Амбулаторія ст.Мотовилівка.

З історії амбулаторії селища ст.Мотовиловка (сел.Борова)
текст і фото надано Скачок Г.П.

Точно простежити час заснування на ст.Мотовиловка (сел.Борова) медичної амбулаторї неможливо у відсутності архівних матеріалів. Тому дані наведені зі слів бувших співробітників данного закладу ( Мельнік, Пономаренко Р.М., Косенко, Дьоміної Н.В., та ін.)
Перші дані, про заснування амбулаторії, відносяться до періоду 1945 – 1946 роки. Тоді вже існував даний медичний заклад, при Київській залізничній лікарні, ДКЛ1. Хто був першим завідуючим амбулаторії – невідомо. Перші відомості маємо про Мельника, який працював тут до 1963 року. Після цього завідував амбулаторією Коначов Л.М. (до 1970 р.)
Його замінила Пономаренко Р.М., яка завідувала амбулаторією до 1986 року. З 1986 по 2009 завідуючою була Скачок Г.П. За цей період обслуговувалися мешканці-залізничники, та їх родини, від станції Сорочий Брід до ст.Васильків, включно до них селища:
Смт.Борова, Ч.Мотовиловка, село Мот.Слобідка, ст.Сорочий Брід, село Мала Салтанівка, село Велика Салтанівка та с.Плесецьке.
До 1974 року амбулаторія була розміщена в звичайній сільській хаті, де було три маленькі кімнатки, де розміщалися лікар-стоматолог, лікар-терапевт з маніпуляційними медсестрами, лікар-педиатр. Умови праці були надзвичайно складними, некомфортними, як для персоналу так і для пацієнтів. Пічне опалення, коли в приміщенні постійно був дим, відсутність водопроводу, відрами з колодязя носили воду за 100 метрів. Відсутність холодильників, що було важким для збереження вакцин та медикаментів. Взимку в приміщенні було дужо холодно. Амбулаторія не відповідала ніяким санітарним нормам.
Але в 1974 році, коли завідуючою була Пономаренко Р.М., збудували нове приміщення Мотовилівської амбулаторії з усіма необхідними кабінетами, з самостійною котельно. На твердому паливі, та всі необхідні підсобні будівлі (сарай, склади, підсобки). Кожен спеціалст отримав окремий кабінет з необхідим інвентарем та апаратами: ЕКГ, фізкабінет, маніпуляційний кабінет, профілактичний кабінет, лабораторія.
Умови праці значно покращились. За цей період амбулаторія неодноразово переходила під контроль від ДКЛ1 до Фастівської залізничної лікарні, Лікарні ДКЛ2 ст.Київ по данний час. Під час завідування Скачок Г.П. у 1988 р., до котельні був підключенний природній газ. На той час підключення до природнього газу була складна і кропітка робота (складання чоденнної документації, багаточисленні узгодження в різних інстанціях, та ін.). Треба було долати за складних умов, тратити багато часу, відволікаючись від основної роботи. В подальшому неодноразово різні районні організації намагались закрити амбулаторію, також ускладнюючи її роботу. В 2004 році виникла нова перешкода: потрібно було приватизувати територію та будівлю амбулаторії, що затягнулось ще на три роки, з перешкодами та затримками бюрократичними. В данний час в амбулаторії працює три лікаря: стоматолог, терапевт, педіатр. Вони займаються дільничою роботою: ведуть амбулаторний прийом хворих, обслуговують виклики дома, займаються санітарно-профілактичною роботою.
В данний час колектив амбулаторії складається:
завідуючої амбулаторії Гаврюк Т.О.
лікар-терапевт Скачок Г.П.
лікар-педиатр Майбородіна Г.Ф.
середній медперсонал: Жайворок В.В., Безнісько Т.М., Дьоміна Н.В.
молодший медперсонал: Чечко О.М., Жук Т.В.


Залишити відповідь