Дурицький Анатолій Митрофанович
Народився 17 грудня 1926 року в селі Вересоч Куликівського району, Чернігівської області.
Одружений з Болбот Лідії Григорівні.
Під час Другої Світової війни разом з матір’ю пішки повертався з Донбасу в село Вересоч.
В грудні 1943 році польовим війсккоматом був призваний в Червону Армію і направлений на Далекий Схід.
Звільняв Маньчжурію та Корею від японських мілітаристів.
За станом здоров’я (осколочні поранення в шию та гнійна рана на грудях) у січні 1947 року був комісований з лав Червоної Армії. Після демобілізації повернувся додому в село Вересоч.
Вирішив отримати сільськогосподарську освіту. Поступив до Уманського сільськогосподарського інституту, але бойові рани не дозволили йому займатися своєю улюбленою справою – садівництвом.
Анатолій не довго думав, що робитиме далі. Бо з дитинства, окрім землеробства, мав ще одне захоплення – математику.
В цьому ж році поступив до Вінницького учительского інституту, де після дворічного, з 1947 по 1949 рік, навчання у ньому, він поступає на заочне відділення Вінницького педагогічного інституту, який закінчив по фаху учителя математики та фізики. Якось у сесію Анатолій за один день здав 9 екзаменів та заліків.
З 1949 по 1952 рік працював у школі села Підлужне Костопільського району Рівненської області, з 1952 по 1963 рік у школі №1 міста Костопіль, з 1963 по 1964 рік – у школі села Плесецьке Васильківського району Київської області, а з 1964 року і до виходу на пенсію (1985 р.) – у середній школі селища Борова Фастівського району Київської області.
Викладав математику, креслення, астрономію, фізику, тригонометрію і трудове навчання, а з 1970 року і до пенсії працював завучем школи.
Протягом багатьох років приймав активну участь у республіканських науково-практичних конференціях, був делегатом всесоюзного з’їзду працівників освіти (1961), декілька років приймав вступні іспити до Київського політехнічного інституту.
Анатолій має звання Вчителя-методиста та Заслуженого вчителя УРСР.
Мав 15 громадських доручень, серед яких:
– голова міжшкільного методичного об’єднання;
– керівник школи передового досвіду вчителів креслення Фастівського району;
– член профспілкового комітету школи;
– громадський методист обласного інституту удосконалення вчителів;
– завідуючий кабінетом креслення та математики….
Дурицький А.М. постійно працював над удосконаленням методики вивчення математики та над удосконаленням навчальних програм і підручників з математики та методики використання електронних клавішних обчислювальних машин. Написав понад 20-ть наукових статей по математиці, фізиці, астрономії та кресленню:
1. З досвіду викладання креслення.
2. Досвід проведення позакласної роботи з математики.
3. Питання методики викладання математики.
4. Питання виховання учнів до суспільно-корисної праці.
5. Додаткові матеріали по поліпшеню засвоєння математики.
6. Прийоми роботи на уроках математики:
1) робота з невстигаючими учнями;
2) перевірка домашніх завдань у 4-7 класах;
3) використання додаткових класних дощок;
4) співбесіда і додаткова робота з учнями по поглибленню їхніх знань ….
7. Раціоналізація праці учителя та учнів на уроках математики….
Для створення свого методичного посібника по підготовці школярів до вступу у вищі навчальні заклади, він збирав вступні завдання по математиці, які попадались його випускникам, при вступі до ВУЗів і які ті з задоволенням йоми присилали.
Окрім вчителя математика Анатолій був слюсарем 5-го розряду, трактористом, водієм, червонодеревщиком та комбайнером. У вільні години малював картини, випалював та вирізблював по дереву. Окрім цього захоплювався вирощувуванням рослин та щепленням дерев.
Військову службу проходив у військовій частині № 10101.
Нагороджений:
– Ворошилівський стрілок – 1943;
– медаль „ За перемогу над Японією” – 1945;
– знак „Відмінник народної освіти” – 1962;
– медаль „20 років Перемоги у Великій Вітчизнянній війні 1941-1945 р.р.” – 1967;
– медаль „100-річчя з дня народженя Леніна” – 1970;
– медаль „30 років Перемоги у Великій Вітчизнянній війні 1941-1945 р.р.” – 1975;
– знак „ Переможець Соціалістичного змагання 1974 року” – 1975;
– знак „ Переможець Соціалістичного змагання 1975 року” – 1976;
– почесне звання „Заслужений вчитель Української РСР” – 1977;
– медаль „ 60 років Збройним Силам” – 1978;
– медаль „ В ПАМЯТЬ 1500-летия КИЕВА” – 1984;
– орден „Отечественной войны” ІІ степени – 1985;
– медаль „Ветеран праці” – 1985;
– знак „ 50 років визволення України” – 1994;
– медаль „50 років Перемоги у Великій Вітчизнянній війні 1941-1945 р.р.” – 1995;
– медаль Жукова – 1998;
– медаль „Захиснику Вітчизни” – 1999;
– орден „За мужність” – 1999;
– почесний громадянин Фастівського району – 2003;
– медаль „60 років визволення України від фашистських загарбників” – 2004.