Сіверський Станіслав Федорович

Сіверський Станіслав Федорович.

Сіверський Станіслав Федорович
Народився 2 грудня 1940 року в місті Дніпропетровськ. Мати працювала регентом в церкві, батько – машиніст паротяга. В 1948 році пішов в перший клас школи № 94 в місті Дніпропетровськ. Закінчив школу в 1958 році. В 1961 році пішов до лав радянської армії. Служив у групі радянських військ в Німеччині.
В 1966 році вступив до культурно-просвітнього училища міста Дніпропетровськ на диригентно-хоровий відділ. Після закінчення працював вчителем музики в селі Сухачівка, що на Дніпропетровщині. В 1969 році приїхав в смт. Борова. Працював в середній школі вчителем музики.

З 1970 року по 1974 навчався в Київському інституті культури на диригентно-хоровому відділі. Під час навчання працював керівником хору на заводі «Хімволокно». Після закінчення інституту повернувся в Борівську школу, де працював вчителем музики, організовував ансамблі учителів та був художнім керівником культури в селищі Борова. За час цієї творчої роботи вони скрізь посідали призові місця, як у районних, так і обласних конкурсах (у Білій Церкві, Ворзелі та ін.) З 1978 року по 1982 заочно навчався в Одеській Консерваторії на хоровому відділі.
Продовжував працювати на тих посадах, що були зазначені раніше, а також керівником хору (якому згодом присвоїли звання народного) заводу «Більшовик». Цей народний хор брав неодноразово участь у різних конкурсах. За час свого існування творчий колектив побував, зокрема, у Болгарії, Румунії
В літній час був незмінним директором піонерського табору у Боровій.
В 1992 році із власної ініціативи та при підтримці Київського обласного управління культури організував і відкрив в смт Борова Школу мистецтв. Ремонт в музичній школі було зроблено власними силами, кошти на придбання музичних інструментів та меблів виділила із власних фондів заступник по культурі й освіті Шевченко Валентина Іванівна. Директором у музичній школі був до 1997 року.
Впродовж 45 років діяльності викладача музики та співу виховав багатьох учнів, які продовжили навчання у профільних навчальних закладах і стали у майбутньому фахівцями музичного чи вокального мистецтва, зокрема, Ірина Фокта, Бондар Людмила. Має цілу низку нагород – грамоти.
Автор Гімну про Борову.
Переніс інфаркт, а з 24 квітня 2009 року – інсульт. З тогу часу прикований до ліжка та знаходиться під постійним наглядом люблячої дружини лікаря вищої категорії Софії Федорівни.
Незважаючи на тяжку хворобу, творчість Сіверського Станіслава Федоровича продовжується і виражена у поезії, в якій багато віршів про Борову. У неї він щиро закоханий, тому і ллються ці рядки від самого серця і душі. Власне він, як митець, пише вірші впродовж багатьох років, але за відсутності спонсорів вони залишаються не надрукованими. З опублікованого й до сьогодні поки що залишається авторський вірш про голодомор, який був поміщений у районній газеті «Перемога» та популярним став його авторський Гімн про Борову.

У грудні 2013 було нагороджено званням: Почесний громадянин селища Борова

..вірш.

ТИ – УКРАЇНЕЦЬ

Од Кримських гір
до славного Полісся,
З донецьких кряжів
до Карпатських гір.
Ти, українець,
з гордістю вознісся
Понад землею,
аж до самих зір.
О, Україно,
гордий Дніпре сизий,
І ці степи, і гори, і моря.
Народе славний,
ти могутньокрилий,
Настала вільна, золота пора.
На землю воріженьки
зазіхали,
Не раз горіла в полум’ї вона,
Не раз її сльозами
ми вмивали,
Вона навіки Богом нам дана.
Тож розквітай,
мій краю пречудовий,
Трояндами, могутністю,
добром!
Я славлю Україну
свою рідну,
На вірність Україні
б’ю чолом.
Станіслав СІВЕРСЬКИЙ.

..про музичну школу Борівську.
газета “Перемога”

Із музою в серці – у високий політ

Як повідомляла газета “Перемога”, в приміщенні Борівської школи мистецтв пройшов святковий концерт, присвячений 15-річчю школи. Тож сьогодні є нагода згадати минуле і розповісти про сьогодення цього мистецького закладу.

Восени 1993 року селище Борова вперше облетіла приємна новина – створено школу мистецтв. На культурному небосхилі Фастівського району засяяла нова зірка, новий культурний осередок. Це стало можливим завдяки наполегливим старанням першого директора школи Станіслава Федоровича Сіверського. Зі словами подяки ми хочемо звернутися до нього і щиро побажати міцного здоров’я і найшвидшого одужання.

Вчителі школи та працівники Будинку культури працювали пліч-о-пліч, ділячи навпіл для своїх справ один зал та дві маленькі кімнати.

Здолавши важкі для школи перші три роки, нарешті вдалося перейти у своє приміщення. Тут ми знаходимось і нині. Мальовниче місце над стугнівською заплавою стало нерозривним з ім’ям нашої школи. Милування краєвидом із вікон, що виходять на південь, тобто до річки Стугна, є, можливо, стимулом для творчості наших музикантів, а особливо живописців.

Тернистий шлях довелося пройти школі за ці 15 літ, культура завжди є справою складною. Проте за кілька років після заснування на плодючому грунті з’явилися перші сходи – наші учні почали успішно брати участь в місцевих, районних та обласних конкурсах, фестивалях, концертах. Згодом з’явилися перші випускники, які побажали продовжити свою мистецьку освіту. Нині школа може пишатися випускниками, які вступили до спеціалізованих мистецьких закладів з прагненням здобути професійну освіту. Троє учнів, серед них Анна Кобіна, – студенти Київського обласного державного училища культури. Також пишаємося випускниками образотворчого відділу, нинішніми або колишніми студентами, які навчаються чи вже працюють за спеціальністю – це Ірина Єременко (Київська республіканська художня школа ім. Шевченка), Тетяна Пиндюр (випускниця Київського індустріального технікуму із спеціальності художник-керамік), Ірина Опарієнко (Інститут дизайну при Академії керівних кадрів Міністерства культури та туризму, спеціальність – дизайнер ландшафту), Світлана Українець (Національна Академія Управління, спеціальність – дизайнер інтер’єру).

З упевненістю можна сказати, що позаду період становлення, час утвердження імені школи на теренах Борової та Фастівщини. Адже школа є постійним учасником районних мистецьких заходів, а роботи живописців та майстрів бісероплетіння є постійними атрибутами численних експозицій.

Так, вихованці відділу образотворчого мистецтва були неодноразовими переможцями різноманітних конкурсів. Це – Ірина Конош, лауреат 3 ступеня обласної виставки-конкурсу “Чарівна палітра” та призер (третє місце) обласного етапу Всеукраїнського конкурсу “Космічні фантазії”; Андрій Дробот – переможець конкурсу в м. Тюмень, Росія; Тетяна Шевчук – дипломант республіканського конкурсу “Єднайтеся ж, брати мої”, 2009 р., щорічний учасник конкурсу “Палітра тисячоліть”.

Наша школа є складовою культурного середовища Борової. І щороку, проводячи набір учнів на новий навчальний рік, ми з приємністю відзначаємо, як багато талановитих дітей має наша земля.

Нині у школі діють відділи образотворчого мистецтва, бісероплетіння, фортепіано, баяна, акордеона, гітари, скрипки, сольного співу. На початку 2008-2009 навчального року в школі нараховувалося 146 учнів та 12 педагогів, які плідно співпрацюють на спільній культурній ниві. Поруч трудяться музиканти з художниками, ми ділимо навпіл учбові зали та класи, через брак приміщень художники змушені малювати під музичний супровід, але, незважаючи на це, ми розвиваємося завдяки нашим прагненням.

Нинішній 2008-2009 навчальний рік пройшов у школі під гаслом творчості видатних українських митців – поетеси Лесі Українки та основоположника української професійної музики Миколи Лисенка. Учні школи виступили з концертом у музеях цих визнаних корифеїв української культури.

15 років – підлітковий вік. Наша школа є ровесником багатьох наших учнів, віку яких притаманна емоційність, амбіційність, прагнення до самоствердження, яскравість, свобода. І ми вважаємо, що і школі властиві ці якості як єдиному живому організму, який акумулював креативну енергію своїх вихованців. Тому побажаємо школі, викладачам та учням наснаги, творчості та великих духовних сил у шляхетній справі культурного виховання.

Ірина ФОКТ, викладач Борівської школи мистецтв
займы онлайн

Comments are closed.