Варвари Ханенко. 167 р. д.н.

..традиційно про історичну спадщину довкілля, цього разу інформація до дня народження Варвари Ханенко (9 серпня 1852, Глухів). Про період, коли власнициками с.Оленівка були Ханенки, повідомлялось періодично. Тепер розгорнуто про особисте життя і стосунки сімейні, в додаток до викладенного..

До 167 роковин від дня народження Варвари Ханенко (9 серпня 1852, Глухів – 24 квітня 1922, Київ)
Cьогодні ім’я Варвари Николівни вже добре знане – доброчинниця, колекціонерка, меценатка. Проте, вона лишається жінкою-загадкою, жінкою-легендою, приреченою на «роль дружини» знаного колекціонера Богдана Івановича Ханенка, та існує ніби в тіні свого чоловіка, його авторитету й визнання. А втім… Певні події і факти розкривають образ Варвари Ханенко як людини сповненої внутрішньої сили (пригадаємо події буремного 1919 р.), поваги до себе й інших, толерантної, небайдужої до подій сучасності людини. Необхідно пам’ятати, що Варвара Николівна була економічно незалежною від свого чоловіка, була донькою «цукрового короля» Николи Артемійовича Терещенко. Але успадкувала від батька не лише статки, а й доброчинність, потяг до меценатства та мистецтва. Владувала кількома маєтками, а, отже, прибутки від них витрачала за власними переконаннями, бажанням та совістю. Не випадково у «Заповіті» Богдана Івановича юридично підтверджено, що частина колекції є приватною власністю Варвари Николівни. До речі, власницею нинішнього музейного будинку по Терещенківській,15 була саме вона.
А у чому Варвара Терещенко-Ханенко, як землевласниця, вбачала пріоритети у своїй діяльності на селі?
У власних вотчинах на Черкащині вона відкрила в с. Райгородка двокласне училище, а в с. Пастирському – початкову школу, на Київщині в с.Оленівка – парафіяльну, а в Могильному на Поділлі – школу на 300 учнів(!). В публікаціях краєзнавців Василя Дерезовського та Олексія Голуба, які люб’язно надіслали їх до музею Ханенків, наводяться цікаві приклади постійної уваги благодійниці до навчальних процесів: вона надсилала з Києва підручники, зошити, піклувалася й про харчування дітей. В містечку Ідаполь облаштувала першу бібліотеку в цьому краї. Варвара Николівна полишила по собі добру пам’ять в народі. Дослідження краєзнавців базуються як на місцевих архівах, так і на спогадах старожилів. Зокрема, В. Дерезовський, вивчаючи історію с. Могильне, наводить розповіді селян про приїзд В.Ханенко до маєтку: про нього сповіщали церковні дзвони, а шкільний дитячий хор на її честь виконував українські пісні. Дізнавшись про існування в с. Могильному аматорського театрального гуртка, жінка привезла до Києва його художнього керівника і познайомила його з корифеями української сцени – Марком Кропивницьким та Миколою Садовським, купила для акторів театральні костюми, при нагоді відвідувала репетиції. Вчитель історії с. Пастирське О. Голуб свідчив, що цей маєток Варвара Николівна отримала від батька як посаг під час одруження з Богданом Ханенко. Жінка з добрим серцем, уважна до людей, вона звела початкову школу і щороку на Різдво приїжджала з подарунками для дітей. За її сприяння та матеріальної підтримки в Пастирському діяв масовий сільський хор, який з концертом виступив і в Києві. Доброчинна діяльність на селі, у різних маєтках здійснювалась господаркою повсякчасно, принаймні, упродовж 20 років (до 1917-го).


У маєтку Оленівка Васильківського повіту Варвара Николівна відкрила навчально-ткацьку майстерню й запросила до співпраці знаного художника В.Кричевського. Як відомо, ткані вироби оленівських майстрів експонувалися на виставках Києва і Петербурга, отримували найвищі нагороди.
Зовсім несподівано для мене тема «маєтки» Варвари Ханенко об’єдналася з іншою – «археологія». Загальновідомо, що ханенківська колекція артефактів була визнана найбільшою приватною археологічною збіркою в країні кінця 19 ст. Про значний особистий внесок Варвари Николівни у її комплектуванні дізнаємось з наукових праць археолога Ганни Шовкопляс: «Варвара Николівна придбала речі трипільської культури, знайдені під час розкопок В.В. Хвойка в с.с. Бортничі і Вишеньки. Вона разом з родиною Терещенків надала кошти В.В. Хвойці для дослідження пам’яток епохи бронзи». З’ясувалося, що В.Н. Ханенко фінансувала і розкопки на території Пастирського маєтку, де були знайдені срібні посудини раннього залізного віку та прикраси 6-7 ст. н.е. Привертають увагу і наступні факти. У 1898-1899 р.р. в маєтках Варвари Николівни в с.с. Райгород та Пруси на Черкащині Вікентієм Хвойкою було досліджено 20 курганів скіфського часу. В «Записках Імператорського Одеського товариства історії та старожитностей» сповіщалося: «При раскопках, произведенных в имении В.Н. Ханенко в Пруссах, Черкасского уезда, осенью 1899 г. найдено более 40 черепков различной греческой посуды. Между этими черепками есть […] фрагмент афинской амфоры IV в., украшенной вписанными от руки пальметками». Інший факт. На землях Пастирського маєтку В. Хвойко дослідив залишки давніх поселень, що увійшли в історії під назвою Пастирських городищ. З невідомих причин, маєток перейшов до брата Варвари Николівни Олександра Терещенка, а в 1911 р. його придбав граф Бобринський. Яскравим, «зримим» підтвердженням спільної пристрасті до археології стали випуски альбомів-каталогів зібрання, про які часопис «Киевская старина» (1902) писав: «Известные собиратели древностей Б.И. и В.Н. Ханенки… не перестают знакомить любителей старины со своими коллекциями путём издания их (..) в роскошных выпусках… Представлены предметы вооружения, домашнего быта, церковного украшения, стеклянные сосуды, предметы из камня, глиняные сосуды и т.д.».

Ця коротка оповідь присвячена окремим, мало висвітленим, епізодам з життєвого простору шанованої нами Людини – Варвари Николівни. І якщо є на Землі розрада, то це у людській пам’яті. Напевно, настане час, коли ми сповна усвідомимо шляхетний життєвий почин Богдана Івановича і Варвари Николівни, й назвемо його «Ханенківською добою».

джерело

Варвара Ханенко
бруківка Ханенків
Фото Богдана і Варвари Ханенко з книги “Первый олигарх”
Варвара Ханенко. Вона зробила зі свого дому музей мистецтв
ЛАМПОЧКА ХАНЕНКА (28.04.2004)
Ренесанс в Оленівці
розарій у селі Оленівка
пам’ятний знак в с.Оленівка

Comments are closed.