Моєму селищу
День за днем, рік за роком сплива…
Постаріла моя Борова.
Відійшли в небуття старожили,
Які першими в селищі жили.
Вже давно пішли в історію
Шановний Станкевич Григорій,
Його лагідна дружина –
Набожна добра тьотя Ліна.
Вже немає давно Костюків , Чумаків.
Нещодавно пішли на той світ Красюки.
Та приходять до нас вони вгості у снах…
І живуть тільки прізвища в їхніх синах.
В цьому році пішов і мій батько з життя…
Залишивши для нас назавжди почуття
Поваги, любові до близьких, сусідів,
Людей, які прийдуть, людей, які підуть…
Мимо школи не пройду без щему,
Серце б’ється молотом шалено!
…В споминах лишились вчителі,
Які вчили нас – дітей малих.
Пам’ятаю дітьми (сорок літ назад)
Помогли прибрать кінотеатр.
Пам’ятаю, навіть, перший фільм –
“Кріпосна актриса” був у нім!
Борова, Борова! Моє рідне село!
Душу й серце мені павутинням сплело.
Надаєш мені силу й наснагу
І втамуєш духовную спрагу!
Як люблю твої я гори та ставки,
І ліси, й поля, і сонячні гайки,
Шлях широкий асфальтований у світ…
Борівчанкам, борівчанам шлю привіт
І бажаю миру, щастя та добра,
Щоб прийшла, нарешті, радісна пора!
Сьогодні свято велике у нас – Покрова.
Ти признання в любові прийми, Борова!
Людмила Шафар
14.10.2001 року займы на карту
