Православний християнин

Отже, браття, стійте і тримайтеся передань, яких ви навчилися чи то словом, чи то посланням нашим. (2 До Солунян 2:15)

ХРАМ УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ смт.Борова
Українська Православна Церква Київський Патріархат

Історія Борової >	Залізниця	Річка Стугна	Перші поселенці	Ландшафт	Побудова залізниці	Водяний млин	Революція	Освіта	Війна 1917-1921 рр
	Колективізація	КОКОС	Географія	Районування	Геологія	Клімат	Транспорт	Населення	Комсомол

Після побудови залізниці і станції Мотовилівки змінилося становище, люди які раніше жили в захолусті опинилися на станції, де відкритий шлях до Києва і до Фастова, села В.Мотовилівка і Казенна Мотовилівка порівняно зі Станцією Мотовилівкою стали незручними. Але селяни не бажали пересиляться, тому, що землі які виділяли для побудови були малопридатні, а польові землі не давали, тому селяни вважали, що краще жити в селі ніж поселятися в лісі. Зовсім по іншому віднеслася високопоставлена інтелігенція. Вона нахлинула захоплювати ділянки для побудови жилих і дачних будинків. Вся польова земля, яку можна було використовувати для хліборобства належала поміщикам Тарнавському, Стариковій, заможним людям Станкевичам. Землі які знаходилися під лісом, сіножатями та малопридатними схилами й чагарниками були державні, але у відомстві громади.

Ось як наділяли:

"Приговор сельского схода с. Мотовиловки 1874 года 7-го дня, ми ниже подписавшиеся Киевской губернии, Васильковского уезда, 1-го мирового участка Васильковской волости с. Мотовиловки приговорили Шевченку Михаилу на огород одну десятину из оставшихся запасных кусков земли, которые под кустарниками рядом с Николаем Манохой, о чем и подписываемся"."Приговор Казенно Мотовиловского сельского схода 1894 года 23 января Казенно Мотовиловский сход, Ксаверовской волости 1-го участка Васильковского уезда, созванный сельским старостой Григорием Манохой в числе 158 лиц из 303 в обществе домохозяев имеющих право голоса на сельском сходе слушали: просьбу односельца крестьянина Дениса Михайличенко о наделе ему в хуторе Боровой 0,55 десятин из вакантной запасной земли, находящейся на плане под № 41 в числе общественного выгона, по слушании вышеизложенной просьбы, признавая таковую заслуживающую уважения просимый участок земли в хуторе Боровой в вечное и потомственное пользование с правом выкупу таковой в казне. На сходе находились в оригинале и 158 перечислено в копии. Заверено Ксаверовской волостью".Як бачимо землю наділяла громада, але землю потрібно було ще викупити у держави. Зразу ж після побудови залізниці територія біля залізничної станції стала заселятися. В кінці 19го на початку 20го ст. територія біля станції Мотовилівка стала іменуватися офіційно хутором Боровою. В 1896 році вхуторі Борові організовується добровільне пожежне товариство, яке має свій устав: (1896 г. І.П № 1039)

"Разрешить поименованным в докладе лицам учредить в Мотовиловке Васильковского уезда вольнопожарное общество и предоставленный ими проект устава. Киевское губернское правление". В хуторі Боровій, яка часто іменується Мотовилівка по назві залізничної станції, чи можливо по назві села, до якого відноситься цей хутір, улаштовується парк, будується літній клуб зі сценою. Землі навколо хутора Борової належали поміщикам Тарнавській Берті, землею розпоряджався в основному її чоловік Тарнавський Яків. На початку 20-го ст. землі переходили від одного власника до іншого: землевласниками були Лясоцька, Калішевський. Ось оголошення яке було поміщено в газеті "Киевлянин": "Под Киевом ст. Мотовиловка Ю. Зап. ж.д. экстренно продается первоклассная усадьба в районе дач, 10,5 десятин, сад 12 десятин пахотной земли, постройки, полное хозяйство, лес река. Обращаться: Мотовиловка, Садчикову."Влітку відкривається багато магазинів, вечорами організовуються театральні вистави та танцювальні вечори, на які приїжджають з м. Василькова офіцери з військових частин. На дачі приїжджають в основному заможні прошарки населення.В архівах зберігся документ про діяльність літнього клуба:15.01.1911 № 40.
В строительное отделение Киевского губернского правления.
"В течении лета 1910 г. в Мотовиловском театре было 4 любительских спектакля, доход с которых был пожертвованный в общество вспомоществования учащимся Мотовиловского 4х классного городского училища Министерства народного просвещения. Заведующий Васильковским лесничеством.
№ 229
"Федор Якович Николаев ходатайствует о разрешении строить в летнем театре при ст. Мотовиловка, Васильковского уезда кинематограф с карбидным освещением проекционного фонаря".Означенное ходатайство Ф. Я. Николаева оставить без последствий. Губернский инженер".В хуторі Борові організовується продаж кефіру і кумису, які в той час по рекомендації медицинських світил, вважалося панацеєю від всіх хвороб і забезпечувало довге життя. Для цієї справи спеціально приїжджали татари з кобилами, наймали випас для них і забезпечували відпочиваючих кумисом. Цей магазин знаходився там де тепер будинок культури. Територія понад залізницею від теперішньої станції Півні шириною до кілометра а в деяких місцях і більше тягнулися аж до Фастівської вулиці, була вкрита великим бором. На полі від теперішньої станції Білки побудовано лісопильний завод, який борівчани знають, як тартак Барабаша. № 334 1908 г.
"Разрешить потомственному гражданину Александру Павловичу Гдешинскому устроить, по этому проекту, на заарендованном им у крестьянина Ярмоленко участок земли при с. Казенной Мотовиловке в урочище "Тарбанка" Васильковского уезда лесопильный завод и мукомольную мельницу с паровым двигателем..."Протокол строительного отделения Киевской губернии 1908 г. Киевской губернии 20 сентября № 258Діловий лісоматеріал відправляли вагонами на різні потреби, а дров'яна деревина йшла на топку паровозів залізниці, частину дубового лісоматеріалу відправляли на Васильківській шкірозавод, де використовували його для дублення шкіри.
Основними транспортними засобами для доставки лісоматеріалу з лісосіки були коні та воли навколишніх селян. Приблизно в 1910 році в хуторі Борова, поселяється адмірал Балтійського флоту Ратник Ксаверій Савельович. Він придбав собі зарощу деревами та кущами малопридатну територію для хліборобства. Він будує на ній двоповерховий будинок, який нагадує в середині корабельні каюти. Свою будову Ратник називає, мабуть з іронією, "Детенец".

Ставши інженером кораблебудівником, спочатку працював у м. Миколаєві, а потім у Санкт-Петербурзі. А коли Балтійський судно-будівельний завод переходить у державну власність, Ратник К. С. стає його начальником. За весь час Ратник за своїми проектами побудував кораблі: "Двенадцать апостолов" 8433 т, "Три святителя" 1ЗЗ18 т. Царський уряд посилав його у Францію, Америку з самими, відповідальними дорученнями. Він збракував у Франції виготовленні для Росії недоброякісні пароплави, Ратник не схвалив копіювання американських фортифікаційних берегових споруд і верфі в Росії, а натомість будувати в залежності від розположення берегових ліній на місцевості.