Вірші діда Василя

Час невплинно біжить…
На городі, практично все зроблено…
А вірші, помаленьку добавляються.

Підкажи нам!

Двадцять пятий рік при владі
Не наїлись, з надрів гади
Жадність тягне керувати?
Нема,зброї продавати?

Ви зірвали, зброї склади
Від корита геть всих гадів!!!
Де понтони, де “Кольчуги”?
Ми вам вірили, злодюгам!

Совість ваша, всім відома
Мають довідки, з дурдома
Нерозумних обирати?
Досить, неньку обкрадати!

Всі відїлись, пики ситі
Геть злодіїв, від корита
Керівні всі штати, в зраді
Землю нашу, продать раді!

Ждать добро від вас, замало
Нищите країну, вдало…
Скільки в краю від вас шкоди
В офшорах, фабрики й заводи!

Від вас в небі, з ядом хмари
В землю, льють дощі отруту
Злодій, злодію віщує
Плачу сиріт, він не чує!

Воям, нічим воювати
Заряджати чим, гармати?
Вам – паради, фестивалі
Вибрать вас, щоб крали далі?

Язиком, Гарант все чеше
На англійськім, також бреше
Розмовляє, Й на івриті
Байдуже, як всих дурити.

Геноцид, знову створили
Як раніш, людей морили
Як у Штатах, медицина
Мруть, матуся, і дитина…

День і ніч, а вої гинуть
Неньку у біді, не кинуть.
На могилах, мамки плачуть
Но Гарант, того не бачить?

Горя, смертей, Він не чує
другий термін, вже готує.
Підкажи нам, Святий Боже
Від нечистих, що поможе?

6 вересня 2018 року.

Ще мовчить?

Із морів, вертаються вампіри
В кулуарах, знову балаган
До злодіїв, вже нема довіри
Ще мовчить, народу океан.

А щодень, льється кров безвинних
Смертями, наповнилась земля
Нищать, убивають Українців
Сіоністи стоять, у керма!

Геноциду допомага й медицина
Там, міністр з косою заправля
Сонце з неба, надто припікає
З вісі уже, здвинулась Земля.

На планеті, життя не збережете
Грізна зброя, надто розмовля
Місяць, віддалився від планети
Кров, вампір пє, жид його імя!

Кулю просив в лоба, йому віддайте
Затягнув народу, смертнії паски
Геноцидом в Україні, жид керує
Люди мруть, від голоду й тоски.

Путін, злом керує в світі
З Думи зло, початок від Кремля
Світом всим, правлять сіоністи
Від жидів, загине вся Земля!

4 вересня 2016 року.

Осінь

Вітрам, природа подарила
Невидимі, задужі крила
Із силой дують вітри, свистом
І покривають, землю листом

Шарпає, гне деревам віти
А землю, прикрашають квіти
У барвах айстри, різноцвіту
Це рай землі, усьому світу

Під тином, чорнобривці в ряд
Стрічає осінь, й виноград
Достиг, повітря аж пахтить
На землю стигленький летить

Невидимі, вітрові крила
В садах, дерева обтрусила
Із свистом дме, несамовито
Всі груші, яблука побито

Діждались осінньої пори
Хто встиг, зібрав земні дари
Лінивий, лиш руки розводе
Вітри їм, досить роблять шкоди

І, полуниць рядів кущі
Дрібненькі зрошують дощі
А не лінись, у ліс піди
Збереш у кошики, гриби

Дарує всім, земля плоди
Трудись, не матимеш біди
Працюй як віл, до склону літ
Віршує всім, старенький дід.

17 вересня 2018 року.

Осінні ночі, злії дні.

Осінні, прохолодні ночі
Відкрили в небі, зорі очі
І місяць дивиться, без боку
Із за хмаринки, своїм оком.

Шанують всі, землі природу
Чатують тих, хто творить шкоду
Злодіїв, світлом покарає
Освітить, злодія й піймають.

У вірші, словом поучи
Крадуть і днем, жиди й врачі
Злодіїв родить, Рада влади
Кругом хабар, йому всі раді!

На цих, не світить із небес
Брехня та зло, не жди чудес.
В нас Вайсман Петя, всим керує
Всім бреше, краде, світ не чує.

В них з Ялти змова, не жартує
А доказ всім, фотопортрет
Три кати в змові, авторитет!
Пінчук та Путін, злодій Петя!

Пожим їх рук, лиця в секреті
Доклад в Європі, Пінчуку…
Трьома з них, скоїна війна
Україну знищить щоб, до дна!

18 вересня 2018 року.

Поглянь!

Вони, й Росію полонили
Цькують народи, на народ
В керма, нечистий всім торгує
Порхатий жид, знать ідіот!

По всьому світу, розповзлася
Мов гадина, брехня та зло
Кров українців, в землю льється
Могильний стогін, голод, дно.

Як Україна стогне, плаче
У керма країни, сіоніст
Плач козаків, в тюрмах герої
Хто за народ, сидить в тюрмі?

Побиті в кров, шукають правду
Маси хочуть, нову владу
Їм, фестивалі, та парад
Народ збіднілий, хлібу рад?

22 вересня 2018 року.

Осінній день!

З за обрію, сонце сходить
В червоній заграві
Народився день осені
Прохолоду, чути.

Попід гаєм, ріка Стугна
В туман сивий, вкрилась
В гаю липа, під горою
Стара, зажурилась.

Теплим літом, своїм цвітом
Бджілок, годувала
Дарувала цвіт духмяний
Людей, лікувала.

Нині, листя опадає
Вітром, обтрусило
В різнобарвнії листочки
Землю матір, вкрило.

Піднялося сонце в небо
Тихий вітрець, дише
Розігнав з ріки тумани
Віти верб, колише.

В парі, лебідь із лебідкою
В водиці, хлюпочуть
Раді дню, що народився
Прогнав, темінь ночі.

18 вересня 2018 року.

Підходьте частіше, читайте і переглядайте…
Добавляю нові вірші, без попередження на першій сторінці сайту!

Comments are closed.