх можуть безперешкодно залишати межі території. Їх опікунами є працівники підприємств, які в основному їх годують.
  • Безпритульні собаки у дворах житлової забудови. Мають постійних опікунів. Територія проживання не обмежена. Вони досить сильно соціалізовані на людину, чим відрізняються від власне безпритульних собак. Ночують і проводять більшу частину часу в певних під’їздах, підвалах або створених людьми будках. Потомство таких собак опікуни з перемінним успіхом намагаються приспати або роздати.
  • Вільні безпритульні пси, одиночні та зграйні. Найбільш поширений тип, представлений як у промисловій, так і в житловій забудові. Поведінка і переміщення не контролюються людьми. Великі зграї тяжіють до ділянок, що характеризуються гарною кормовою базою і малодоступними для людини схованками. Можуть мати опікунів, але прихильність до них в цілому незначна.
  • Здичавілі пси. За чисельністю це — відносно невелика група. Мешкають у безпосередній близькості від міста, звичайно в районі пустирів, звалищ, де і годуються. При появі людини здебільшого тримають дистанцію.

Класифікація за походженням[ред.ред. код]

За походженням всіх безпритульних псів поділяють на дві основні групи (за: Ивантер, Седова, 2008):

  • Первинно-безхатченки. Відносяться до кількох соціально-екологічних типів: напіввільних власницьких, умовно-наглядових (community-owned dogs), напівздичавілих та здичавілих. Первинно-безпритульні пси — це пси, що жили «на вулиці» впродовж тисячоліть і не піддавалися цілеспрямованому відбору. У південних містах нами є загально відомі пси-парії.
  • Вторинно-безпритульні. Переважно характерні для промислово розвинених країн (в тому числі і для України). На відміну від первинно-безхатченків їхні предки були власницькими і пройшли певний цілеспрямований відбір (найчастіше — були породистими тваринами). Вторинно-безпритульні — нащадки як безпородних власницьких тварин (коли їх предки були сторожами, мисливцями і компаньйонами людини) та породистих тварин.

Завдяки наявності великої кількості порід і можливості вільного й безконтрольного їх схрещування в містах і селищах формується особливий тип псів, названий у побуті “дворовими псами”, або дворнягами” (див. en:Mixed-breed_dog). Такі гібридні морофтипи часто розглядаються як часткове повернення до вихідного “дикого” типу.

Контроль і регуляція чисельності[ред.ред. код]

Безпритульні пси в Бухаресті (Румунія)

У сільській місцевості кількість бездомних псів регуляється кількома факторами:

  • обмеження їх притоку з розплоду на садибах
  • відстрілом і загибеллю від недоїдання й хвороб
  • виїданням псів вовками у зимовий період.

Останній фактор за нормальних умов (при наявності природних комплексів навколо населених пунктів) є провідним. За оцінками українських експертів-вовкознавців (публікації С. Жили, М. Роженка, М. Шквирі та ін.) пси в окремих районах складають до 70-90% дієти вовків.

У великих містах в різних країнах створюють спеціальні міські служби з регуляції чисельності псів. Робота цих служб є непростою, оскільки часто виникають суперечки в межах громад щодо доцільності вилучення тварин з міст і адекватності методів цього вилучення. Це одна з найгостріших тем суспільних дискусій на теми урбоекології.

Ситуацію з псами і ставлення до псів професійних ловців найвідоміший в Україні “вовчатник” Сергій Жила описує так[7]:

« В останні роки кількість диких собак навколо великих міст і м’ясокомбінатів різко скоротилася у зв’язку з тим, що кількість кормів стала меншою. Туші домашніх тварин практично без відходів йдуть в переробку. В минулому викинуті на звалища шлунки великої рогатої худоби слугували їжею для великої кількості бродячих псів, гав і частково вовків. Зменшилася кількість відходів продуктів харчування і на смітниках. Відомі випадки, коли м’ясо диких псів у невеликій кількості нелегально поступає на продаж у вигляді фаршу чи під виглядом “баранини”. Крім того, за лови псів виплачуються доволі високі винагороди, яка, наприклад, у Києві становить 75 грн. Тому добування бездомних собак нині є прибутковим своєрідним бізнесом. Люди, які цим займаються, певною мірою приймають заходи і для збереження міських популяцій диких псів. З цієї причини, вагітних сук не відловлюють, а в разі виявлення їх серед зловлених псів, випускають на волю.  »

При неконтрольованому рості чисельності бездомні пси стають загрозою не тільки для містян і свійських тварин (рани, зараження низкою хвороб, автоколізії), але й для існування диких видів тварин, зокрема, наземногніздових птахів, приплоду зайців, сарн, оленів тощо. Серед інших відомим є випадок знищення бездомними псами лелек у Київському зоопарку[8].

Підтримка популяцій[ред.ред. код]

Емблема одного з притулків

Для підтримки таких популяцій створюються численні центри зоозахисників, зусилля яких спрямовані на створення притулків для бездомних псів, їхню стерилізацію та, у частині випадків, повторний випуск у міське середовище.

Такі акції проводяться під гаслами відновлення теплих почуттів до безхатченків з такими важливими для містян моральними категоріями, яких часто бракує, як “співчуття“, “турбота“, “жалість” тощо.[Джерело?]

Сказ та інші зоонози у бездомних псів[ред.ред. код]

Пацієнт зі сказом

Бездомні пси часто беруть участь у формуванні антропургічних вогнищ сказу і є основним їх компонентом [9]. На псів випадає 23% усіх випадків сказу серед синантропних ссавців, задіяних у таких вогнищах, з виразним піком в осінньо-зимовий період [10]. Щороку в Україні протирабічні щеплення отримують тисячі пацієнтів, які зазнали укусів псів (як безпритульних, так і свійських), щоправда, як показують дослідження російських санепідеміологів, на безпритульних псів випадає лише 0,36% випадків укусів людей псами, після яких були звернення до СЕС [11].

В Україні протягом останнього десятиліття (2000-2010), завдяки роботі ветеринарів, вдалося суттєво знизити ризики поширення зоонозів. Зокрема, завдяки масштабним щепленням, які робляться і безпритульним тваринам, кількість випадків виявлення сказу в Україні протягом 2010-2012 рр. суттєво зменшилася [12].

Значення у міській культурі[ред.ред. код]

У багатьох розвинених країнах світу бродячі пси — неординарне явище, яке часто привертає значну увагу громадськості і масмедія. Такі тварини нерідко стають об’єктом особливого опікунства і часто швидко знаходять собі господаря.

У країнах третього світу кількість безпритульних тварин надзвичайно велика, за чисельністю й загальною біомасою вони нерідко перевищують “свійську” (притульну) частину популяції. Пов’язано це з тим, що людина нерідко не бере на себе відповідальність за добробут тварин, а дружить з ними тільки ситуативно, підгодовуючи їх лише час від часу і ніяк не контролюючи репродукцію.

Ситуація в Україні[ред.ред. код]

Бездомні пси біля стихійного звалища

Україна є одним з лідерів у світі за кількістю безпритульних псів. На межі ХІХ-ХХ ст. у містах пн.-сх. України (Харківська та Полтавська губ.) впроваджували спеціальні програми з регуляції чисельності вільної субпопуляції псів [13], проте їхня ефективність тоді, як і тепер, виявилася низькою через брак коштів, непослідовну політику та необмежене розмноження свійських псів.

За різними оцінками, кількість безпритульних псів може сягати 10-20 тисяч на місто середнього розміру, обласний центр або 1-5 тисяч на районний центр (Сафін, 2013). При цьому існує велика активність населення у вирішенні цього питання.

Це викликано кількома факторами:

  • небезпека присутності тварин з потенційно агресивною поведінкою (переляки дітей, покуси людей),
  • ризики розвитку антропургічних вогнищ зоонозів та поширення паразитарних інфекцій. В Україні проблеми з безпритульними псами вирішуються ситуативно, коли виникають спалахи зоонозів (напр. [14]);
  • велика кількість автомобільних аварій та загалом велика частка дорожніх колізій за участю псів (за оцінками зоологів, на автошляхах України у густо населених районах гине 3-5 псів на добу на 100 км шляхів[15]),
  • зростання кількості іноземних туристів, які не адаптовані до присутності бездомних тварин. Так, при підготовці до приїзду туристів на Євро-2012 зоозахисники брали участь в акції «Чесна гра», що проводилася одночасно у 13-ти країнах Європи [16];
  • екоцентричні проблеми городян, пов’язані з розвитком біоетики та підкріплені Законом України про жорстоке поводження з тваринами (зокрема, при їх вилові й вилучені з міст) [17][18].

Ситуація з безпритульними псами у багатьох країнах Європи вирішувалася поступово, упродовж 1-2 десятиліть (Клауснитцер, 1990 та ін.), що визначається не стільки тривалими популяційними циклами, але поступовістю еволюції соціуму. Регуляція чисельності безпритульних тварин у містах — задача на ціле (можливо й не одне) десятиліття [19][Відсутнє в джерелі]. Інколи в міському соціумі формуються угруповання “догхантерів” (організованих груп вбивць бездомних тварин), які інколи називають “народною партизанською війною з собаками” [20], проте такі угруповання є незаконними і несуть ризики загибелі як для містян, так і свійських тварин.

Законодавче регулювання в Україні[ред.ред. код]

У 2006 році було прийнято Закон України “Про захист тварин від жорстокого поводження”[21]. Серед інших питань він встановлює правила поводження з безпритульними тваринами. У статттях 23 та 24 цей Закон передбачає вилов безпритульних псів для повернення власникам та регулювання їх чисельності.

« Собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову.  »

Стаття 24 Закону вводить вимоги до вилову та визначає поводження з безпритульними псами з моменту вилову. Наприклад визначає строки обов’язкового карантину, можливість передання спеціалізованим організаціям за їх бажанням для передачі псів у спеціалізовані притулки. Водночас вона не вимагає обов’язкової передачі виловлених тварин у притулок, що допускає їх евтаназію лише після 5-ти днів обов’язкового карантину. Запропоновано також законопроект №2915 від 23.04.2013 [22]

За межами населених пунктів вступає в дію Закон України “Про мисливське господарство та полювання”[23], який у статті 33 передбачає відстріл здичавілих собак та деяких інших тварин у сезон полювання мисливцями, та увесь рік єгерями, що входить до їх службових обов’язків.

Примітки[ред.ред. код]

↓ Показувати повністю

  1. Вгору Daniels, T.J. (July 1983). The social organization of free-rangingurbandogs. I. Non-estrous social behavior. Applied Animal Ethology 10 (4). с. 341–363. doi:10.1016/0304-3762(83)90184-0. Процитовано 5 October 2012.
  2. Вгору Pal, Sunil Kumar (2001). Population ecology of free-ranging urban dogs in West Bengal, India. Acta Theriologica 46 (1). doi:10.1007/BF03192418. ISSN 0001-7051. Процитовано 5 October 2012.
  3. Вгору The indian pariah dog: pure, ancient, indigenous
  4. Вгору Rabies – Bulletin – Europe. Rabies Information System of the WHO. Collaboration Centre for Rabies Surveillance and Research
  5. Вгору Бродячий // Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970–1980)
  6. Вгору Ивантер Э. В., Седова Н. А. Экологический мониторинг группировок бездомных собак (на примере города Петрозаводска) // Экология. — П., 2008. — Вып. 2. — С. 116-121. – ISSN 0367-0597 (укр. переклад за: Сафін, 2013)
  7. Вгору Жила С. Вовки і дикі собаки: порівняльна екологія, поведінка, менеджмент // Фауна в антропогенному ландшафті / Під ред. І. Загороднюка. — Луганськ, 2006. — С. 75–80. — (Праці Теріологічної Школи, Вип. 8).
  8. Вгору Трагедия в Киевском зоопарке: бродячие собаки задушили семерых аистов
  9. Вгору Наглов В., Обоскалова Д. (2005). Особливості сказу тварин у містах Харківської області // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2005. — Вип. 17. — С. 67–79.
  10. Вгору Загороднюк І., Коробченко М. (2007). Поширення та динаміка епізоотій сказу в популяціях ссавців на Луганщині // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. — 2007. — Вип. 45. — С. 127–138.
  11. Вгору Макенов М.Т., Михайлова О.А. Укусы людей собаками: общая характеристика // Журнал Сибирского федерального университета. Серия “Биология”. – 2003. – Т. 6, №1. – С. 32-43.
  12. Вгору Омельченко Г. О. Деякі аспекти поширення сказу в Україні // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Ветеринарна медицина». – 2013. – Вип. 2 (32). – С. 83-85.
  13. Вгору Нікітін Ю. О. Діяльність органів міського самоврядування по створенню і розвитку системи охорони народного здоров’я в Чернігівській, Харківській та Полтавській губерніях у II половині XIX ст. // Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. — 2010. — Вип. 19. — С. 51-57.
  14. Вгору Омельченко Г. О. Деякі аспекти поширення сказу в Україні // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Ветеринарна медицина». — 2013. — Вип. 2 (32). — С. 83-85.
  15. Вгору Загороднюк І. Загибель тварин на дорогах: оцінка впливу автотранспорту на популяції диких і свійських тварин // Фауна в антропогенному ландшафті / Під ред. І. Загороднюка. — Луганськ, 2006. — С. 120–125. — (Праці Теріологічної Школи, Вип. 8).
  16. Вгору Крим захищатиме собак від Євро-2012 // УНІАН
  17. Вгору [Бондаренко Н. С. Адміністративна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами: проблеми нормативно-правового регулювання // Вісник Запорізького національного університету. Серія Юридичні науки. — 2012. — № 1 (ІІ). — С. 115-120. PDF
  18. Вгору Чугунова О. І., Пархоменко М. М. Правові аспекти захисту прав домашніх та безхатніх тварин на Україні // Філософсько-педагогічні аспекти формування свідомості технічної інтелігенції: Матеріали регіональної науково-практичної конференції (15 березня 2012 р.). — Красноармійськ, КІІ ДонНТУ, 2012. — С. 192–197. PDF
  19. Вгору Омельченко Г. О. Деякі аспекти поширення сказу в Україні // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Ветеринарна медицина». – 2013. – Вип. 2 (32). – С. 83-85.
  20. Вгору Борейко В. Зоозахисники провокують винищення собак // kreschatic.kiev.ua 2013-08-22
  21. Вгору Про захист тварин від жорстокого поводження
  22. Вгору [1]
  23. Вгору Про мисливське господарство та полювання

Посилання[ред.ред. код]

див. також[ред.ред. код]

Безпритульні собаки: хто винен і що робити?

Безпритульні тварини — одна з обов’язкових «візиток» будь-якого міста не тільки України, але і всього пострадянського простору. Люди ставляться до них по-різному. Хтось підгодовує з жалості, хтось намагається знайти добрі руки для знедоленого пса, а хтось «пригостить» стусаном або навіть отрутою …

Але всі вони єдині в своїй думці: тварин на вулицях бути не повинно. Тим, хто їм допомагає, боляче бачити страждання кошлатих бродяг, ну а ті, хто готовий позбутися від нещасних за будь-яку ціну, вважають їх загрозою своєму здоров’ю і безпеці.

21-06-16-foto-600x400-2

Звідки беруться безпритульні собаки?

Здавалося б, дурне запитання. Як звідки — від тих же безпритульних собак. Он їх скільки. Кожна безпритульна сука здатна виробляти на світ потомство кожні півроку. Частина цуценят при цьому може загинути: у мами може не вистачити молока, або видасться надто холодна зима, або малюки не зможуть ухилитися від коліс … Міська вулиця повна небезпек. Але більшість цуценят залишаться, виростуть і точно так же почнуть народжувати нікому не потрібних нащадків.

Але це лише одна сторона медалі.

Зайдіть на будь-який інтернет-ресурс зоозахисного спрямування. Подивіться, скільки тем відкривається про термінову допомогу колишнім домашнім тваринам: викинули, «забули», залишили прив’язаним і пішли, вивезли в ліс, виганяють через алергію, через те, що народилася дитина, через переїзди … І це лише дещиця випадків, про які стало відомо небайдужим! Бувають і більш креативні підходи, щоб звернути увагу на нагальну проблему, як ось фотосесія у притулку тварин на mukachevo.today/.

І уявіть, що колишньому домашньому псу вдається вижити, і тоді він теж з часом включається в процес поповнення популяції безпритульників.

Але левова частка в потоці нових тварин на вулицях — за нащадками домашніх вихованців, господарі яких не вважають за потрібне нести за них відповідальність.

«Заберіть цуценят в притулок, а то їх доведеться викинути», — це здається жахливим, але волонтери, які допомагають тваринам, чують такі фрази щодня.

Або не встежили, думали, що вишикується черга на цуценят, впевнені, що це корисно для здоров’я, шкода собаку ( «ну адже вона ж так хотіла стати мамою») — причин може бути тисяча. Але суть їх одна-єдина: кричуща безвідповідальність по відношенню до свого собаки, до її цуценят, до оточуючих.

Такі власники собак відмовляються бачити зв’язок між п’ятьма чарівними карапузами від своєї собаки і зграєю безпритульних собак на вулиці. А зв’язок найбезпосередніший. Коробку з цуценятами залишають на смітниках, в під’їздах, на ринках … І знову хтось загине від голоду чи холоду, а хтось виживе і через час сформує свою зграю.

Що робити з безпритульними собаками?

Знаючи основні джерела поповнення популяції вуличних собак, можна говорити про способи вирішення цієї проблеми. Щоб кількість бездомних собак знижувалося, потрібно боротися одночасно як з причиною, так і зі слідством цього явища.

Наслідок у нашій ситуації — це ті самі безпритульні собаки, які вже живуть на вулиці.

Існує кілька методів зниження чисельності бездомних собак.

  • безповоротний вилов

Полягає в тотальному вилові всіх бездомних собак на вулицях і подальше розміщення їх в притулках без повернення на місце. Безсумнівним плюсом цієї методики є можливість в стислі терміни «очистити» вулиці від бездомних тварин.

Але на один плюс у методу доводиться два серйозних мінуса.

Перший мінус — а де розміщувати таку кількість тварин? Адже функціонування будь-якого притулку для собак вимагає чималих ресурсів: земля, комунальні послуги, харчування тварин, ветеринарний догляд, робота персоналу і т.д.

Залишається один вихід — евтаназія або усипляння таких тварин після певного періоду (карантину і періоду, відведеного для прилаштування). Усипляння бездомних собак — тема складна і дуже болюча. Навіть серед зоозахисників немає єдиної думки з цього питання. Основна маса волонтерів проти такого методу зменшення чисельності безпритульників. Інша ж, менш чисельна, що іменує себе «зоореалістами», впевнена, що в наших сьогоднішніх реаліях просто немає іншого способу вирішити проблему бездомних собак.

Крім спірної гуманності питання виникають і щодо ефективності безповоротного вилову. Другим мінусом методики можна назвати утворення порожніх ніш — територія і кормова база все одно залишаються. І через деякий час на «зачищених» місцях неминуче з’являться нові собаки. Яких точно так же потрібно ловити, розміщувати в притулки і потім присипляти.

  • ВСП (вилов — стерилізація — повернення)

Метод ВСП, як зрозуміло з абревіатури, передбачає вирішення проблеми бездомних собак в кілька кроків. Виловлені собаки розміщуються у притулках, де після проходження ними карантину стерилізуються, вакцинуються від сказу (іноді і інших інфекційних захворювань), потім випускаються на колишнє місце проживання.

Це дуже спрощена схема. На практиці собак в обов’язковому порядку ідентифікують (шляхом чіпування, таврування, установкою спеціальних міток, наприклад, кліпс), реєструють, вносять дані в єдину базу. Така база даних дозволяє контролювати ситуацію з бродячими собаками в конкретному їх ареалі проживання.

Випущені собаки проживають своє життя, не залишаючи потомства і не пускаючи на свою територію чужаків.

21-06-16-foto-600x381-1

Плюсами методу ВСП є: гуманність по відношенню до тварин і досить висока ефективність.

Але при всіх своїх позитивних сторонах ВСП слід враховувати такі моменти:

— Далеко не всіх собак можна повертати на вулицю (агресивні собаки, собаки з охоронними задатками, собаки-інваліди, колишні домашні собаки і т.д.) — ті категорії тварин, які або самі не зможуть вижити на вулиці, або можуть становити загрозу для людини;

— Повертати собак можна далеко не на всі території, де вони були виловлені (дитячі садки, школи, лікувальні установи і т.п.);

— При поверненні собак на місце потрібно завжди враховувати думку людей, які проживають в цьому місці, інакше не уникнути конфліктів між собакою і людиною.

  • Комбінований метод (ВСП + безповоротний вилов)

На нашу думку, найкращим, що враховує інтереси всіх учасників проблеми бездомних тварин, є комбінація методів ВСП і безповоротного вилову.

Її суть зводиться до наступного.

Вся маса відловлених собак ділиться на кілька категорій, основні з яких це ті, кого можна повернути на місце (ВСП), і ті, кого не можна повернути (безповоротний вилов).

До першої категорії застосовуються всі етапи звичайного ВСП, а друга категорія розміщується в притулку.

Оскільки основна маса бездомних собак все-таки може бути повернута назад, для тварин, яких не можна повернути, потрібно не так багато місця і інших ресурсів для утримання, як при чистому безповоротному вилові. Це дозволяє уникнути усипляння собак.

Залишені в притулку собаки можуть бути також прилаштовані в добрі руки. Такі собаки, як і ті, хто повертається на вулицю в рамках ВСП, також повинні бути обов’язково стерилізовані, щеплені і зареєстровані.

Отже, з наслідками ми розібралися. А що ж робити з рештою двома джерелами поповнення безпритульних тварин? Адже якщо упустити їх з поля зору, жоден з вищенаведених методів працювати не буде: викинуті нестерилізовані собаки будуть зводити всю роботу по зменшенню кількості безпритульників до нуля.

Ми вже багато говорили про відповідальність.

Що ж це означає на практиці? Ми бачимо вирішення проблеми в таких заходах.

  • Обов’язкова реєстрація всіх домашніх собак

Це перший і найважливіший крок, без якого всі інші залишаться мильними бульбашками. Як можна притягнути до відповідальності за жорстоке поводження з тваринами «господаря» собаки, який залишив прив’язаним свого пса вмирати в лісі?

На практиці складно довести факт володіння твариною, що ніяк ідентифіковано і ні на кого не зареєстровано.

  • Ліцензування діяльності по розведенню собак

Розведення собак — відповідальна і непроста справа. У нас же кожен, у кого є собака, може вважати себе заводчиком, і відкрити «фабрику» з виробництва цуценят.

Щоб це було неможливим, необхідно ввести обмеження для бажаючих зайнятися розведенням. Собака повинна мати всі документи, що підтверджують її порідну приналежність і цінність для породи (а не бути просто домашнім улюбленцем, або як прийнято говорити, собакою pet-класу), її господар — бути в клубі, мати знання і можливості для вирощування цуценят.

За розведення без ліцензії потрібно ввести серйозні штрафні санкції.

  • Стерилізація всіх домашніх собак

Стерилізація собак — нескладна операція, яка допомагає зберегти здоров’я собаці і нерви її власнику. Якщо собака не планується під розведення, краще її стерилізувати. Однозначно повинні бути стерилізовані всі безпородні собаки. Якщо цього неможливо досягти на законодавчому рівні, необхідна диференціація збору з власників собак з метою заохочення тих з них, хто стерилізував свого вихованця.

За безконтрольне розведення (без ліцензування) — штраф.

Проблема бездомних собак вирішувана. Про це говорить успішний досвід багатьох європейських країн.

Але для цього необхідний комплексний підхід і співпрацю влади з волонтерами — ентузіасти, які займаються допомогою тваринам, можуть не тільки допомогти побудувати раціональну систему поводження з бездомними і домашніми тваринами, а й надавати постійну безпосередню допомогу в її подальшій роботі.

Що робити з бездомними собаками: світовий та український досвід

Зграї бездомних собак на вулицях українських міст не рідкість. Різного розміру та віку, вони збираються у зграї і бігають вулицями, лякаючи перехожих, нападаючи на них, часто із летальними випадками. Паралельно з тим, як чисельність тварин на вулицях зростає, волонтери та активісти рухів по захисту тварин свідчать про те, що частішають випадки догхантерства та жорстокого поводження з тваринами.

Проте, безпритульні собаки — явище, яке в Європі практично відсутнє, а в теплих країнах тварини на вулицях є, але їх не так багато і вони не агресивні. Як же вдалося врегулювати це питання в Європі та ряді інших країн, і чому в Україні поки до ця проблема стоїть дуже гостро.

 Вилов – стерилізація – повернення (ВСП)

Індія, Бангладеш, Болгарія, Туреччина, Румунія, Греція, Таїланд, Індонезія,
Єгипет, США, Великобританія, Південна Італія

Близько десяти років тому в Індії був запропонований спосіб «Вилов – стерилізація – повернення»: самок відловлювали, стерилізували, робили щеплення від сказу, ставили на вусі мітку і повертали назад на ту ж вулицю. Для країн з теплим кліматом головна загроза від бездомних собак – це зовсім не укуси, а в першу чергу сказ. Раніше цю проблему вирішували відстрілами і цькування в осередках захворювання. Але чисельність собак все одно дуже швидко росла.

6
До того ж в Індії влада не має мети позбутися від бездомних тварин зовсім: там навіть ті собаки, у яких є господарі, живуть на вулицях. Основна мета ВСП – боротьба зі сказом, а вже потім стабілізація чисельності. У розвинених країнах ситуація прямо протилежна, тому практика ОСВ в Італії та США носить скоріше експериментальний характер.
Всі бездомні тварини в цих країнах – нащадки домашніх вихованців, кинутих напризволяще. Собаки, які пройшли ВСП, не зможуть народжувати цуценят, але від голоду, холоду, хвороб та інших негараздів це їх не рятує. До того ж якщо не встигнути за півроку стерилізувати 70-80% від загального числа самок, то чисельність бездомних собак не зменшиться. Ця процедура вважається однією з найдорожчих і трудомістких, але при грамотному підході і щедрому фінансуванні може дати хороші результати без жертв серед собак. Однак в Європі на цей рахунок інша думка: ветеринари вважають, що після стерилізації самки стають більш агресивними.

 Закони і податки

Німеччина — перша країна, яка вирішила проблему бездомних тварин на законодавчому рівні (ввела захист тварин до Конституції країни (травень 2002р., Стаття 20а). В країні діє Закон про захист тварин (Tierschutzgesetz), a також Розпорядження з утримання собак (Hundeverordnung), законодавчо затверджена система притулків. В країні визнана професія “Захисник тварин”, а також діє спеціальна галузь права – “Права тварин” (Tierrechte). У цій області працюють адвокати, які можуть не тільки допомогти в разі порушення прав власників тварин або у випадках знущання над тваринами, але і допомогти при придбанні тварин.

Держава захищає права тварин на гуманне ставлення до них. Жорстоке поводження провокує перетворення собаки в бездомну тварину, і чинне законодавство заохочує скарги третіх осіб на безвідповідальних господарів. Закон про захист тварин встановлює штрафні санкції в разі порушення правил поводження з тваринами. Так, наприклад, якщо тварину викинути на вулицю (така форма поведінки прирівнюється до знущання) або за самовільне її знищення накладається штраф 25000 Євро (якщо з яких-небудь причин немає можливості тримати вдома тварину, то за чинним законодавством її слід віднести до притулку).

Держава прагне зменшити чисельність народжених тварин навіть серед професійних заводчиків, які перебувають в офіційно зареєстрованих організаціях – їм надаються квоти, перевищувати які вони не мають права. Безконтрольно розводити тварин заборонено.

Крім того, у багатьох європейських країнах запроваджено податки на утримання собак. Наприклад, в Німеччині, щоб завести собаку, необхідно заплатити податок у розмірі 150 євро за першу собаку, 300 – за другу. Якщо собака бійцівської породи, податок становить вже 650 євро. У Швеції та Норвегії розмір податку залежить від розміру самої собаки. До цієї суми додається обов’язкова страховка на випадок нападу. Власники бійцівських собак повинні отримати довідку про безпеку тварини (раз на рік собака проходить численні тести для того, щоб з’ясувати рівень її адекватності).

При реєстрації права володіння собакою їй присвоюється номер, господар повинен викарбувати його на нашийнику або нанести татуювання на вухо. ВСІМ тваринам вводять чип вартістю 30 євро з інформацією про власника ті щеплення.

5fd
Однак сума податку значно знижується, якщо господар стерилізує свою собаку. Таким чином вдається запобігти розмноженню покинутих собак і усунути головну причину проблеми – людський фактор. Такі серйозні методи не дозволяють власникам просто так викидати собак на вулиці міста і змушують більш відповідально підходити до вирішення завести вихованця.

 Притулки

США, Великобританія, Франція, Німеччина, ПАР

Бездомних собак відловлюють і поміщають в притулки, де вони чекають нових господарів, а якщо за певний термін таких не знайшлося, їх безболісно присипляють. Евтаназія розглядається як необхідний захід, так як притулки повинні бути завжди готові до вступу нових тварин. Найбільші зоозахисних організацій (Всесвітня організація захисту тварин, HSUS і PETA в США) вважають, що приспати тварину гуманніше, ніж викинути її на вулиці і приректи на ранню і жорстоку смерть.

Однак існують притулки обмеженого прийому (limited-admission shelters), що належать організаціям, які не присипляють здорових тварин. Тут собаки спокійно доживають свій вік, нікому не заважаючи. Притулки припиняють прийом тварин, якщо немає вільних місць.

Проте, притулки можуть допомогти, коли кількість собак на вулицях не вимірюється сотнями тисяч. До того ж на утримання такого закладу потрібно близько 100 тисяч доларів на рік, і кожен з них може вмістити не більше 200 собак. Як показала статистика, трохи більше половини собак, що містяться в притулках, спіймані на вулицях, інших туди здали господарі, яким тварини з якихось причин стали не потрібні.

Притулки в Німеччині (близько 500) – не просто місце перетримки та стерилізації собак і кішок, на яке держава практично не виділяє грошей, але так звані “Місця захисту тварин”. Тут також проходять тематичні зустрічі любителів тварин; при притулках працюють школи для собак, ведуть прийом ветеринари, які іноді займаються психотерапією з бездомним тваринам. Як правило, притулки організовуються і функціонують під керівництвом Товариств захисту тварин (Tier schutzverein) і фінансуються із місцевого бюджету.

4
Принцип роботи притулків заснований на принципі “безповоротного вилову”, аналогічно проведеного в США і Великобританії. Знайдених тварин тримають у притулку 14 днів, за цей час шукають господарів. Якщо з якихось причин вони відмовляються взяти тварину назад, її передають всім бажаючим; також знайдені нові можливості уникнути евтаназії: собак передають в товариства сліпих, будинки для людей похилого віку. Для лікування душевно хворих людей розроблені програми “Тварини допомагають людям”, для реалізації яких потрібні спеціально дресировані тварини (собаки, коні, дельфіни).

У багатьох країнах взяти собаку з притулку досить складно: як у випадку з прийомними дітьми, потрібно заповнити спеціальну анкету з 40 пунктів і виконати багато формальностей. Це робиться для того, щоб люди відповідально ставилися до появи в будинку тварини і усвідомлювали всі клопоти, які з цим пов’язані.

Просвітня робота з населенням

У Німеччині, як і в інших розвинених країнах, фахівці прийшли до висновку, що вилов і стерилізація бездомних тварин – це вже боротьба із наслідками, тому з причиною їх появи прагнуть боротися превентивними методами: навчаючи населення, працюючи з кожною новою людиною, яка прийняла рішення завести собі домашню тварину. Наголос робиться на основних споживачів – дітей, – тих, хто найактивніше висловлює своє бажання придбати тварину. Пояснити дітям, що на людину лягає певна частка відповідальності при придбанні тварини, допомагають обов’язкові “уроки захисту тварин” (Tierschutzuntemchte), введені в шкільний курс навчання в 90-х роках XX століття. Нещодавно створений в місті Фульде центр екологічної освіти організовує семінари для дітей та дорослих на теми захисту природи і тварин. Центр створений за сприяння Міністерства освіти землі Гессен. Робота проводиться не тільки силами кількох викладачів Центру, але також за рахунок залучення представників різних наукових організацій і асоціацій.

Держава спільно з громадськими організаціями та притулками впливає на громадську думку і на прийняття рішення при купівлі тварини, орієнтуючи людину на придбання безпородних собак і кішок з притулків (зменшуючи тим самим кількість тварин, народжених із комерційною метою). Пропагується точка зору, що породисті собаки, по-перше, мають ослаблене здоров’я, а по-друге, безпородні кішки і собаки — так звані “Добрі, соціальні тварини” (Familienhund), які, переживши важкий час бездомного життя, вміють бути вдячними.

Штрафи

Німеччина, Великобританія, США, Італія

Ще один дієвий і справедливий метод, коли покарання несуть не тварини, а їхні безтурботні власники. Викинути тваринного на вулицю – це означає порушити закон. Таке суворе адміністративне порушення карається штрафом від 25 тисяч євро. В Італії в цьому випадку передбачена кримінальна відповідальність і до року в’язниці. Заборонено також бездоглядну вигул, коли собака може завдати шкоди перехожим. Для власників бійцівських собак передбачені особливі штрафи за порушення вигулу та утримання – до 50 тисяч євро. До всього іншого, в Європі категорично заборонено розведення собак приватними особами.

Відстріл

Росія, Білорусь, Україна

Найшвидший, недорогий і жахливий спосіб боротьби з бездомними собаками – їхнє масове знищення. У більшості розвинених країнах давно заборонено вбивство здорових собак, які не завдають людям шкоди. В Україні відстріл собак заборонений, проте самовільні розправи над тваринами відбуваються досі. Собак відловлюють і знищують сотнями без жодних розглядів. Як правило, сплеск вбивств тварин відбувається після нападів на людей або спалахів сказу.

Ситуація в Україні та зокрема у Тернополі

Бездомні собаки в українських містах – це здичавілі покинуті домашні тварини або нащадки викинутих домашніх тварин. Це зумовлено кліматичними умовами, тому в нас і не існує «чистих ліній бездомних собак», простежуються протягом століть; їхня популяція в значній мірі підтримується і постійно оновлюється за рахунок «перевиробництва» собак, у яких є господарі.

2
Сьогодні притулки для бездомних тварин в Україні — це некомерційні, здебільшого громадські організації, які частково фінансуються з місцевого бюджету, частково — на внески закордонних чи українських благодійних організацій, товариств по захисту тварин. У великих містах таких притулків може бути більше десятка, у Тернополі з 2015 року регулюванням чисельності безпритульних тварин у місті та утримання центру стерилізації і притулку для тимчасового їх перебування займається ТОВ «Зооцентр». Також проблемою бездомних тварин у Тернополі опікується «Ноєв ковчег». Притулок в розташований в селі Дичкі, що біля Тернополя, і є одночасно післястерилізаційним і реабілітаційним центром для безпритульних тварин. Адже саме сюди привозять нестерилізованих собак, яких знаходять на вулицях працівники служби з відлову безпритульних тварин. Далі собаці проводять операцію зі стерилізації та випускають на волю. Евтаназія тварин, які не становлять небезпеки для людей, заборонена законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження».

1

3
Проте, тернополяни обурені, адже на вулицях безпритульних тварин чимраз більшає, особливо на околицях міста. А кліпсованих серед них – все менше і менше.

 

Для бездомних собак готують “трибунал”

Через майже 15 років глобального експерименту з гуманними підходами влада міста визнала необхідність умертвіння частини тварин

Фото з відкритих джерел

Організація “Центр ідентифікації тварин” базується в похмурому офісі, розташованому в тильній частині двоповерхової будівлі на проспекті Відрадному. “Центр ідентифікації” і притулок у Бородянці – головні інструменти київської влади у вирішенні проблем безпритульних тварин. Але якщо з притулком більш-менш все ясно, то чим займається центр і яким чином він бере участь у долі бездомних, не розуміє ніхто. Не розуміє цього і команда мера Віталія Кличка, яка отримала центр, притулок і проблему бездомних собак в спадщину від “попередників”. Саме тому тут тепер заступник начальника управління екології та охорони природних ресурсів КМДА Олена Сібілєва.

Офіс центру справляє гнітюче враження. Порожні коридори, хол, направо вузенька кімнатка, в якій впритул один до одного завалені папками три столи – за ними три жінки. Всі, хто залишився після масштабного розгону начальства, а разом з ним і численного штату.

Фото з відкритих джерел

– Сібілєва?

Всі троє з виразом глибокого вшанування на обличчях кивають на мініатюрну жінку з величезним смартфоном біля вікна.

Вона тут тепер головна людина. І в Центрі, і в притулку. Сібілєва відповідальна за реформу, яка, як вважає міська влада, поліпшить ситуацію з бездомними собаками. В її рамках Центр ідентифікації, комунальний притулок для собак і Шевченківську клініку ветеринарної медицини приєднують до міської лікарні ветмедицини. До того ж потрібно перевести собак із заміського притулку в Бородянці на вулицю Автопаркову в Дарницькому районі, де виділена для цього ділянка в 3 га.

Новини за темою: У Деснянському районі Києва біля озера знайшли 15 мертвих собак, міліція проводить розслідування

У звичні стереотипи про чиновниць Сібілєва ніяк не вписується. Ні тіні снобізму. Волонтери розповіли, вона сама намагалася врятувати бездомну собаку, яку на вулиці переїхала машина. Звернулася по допомогу у міську клініку ветеринарної медицини. Їй відмовили! Так, ось така проблема, в тій самій клініці, яку вона реорганізує шляхом приєднання до неї нових підприємств. По суті, її підлеглі. Переказую їй цю історію. Вона киває:

– Так, було, вони аргументували це тим, що у них не прописано в статуті. Зараз ми ініціюємо цей пункт, щоб у них в статуті було прописано. Хоча для мене це дико було.

Ось так сумно “дико було”, і все. І ні слова про те, щоб покарати, звільнити. Що і говорити – інші нині часи і звичаї. До Майдану директор лікарні за таку витівку міг би як мінімум вилетіти з посади.

– Сьогодні у нас немає такої служби, яка надавала б допомогу бездомним собакам, які опинилися в біді. У новому підприємстві буде служба “Зоопатруль”, яка надаватиме цілодобово допомогу бездомним собакам, буде займатися виловом і брати участь у вирішеннях проблем з покусами тваринами людей, – каже Сібілєва.

До центру ідентифікації та притулку в Бородянці руки у влади дійшли в січні 2015 року. Мер Віталій Кличко сам відвідав місце утримання бездомних собак за містом. На епітети не скупився, назвав місце собачим Освенцимом. “У притулку для тварин, де утримуються близько 300 безпритульних собак, я бачу занедбану базу, яка більше нагадує смітник. Стан, як собак, так і вольєрів, залишає бажати кращого і не відповідає ніяким нормам. Тут працює понад 70 осіб. Побачивши, що тут відбувається, я не розумію, чим займаються ці “працівники”. Понад 7,5 мільйонів грн коштів виділяється з бюджету на їхню зарплату”, – заявив тоді він.

За підсумками візиту Кличка був звільнений директор КП “Притулок для тварин” Тарас Смурний. Ненадовго затримався і директор Центру ідентифікації.

Новини за темою: Патрульний поліцейський стріляв у собаку, який його покусав

Голова Департаменту міського благоустрою КМДА Дмитро Білоцерківець 15 січня написав в Facebook: “Сьогодні в КП “Центр ідентифікації тварин”, на яке місто витрачає 2,2 млн гривень на рік на 50 ставок (зі слів директора, у них на ці 50 ставок 32 людини оформлено). За фактом, на робочому місці було 3 людини плюс директор, був там ще кабінет бухгалтера, в який ми не зайшли, але не думаю, що там сиділо більше однієї людини. Зі слів директора КП Качкана, в них 10 інспекторів у районах (зазвичай сидять в ЖЕКах, там нам повідомили, що на робочих місцях вони бувають максимум годину на день в кращому випадку). Директора я попросив показати інших 22 співробітників, на що пішли відмовки, що вони зайняті іншими справами”. За словами Білоцерківця, директор Олег Качкан, виявляється, був депутатом Київради і входив до фракції Партії регіонів.

Влада була обурена тим, що проблема з мертвої точки практично не рухається, при цьому з бюджету щорічно витрачається майже десять мільйонів гривень незрозуміло на що. Директорів прогнали, штат скоротили. З 90 співробітників притулку в Бородянці скоротили 43. У центрі ідентифікації з усіх співробітників залишилися троє.

Проблема бездомних собак від цього, правда, не вирішилася. Їх кількість на вулицях Києва, за різними оцінками, становить вже 20-25 тисяч. Точна кількість невідома. За словами Сібілєвої, офіційний підрахунок бездомних тварин влади запланували провести в 2016 році.

Фото з відкритих джерел

При цьому притулок на Автопарковій буде розрахований на тисячу місць – це в 4 рази більше, ніж зараз в Бородянці. Але завдання помістити всіх бездомних собак у притулку і немає. Схема колишня – зловили, стерилізували, відпустили.

По ідеї, так само працювала і Бородянка. Але частина собак залишилися в притулку на довічне утримання. Це агресивні тварини, зокрема собаки, які покусали господарів, одним словом – представляють загрозу для людини. Таких собак в Бородянці близько 20% від загального числа, розповідає Сібілєва.

Новини за темою: У двір будинку адвоката Шапакіна кинули дві гранати, розірвало собаку

Навіть для собак, що покусали дітей, господарів, агресивних, які мають психічні відхилення, процедура позбавлення життя (евтаназія) в Києві не застосовується.

“У нас евтаназія тільки в клініках, за показаннями ветлікарів. Четверта ступінь раку або хвороби, несумісні з життям. Психічні відхилення не є показаннями”, – зазначає Сібілєва.

За законом эватаназия не заборонена. Вона “не впроваджена” в Києві. Приміром, у Харкові будь-яку відловлену собаку, яку протягом 30 днів не вдається прилаштувати в сім’ю, піддають гуманній евтаназії.

– Гуманна евтаназія повинна бути й у Києві. Не всіх тварин, але окремих, – каже Сібілєва.

За її словами, довічне утримання небезпечних для людей тварин – додаткове навантаження на бюджет.

Пояснює, в структурі створюваного КМДА підприємства повинна бути комісія – лікар ветмедицини, зоопсихолог, волонтер. Щось на зразок “трибуналу”, завдання якого вирішувати, кому з собак жити, а кому померти.

– Сподіваюся, при Департаменті благоустрою створиться ініціативна група, яка створить Громадську раду. А вона, у свою чергу, ініціює це питання. Якщо пропозиція буде виходити від структури КМДА, буде резонанс, – тихо каже Сібілєва.

Якихось п’ятнадцять років тому влада в Києві не боялася ні резонансу, ні вбивств бездомних собак. Діяла так звана в народі будка, служба, яка виїжджала і за дзвінком, і за власним графіком. Собак відловлювали і знищували. І тих, які народилися і змогли вижити на вулиці, і тих, які були викинуті господарями, а заодно й тих, які просто загубилися.

Новини за темою: Прикордонники в Луганській обл. переодягнуть своїх собак у бронежилети

Так тривало до тих пір, поки до Києва не приїхала журналістка з Женеви Тамара Тарнавська. Їй вдалося зняти на відео в щілину паркану, як гицели, співробітники служби відлову, вбивали палицями бездомних собак. Для цієї мети у них також був басейн, в який заганяли тварин, а через воду пропускали струм. Оприлюднені Тарнавською факти викликали такий резонанс і в Україні, і за кордоном, що влада злякалася. Команда тодішнього мера Олександра Омельченка в лічені дні закрила службу відлову, а територію “шкуродерні” в Пирогові передала Тарнавській.

Фото з відкритих джерел

Заснувавши громадську організацію “SOS”, Тарнавська пообіцяла вирішити проблему бездомних собак, як у всій “цивілізованій Європі”. Тварин повинні були відловлювати, стерилізувати і потім повертати на місця їх звичного існування. Частину з них планувалося влаштувати у сім’ї.

І, напевно, все б вийшло, якщо б не обмежені можливості. Робочих рук, місць, грошей. Кількість тварин на вулицях, всупереч всім зусиллям, стала зростати загрозливими темпами. Тоді міська влада зрозуміла, що проблему потрібно брати в свої руки – заснували комунальний притулок у Бородянці, а одночасно з ним і Центр ідентифікації тварин.

Надії на те, що зараз, в результаті реалізації нових планів міської влади, вдасться значно поліпшити ситуацію з бездомними собаками в Києві, мало. Тільки для того щоб притулок на Автопарковій з’явився і в нього переїхали собаки з Бородянки, потрібно 40 млн грн, заявив агентству “Уніан” Дмитро Білоцерківець. “Зараз там лише частина фундаменту і паркан. У 2013 році було вкладено понад 1 млн грн. Профінансована розробка проектної документації, закладена частина фундаменту нового закладу, територія огороджена парканом”, – повідомив журналістам Білоцерківець.

Де взяти 40 млн гривень? Кошти на будівництво притулку планується залучити з екологічного фонду Міністерства екології, каже Білоцерківець. Є також ідея залучити інвестора, повідомила Сібілєва. У цьому напрямку ведеться робота з Київським інвестиційним агентством.

Новини за темою: У Полтаві бездомний собака врятував життя студентці, яка потрапила в ДТП

– У вашому випадку мова не про інвестора, про благодійника, – кажу я.

– Так, на бездомних тваринах грошей заробити неможливо, – погоджується Сібілєва.

За її словами, інвестору запропонують відкрити комерційну ветклініку і готель для тварин на території притулку.

Ось це вже зовсім з розряду фантастики. Чому? Не потрібно бути фахівцем у бізнесі на тварин, достатньо з’їздити в притулок хоча б сотні собак, не кажучи про тисячі. Специфічний запах і звуки чути в декількох сотнях метрів від місця. Дуже складно уявити мотиви господарів, які при такому високому рівні послуг, як нині в місті, повезли б свого вихованця на лікування та перетримку в таке місце. Не кажучи вже про те, що там, де привезені з вулиці собаки, є блохи, глисти й цілий букет хвороб – від лишаю з екземою до лептоспірозу.

Я б повірила в цю історію з інвестором, якби сказали, що йому запропонують на відкуп забудову привабливого району, а в навантаження попросять побудувати притулок. Це було б ближче до реальності.

Фото з відкритих джерел

До речі, побудувати мало. Тисячу собак потрібно ще й утримувати. Для притулку в Бородянці, де 250 собак, ситий раціон на день – це 80 кг крупи (пшениця, ячмінь), 160 кг м’ясних субпродуктів, пише Білоцерківець. Рахуємо самі. У випадку з новим притулком множимо на 4. А потрібно не лише годувати, але і прибирати продукти життєдіяльності, а це тонни і тонни, закуповувати медикаменти, глистогінні препарати, вакцини, наркоз і антибіотики для стерилізації, нитки та інструменти для операцій стерилізації. Фінансування при цьому влада не збільшує. У нинішньому році на нову структуру передбачено стільки ж, скільки в минулому – близько 10 млн грн, каже Сібілєва.

Штат теж збільшуватися не буде. В службі “Зоопатруль” буде 4 бригади з ловцями. Все це означає тільки те, що співробітникам за мізерні ставки просто запропонують виконувати в два-три рази більше роботи. Лікарі приєднуваних ветклінік за 2-3 тис. грн на місяць перейдуть на цілодобовий режим роботи. Щоб у будь-який час доби вирішувати проблеми безпритульних тварин, що потрапили в біду, а заодно присипляти тих, кому винесе вирок комісія. До речі, препарати для гуманної евтаназії стоять теж недешево. Хто буде працювати? Я не уявляю. Вважаю, тільки віддані справі люди, так як інші йдуть в комерційні ветклініки, в яких ставки в кілька разів вищі і робота з прогнозованими домашніми вихованцями, а не з собачками, з яких стрибають блохи і від запаху яких відмитися дуже складно. Я знаю, я допомагала волонтерам у притулку для бездомних в Пирогові. Дуже стійкий запах.

За словами Сібілєвої, всім волонтерам пропонують подавати заявки для роботи в новій структурі. Раніше пропонували також у притулку й у центрі ідентифікації. Поки від них не надходило згоди зайняти посади.

Тому поки що ефективним і реальним інструментом у структурі перетворень виглядає поки що “трибунал”. Втім, якщо не він, то дог-хантери.

Новини за темою: У Києві затримали чоловіка, підозрюваного в отруєнні собак

Відповіддю на супергуманізм київської влади стала, на жаль, не зростання числа готових прийняти у своєму домі бездомних собак городян, а поява цілої плеяди мисливців на бездомних. На кожен сплеск популяції вони відповідають підвищенням своєї активності. Визнають це і в місті. “З приводу знайдених мертвих собак в районі Борщагівки, на жаль, таких випадків за останні 2-3 роки в Києві тисячі”, – написав у Facebook Білоцерківець.

Фото з відкритих джерел

Притягнути догхантерів до кримінальної відповідальності нині практично неможливо, зазначає Сібілєва. Єдиний вбивця собак, якого намагалися засудити за жорстоке поводження, і той нині на свободі. “Нещодавно ми опинилися з ним на одній програмі на телебаченні, – каже вона, – багато сперечалися, але в кінці ефіру ведучий потиснув йому руку”.

..статті отримані з відкритих джерел і наведено для ознайомлення.

срочный займ без проверок

Comments are closed.

300-101   400-101   300-320   300-070   300-206   200-310   300-135   300-208   810-403   400-050   640-916   642-997   300-209   400-201   200-355   352-001   642-999   350-080   MB2-712   400-051   C2150-606   1Z0-434   1Z0-146   C2090-919   C9560-655   642-64   100-101   CQE   CSSLP   200-125   210-060   210-065   210-260   220-801   220-802   220-901   220-902   2V0-620   2V0-621   2V0-621D   300-075   300-115   AWS-SYSOPS   640-692   640-911   1Z0-144   1z0-434   1Z0-803   1Z0-804   000-089   000-105   70-246   70-270   70-346   70-347   70-410