Рік без Миколи

..стаття про Миколу Степановича Литвина від Андрія Мороза.

Рік без Миколи

Про славного самобутнього талановитого козака хто тільки не писав.. І я грішний.
Неординарна особистість.
Ми одночасно переїхали з Києва на Фастівщину, мали багато спільних знайомих, і нам завжди було затишно…
Коли мені потрібно було замінить фото у паспорті, то виявилося, що у мене нічого вартого нема. Та ні, є спільне з Миколою фото біля козацьких могил, там все натуральне, і ми також. Согрішив, себе вирізав і поставив. Нині дивлюся у свій зубастий синьо-жовтий і знаю, що я там не один… Там десь між сторінкам Микола поряд…
Хоча і не досить часто я відвідував його, заряджав свої духовні акумулятори і гайда. Йому ж потрібні були не стільки емоції, як капітальні ремонти на серці, і він все стійко переносив. А коли люди просили, то їхав, ішов, співав.
Досить щира популярна фастівчанка жалілася мені:
– Представляєш, Андрей, ми так здорово всьо прідумалі, приготовілі: вечерніци, варенікі, вішіванкі, позвалі єго, чтоб развеселіл, а он начал с весьолого, а закончіл своім «Не вір Москві, не вір Москві, бо буде зрада..».
Шкода милих жінок, то я, звісно, жартома пробував запитати в нього: «Що сі стало?…»
Він махнув рукою:
– Ти скажи, чому мені так не таланить? Коли потрібно було воювати за Україну в УПА, то я був малий, а коли нині наші хлопці гинуть на фронті, то я немічний… Де справедливість…
Все було ніби вчора. Шугав холодний осінній вітер, гнідий кінь з притороченою до сідла бандурою вивів сумну процесію за село в поле (майже, як заповідав Микола). Оратори готувались до пишних промов. Така традиція, можливо, то було й зайвим: суєта-суєт…
Бо ніхто більше не заграє краще, як він.
Не заспіває краще, як він.
І не заплаче так за своїм степом, як він.
Це ми зрозуміємо пізніше. І тільки з часом на полицях бібліотек цінителі поезії знайдуть, прочитають, почують удари копит, «іржання стриножених коней» Миколи Литвина… Все це буде потім, а поки;

Порозбіглися громи.
Хмара втікла аж за ліс.
Торбу я наче й не ніс —
Вдома я, Господи, вдома.
Стежечка ноги цілує,
Ластівка кличе: «Ходім»
Тужить покинутий Дім,
Небо співа «Алілуя»…


..про Миколу Литвина:

помер Микола Литвин
Микола Литвин. кобзар
Литвину Миколі 76

Кобзарь з с.Волиця
ФАСТІВ-ІНФО. РІЧНИЦЯ. ПРЕЗЕНТАЦІЯ.
70 років кобзарю М.С.Литвину
Микола Литвин. кобзар
..не вір москві!
виступ бандуриста
У Книзі видатних громадян “Золотий фонд Фастівщини” – нові імена
Дорогинка. Відкриття пам»ятника атаману Гайовому.

Comments are closed.