В 2016 році ставка податку на нерухомість становить до 2% від мінімальної заробітної плати, а в 2017 році нерухомість буде обкладатися за новими правилами: ставка – до 3% мінімальної заробітної плати, а пільги будуть зменшені приблизно в два рази.
Невдовзі деяким українцям прийдуть платіжки на оплату податку на нерухомість. У чому особливість оплати податку в цьому році, коли будуть діяти нові правила, які «підводні камені» нової версії закону і як можна уникнути сплати податку дізнавався ІАП «Столична нерухомість», пишуть Патріоти України з посиланням на Нескучные новости.
Цьогорічний податок
Починаючи з поточного місяця і до 1 липня 2016 року, багатьом громадянам України прийдуть податкові повідомлення-рішення про нарахування їм податку на нерухомість. В результаті чого українці повинні будуть впродовж 60 днів сплатити цей податок.
«У 2016-му році власники нерухомості заплатять за попередній рік за ставками та пільгами, які діяли в 2015-му. Тобто, ставка становить до 2% від мінімальної заробітної плати, а пільги (площа нерухомості, яка не обкладається податком) на квартири – 120 м. кв., на будинки – 250 м. кв., змішані володіння – 370 м. кв.
А вже у 2017-му році нерухомість оподатковуватиметься за новими правилами: ставка – до 3% мінімальної заробітної плати, а пільги будуть зменшені приблизно вдвічі», – говорить Геннадій Дорошенко, помічник юриста ЮК «Александров і партнери».
За словами Юрія Тимощука, начальника відділу адміністрування майнових податків Державної фіскальної служби України, якщо податок не буде сплачений протягом 60 днів, то нараховується штрафна санкція – 10% від суми, а якщо термін перевищує 30 днів – 20%. Тому українцям рекомендують, якщо в період з травня по липень не прийшла платіжка, звернутися за нею до Податкової самостійно.
Хто платить податок: продавець чи покупець?
Якщо нерухомість впродовж року була продана, то в цьому випадку доведеться платити податок, як продавцеві, так і новому власнику.
Як роз’яснює Геннадій Дорошенко, в такому випадку податок для колишнього власника буде розрахований з 1 січня до початку того місяця, в якому втрачено право власності, а для нового власника – з місяця, в якому до нього перейшло право власності.
Щодо майна, яке перебуває у спільній частковій або спільній сумісній власності (поділено в натурі), то платником податку є кожен з власників. На практиці це виглядає так, що при володінні в рівних частинах двох громадян квартирою загальною площею, наприклад, 150 кв. м, пільга діє на кожного платника окремо, оскільки об’єктом податку на нерухоме майно є частина квартири.
Якщо ж частина одного або всіх співвласників перевищує пільгу, то буде нарахований податок на це перевищення.
Щодо спільної сумісної власності громадян, яка не виділена в натурі, то платником буде один з власників за згодою сторін. Якщо ж співвласники не можуть дійти згоди, хто з них буде платником, то це вирішить суд.
Так само, органи місцевого самоврядування можуть самостійно встановлювати пільги, які базуються з огляду на матеріальне становище і дохід громадян. Що зміниться в оподаткуванні наступного року У 2017-му році почнуть діяти нові правила нарахування та сплати податку.
Так, згідно з пунктом 266.5 Податкового кодексу України, ставка встановлюється відповідним органом місцевої влади, але розмір ставки не може перевищувати 3% мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня відповідного звітного року.
Так, наприклад, у Вінниці, Запоріжжі, Івано-Франківську та Харкові вирішили встановити ставку в 2% від мінімальної зарплати. У Хмельницькому, Черкасах, Чернівцях, Чернігові, Дніпропетровську, Києві – 1%. А, наприклад, власники нерухомості в Житомирі, Ужгороді, Кіровограді заплатять податок за свої квадратні метри за ставкою меншою за 1%. Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частин.
За словами Олени Дегрик, керуючого партнера юридичної фірми LeoPartners, податок на нерухомість не стосується як фізичних, так і юридичних осіб, які володіють нерухомістю житлового та нежитлового фондів, площа якої не перевищує: 60 кв. м – для власників квартир; 120 кв. м – для власників будинків; 180 кв. м – для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх частин (у разі одночасного перебування у власності платника податків квартири/квартир та житлового будинку/будинків, в тому числі їх частин).
Іншими словами, податок стосується лише тієї частини загальної площі нерухомості, яка перевищує зазначену норму. Наприклад: людина, є власником квартири загальною площею 66 кв. м, платитиме податок тільки за 6 кв. м. А якщо у людини є квартира площею 50 кв. м і будинок площею 110 кв. м, то платити податок не доведеться.
«Підводні камені» нової версії закону
Існує кілька нюансів, про які варто згадати. По-перше, якщо людина володіє кількома частками, нерухомості (наприклад, дві частини по 40 кв. м кожна), податок на нерухомість сплачується з частини загальної площі нерухомості, власником якої є суб’єкт оподаткування. Наприклад, 40 кв. м. + 40 кв. м. – 60 кв. м = 20 кв. м, – саме ця площа підлягає оподаткуванню.
За словами Олени Дегрик, по-друге, новою редакцією Закону встановлено додаткову ставку податку в розмірі 25 тис. грн. в рік для: квартир площею понад 300 кв. м будинків площею понад 500 кв. м. Фактично, такі об’єкти нерухомості обкладатимуться за двома ставками: процентною і фіксованою. Наприклад: якщо у власника є квартира площею 305 кв. м, він повинен заплатити податок, розрахований таким чином: (305 кв. м «мінус» 60 кв. м) «помножити» на ставку податку за 1 кв. м (% від мінімальної зарплати) «плюс» 25 тис. грн.
Як полегшити податкове навантаження
За словами юристів, єдиним способом уникнути сплати податку або зменшити його, є «дроблення» права власності на об’єкт нерухомості великої площі між кількома родичами або третіми особами з метою зменшення площі на кожного власника окремо.
+ще інформація:
податок
Податківці нагадують, що до 1 липня 2016 року за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) платника податку буде направлено податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку на нерухомість з зазначенням відповідних платіжних реквізитів.
Термін сплати податку – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Водночас платники податку на нерухоме майно мають право звернутися з письмовою заявою до Центру обслуговування платників податкової інспекції за місцем проживання для проведення звірки даних щодо:
- об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
- розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
- права на користування пільгою із сплати податку;
- розміру ставки податку;
- нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем податкової адреси платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим.
Ставки податку
За загальним правилом ставка податку на нерухоме майно встановлюється відповідним органом місцевої влади (п. 266.5 ПКУ). Наразі її розмір не може перевищувати 3% мінзарплати, встановленої на 1 січня відповідного звітного року.
Звертаємо увагу! Якщо органом місцевої влади не прийнято рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковими згідно з нормами ПКУ, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням їх мінімальних ставок. Таке правило встановлено пп. 12.3.5 ПКУ.
У випадку з податком на нерухоме майно виходить, що у разі неприйняття рішення про встановлення ставок з податку на нерухоме майно мінімальною ставкою такого податку є 0%. Про такий підхід у визначенні мінімального розміру ставки податку на нерухоме майно говориться у листі МГУ ДФС від 23.12.2015 р. №27682/10-28-10-06-11.
Якщо ж місцевим органом влади встановлено відповідний розмір ставки податку на нерухоме майно, то слід пам’ятати про таке.
База оподаткування
Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 ПКУ). Для фізосіб база оподаткування визначається податковим органом на підставі даних Держреєстру речових прав на нерухоме майно або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
При цьому відповідна база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізособи, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. м;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. м;
в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. м.
Тож від податку на нерухоме майно звільняються фізособи, які у власності мають перелічені об’єкти нерухомого майна в межах вказаної площі.
Для інших фізосіб на зазначені розміри кв.м буде зменшуватися база для оподаткування податком на нерухоме майно. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Пільги з податку
У 2015 році сільські, селищні, міські ради могли збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування. З 01.01.2016 року виключили таку норму із пп. 266.4.1 ПКУ. При цьому залишилася без змін норма пп. 266.4.2 ПКУ. Ця норма дозволяє органам місцевої влади приймати рішення про встановлення додаткових пільг зі сплати податку на нерухоме майно як для фізосіб, так й для юросіб.
Не слід забувати, що у пп. 266.2.2 ПКУ наведено перелік об’єктів нерухомості, які не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно.
Порядок сплати
Після обчислення податківці надсилають фізособам податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити за місцем податкової адреси фізособи (місцем реєстрації). Таке повідомлення-рішення має бути надіслано до 1 липня 2016 року для сплати податку на нерухоме майно за 2015 рік.
Відповідно до п. 266.10 ПКУ строк сплати податку фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Що чекає на фізосіб, які не сплатять такий податок до бюджету?
Оскільки сума грошового зобов’язання розраховується податковим органом, фізособа не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов’язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому ПКУ. До такого висновку на підставі п. 54.5 ПКУ дійшли податківці у роз’ясненні під категорії 106.07 ЗІР.