Цього дня християни святкують Введення у храм Пресвятої Богородиці. Віддавна українці вірили, якщо на Введення до хати першим зайде молодий та ще й заможний чоловік, то буде добро й достаток у хаті, якщо ж стара баба – буде лихо.
Свято Введення належить до дванадцяти великих християнських свят. У Євангеліє нічого не сказано про цю подію. Свято Введення у храм Пресвятої Богородиці , як і свято Різдва й Успіння Божої Матері, засноване на традиціях Церкви й на апокрифічних книгах, передусім Протоєвангелії Якова і Псевдоєвангелії Матея «Про Різдво Пречистої Діви Марії».
Як оповідається у цих джерелах, батьки Пресвятої Богородиці св. Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитина, то вони віддадуть її на службу Богові у Єрусалимський храм. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли їй виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька св. Івана Предтечі.
Поставивши доньку на першу сходинку храму, Анна сказала: «Йди до Того, хто дарував мені тебе». Без жодної сторонньої допомоги дівчинка піднялася високими сходами храму і була прийнята первосвящеником, який ввів її у Святая святих, куди входив тільки раз на рік лише сам первосвященик. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин зі св. Йосифом. Земне життя Богородиці від дитинства до вознесіння на небо покрите глибокою таємницею. Небагато відомо і про життя Пресвятої Діви в Єрусалимському храмі. Але в церковному переказі збереглися відомості, що під час перебування Діви Марії в храмі вона виховувалася у товаристві благочестивих дів, старанно читала Священне писання, займалася ремеслами, постійно молилася.
Для християн має велике значення не тільки подія, що згадується в це свято, але і приклад, що його продемонстрували батьки майбутньої Богородиці, залучивши свою дочку до Бога з раннього дитинства. Розглядаючи вчинок Іоакима і Анни як приклад для наслідування, Церква закликає віруючих виховувати своїх дітей вже з раннього віку у дусі християнських цінностей і чеснот.
Згадки про святкування Введення в храм Пресвятої Богородиці зустрічаються вже в перші століття християнства в переказах палестинських християн. У них розповідається про те, що свята цариця Олена побудувала храм на честь цієї великої події. Згадки про свято є і в працях святителя IV століття Григорія Нісського. У VII столітті свято було включене в церковний календар.
На Введення українці не ходили до сусідів, ворожили та чекали молодого чоловіка
З давніх давен український народ пов’язував це свято із кінцем осені та початком зими. У народі говорилося, що до Введення можна копати землю, а від Введення до Благовіщення не можна. За народними переказами, від Введення до дев’ятого четверга не годилося бити білизну на воді праниками, оскільки, вважалося, що це може накликати бурю.
Як на Новий Рік (а також і на Різдво, і на Великдень) вважалося, хто перший прийде на Введення до хати, той буде першим показником – тим, що приносить добро чи якесь лихо. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зрана до чужої хати, аби згодом не було нарікань, що то вони накликали нещастя. «Коли увійде (першим) молодий, гарний, здоровий чоловік, а до того ще й з грошима, то це добра ворожба: весь рік у хаті будуть усі здорові і будуть гроші вестися. Коли ж увійде старий, хворий, особливо стара баба, або коли хтось прийде чогось зичити, — то це злий знак», — писав Іван Франко.
Як й інші великі свята, і це свято в’язалося з культом померлих. «На цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, тому воно називається Видінням (народня етимологія, що Введіння — «видіння»), що душа дивиться на своє тіло», — оповідав Михайло Грушевський.
Ворожили з різних прикмет, який буде новий господарський рік: Скільки на «Воведення» води, стільки на Юрія трави; як на Воведення вода, то в літі молоко і т. д.
За матеріалами Вікіпедії, УНІАН кредит онлайн