В.Мотовилівка. костел.

 Римо-католицький приходський костел в ім’я “Ісуса Хреста, що молиться перед стражданнями”

 Замальовка де ля Фліза з натури, Вид Мотовилівки. Ліворуч видніється православна Покровська церква, в с. Червона Мотовилівка, праворуч –  римо-католицький костел, який знаходився в с. Велика Мотовилівка. Між ними став річки Стугни.

Едвард Руліковський: Є народна оповідка, що на місці римо-католицького костелу, багато років тому стояв також костел цього ж обряду; мало бути це до війни Хмельницького. В одному документі знаходжу, що в Мотовилівці капеланом пана Аксака був якийсь кз. Беллім, отже, це доводить,  що в ті часи тут існував якщо не костел, то каплиця.

Фонд 1574 (обласний архів). Римо-католицький приходський костел в ім’я “Ісуса Хреста, що молиться перед стражданнями” (In monte Oliveto) побудований у 1816 році на кошти Юзефа-Казиміра-Ігнатія Руліковського. Фонд записаний 3000 рублів срібних. Мурований з червоної цегли у вишуканому стилі, поверховою вежею і цегляним парканом. 4 липня 1858 року консекрований Луцько-Житомирським єпіскопом Гаспаром Боровським. До приходу належали: місто Васильків, села: Велика Мотовилівка, Геленівка, Велика і Мала Солтанівка, Мар’янівка, Ксаверівка, Кодаки, Вінницькі Ставки, Фастовець, станція Мотовилівка, станція Боярка, хутори: Борова, Руликів, Кулібаби.

Довжина костелу – 19,4 аршини, ширина – 9 аршин, висота – 7,5 аршин. Мав три вівтарі, один з них камінний, два дерев’яні, кам’яна дзвіниця з одним дзвоном. Костельна утвар із золота. Землі мав 5 десятин. Два храмових свята: 26 липня (Святої Анни) та 21 вересня (Різдва Пресвятої Богродиці).

У 1894 році адміністратором приходу був ксьондз Лука Орловський, деконом Києво-Васильківським – ксьондз Ю. Якубовський.

У 1907 році майно костелу передали тимчасовому настоятелю фастівського костелу ксьондзу Станіславу Шептицькому.

У 1912 році костел налічував 1657 душ прихожан облікованих у Статусі

Каплиць не мав. Цвинтарі в селах – Велика Мотовилівка, Мар’янівка, Фастівець та місті Василькові. В костелі виділялися дві ікони: св. “Казиміра” і св. “Гелени”, пензля італійського художника Грасса.

Жителі старшого покоління Великої Мотовилівки ще називали костел, іменем Святої Анни. Можливо тому, що одне з храмових свят костелу перепадає на день “Св. Анни”.

Про мотовилівський костел в ім’я “Спасителя що молиться перед стражданнями” оприлюднені матеріали наукової конференції з нагоди 100 річчя костелу “Воздвиження Святого Хреста” в місті Фастові 2011р.

1913 року настоятелем Фастівської римо-католицької парафії і водночас Мотовилівськї парафії призначений ксьондз Леон Зеленський. В обох парафіях було проведено інвентаризацію, складено акт прийому-передачі матеріальних цінностей. В акті зазначається, що ксьондз Т. Кавчинський передавав Мотовилівську парафію, а ксьондз Л. Зеленський приймав.

        З 1920 року Фастівську та Мотовилівську парафію очолив отець Франциск Андрушевич. В селах Фастівщини сільради передавали костели в оренду сільським громадам без прилеглої території, бо церковні землі були націоналізовані. Як висловився з цього приводу ксьондз Франциск, “доводилося хоч у повітрі літати”.

      Так у 1929 році в Мотовилівці за потуранням сільради активістами була розібрана та привласнена цегляна огорожа, зруйнована сторожка, розкрадено сакральне начиння, після чого влада ще й висунула претензії до ксьондза Франциска, що він не найняв сторожа і не забезпечив охорони. Держава анулювала угоду про здавання храму в оренду релігійній громаді. Відтоді почалася поступова руйнація мотовилівського костелу. Залишки руїн ще пам’ятались на початку 1950-х років.

У 2015 році громадською організацією “Ініціативна молодь Мотовилівських сіл”, організатор групи Тетенькіна Юлія, було вирішено звернутись до польської громади з проханням посприяти у відновленні та реконструкції родинного склепу Руліковських. Ініціатива молоді була підтримана настоятелем фастівського храму “Воздвиження Святого Хреста”, отцем Яном Піонтковським.

Були оформлені необхідні документи та дозволи. Фінансування реконструкції склепу відбулося за підтримки Посольства Республіки Польща та польськими громадянами, які теж жертвували кошти по храмам і монастирям.

2 жовтня 2016 року у Великій Мотовилівці відбулося – освячення родинної усипальниці Руліковських. Дата приурочена до 190-річчя з дня народження Едварда Руліковського та 200-річчя освячення приходського римо-католицького костелу в ім’я “Спасителя, що молиться перед стражданнями” (“Св. Анни”). На фото з промовою отець Ян.

           Святу Месу правив єпископ Віталій Скоморовський, –  Апостольський адміністратор Києво-Житомирської дієзії. Також в ній взяли участь: посол Республіки Польща пан Ян Пєкло, консул пан Томаш Дедерко, віце-консул пані Агнеса Рончка, парафіяни та хор костелу Воздвиження Святого Хреста на чолі з отцем Яном.

Серед гостей були присутні: міський голова міста Фастова Михайло Нетяжук, голова Мотовилівської сільської ради Наталія Сперкач, настоятелі мотовилівських церков – отець Володимир та отець Леонід, краєзнавці Фастівщини, жителі мотовилівських сіл.

Після Святої Меси, свої кулінарські здібності продемонстрував отець Михайло пригощаючи жителів Мотовилівки та гостей традиційними польськими стравами жур та бігос.

        Мотовилівські церкви завжди була осередком культури і духовності Мотовилівки. А нині духовність, як ніколи, потрібна нашому народу, особливо в важкі часи випробування для України. Тож збережемо в наших серцях і серцях наших дітей віру в те, що відроджені з руїн храм Різдва Пресвятої Богородиці, родинна усипальниця Руліковських, церква Покрова Пресвятої Богородиці  служитимуть людям і Господу, виконуватимуть свою священну місію – спасіння кожної людської душі.

Comments are closed.