“Близ Мотовиловки, на лугах Стугны, найдено около 1840 года, в небольшой могиле несколько человеческих голов без прочих костей. Археологи видят в этом доказательство, что в отдаленной древности жили в этих окрестностях Антропофаги (людоеды) – Меланхлены (Черноплащники или Черносвитники), пожиравшие, по сказанию Стрибона, тела умерших и погребавшие с почтением только головы” (Похилевич, стор.379)
Андрофа́ги (дав.-гр. Ἀνδροφάγοι, Androfágoi, ἀνήρ (ἀνδρός) — людина, φάγος — поїдаючий) — букв. людожери, каннібали, за відомостями Геродота плем’я, яке мешкало на північ від Скіфії. ймовірно, в лісах між верхніми Дніпром і Доном.
Назву свою андрофагиодержали, мабуть, через звичаї ритуального канібалізму. Вели рухливий спосіб життя і одягалися, як і скіфи, але мова в них була інша. На захід від них мешкали неври, а на схід — меланхлени.
Геродот пише, що андрофаги мали найдикіші звичаї серед скіфів та їхніх сусідів, у них не було ні прав, ні законів. Це може означати, що вони були войовничими і не дотримувалися норм права тих часів, зокрема в торгівлі. Згадуються у зв’язку з походом перського царя Дарія I проти скіфів 514 або 513 року до нашої ери, коли вони відмовилися допомагати скіфам.
Пліній Старший писав пізніше в своїй Природничій історії, що одні і ті ж каннібали біля Скіфії носили скальпи чоловіків на грудях.
Андрофаги, яких ми вже раніше згадували, які мешкають в десяти днях поїздки від Борисфену, відповідно з обчисленням Iсігонуса Нікейського, мали звичку пити з людських черепів, і розміщувати скальпи з волоссям, прикладеними до їх грудей.
—Пліній Старший Природнича історія Книга 7, Глава 2
Факти людожерства засвідчені для багатьох первісних народів. Людожерство може обумовлюватися або через брак інших продуктів харчування, або через первісні ритуали та віру в передачу позитивних якостей м’яса вбитих на війні ворогів, чи померлих родичів (Геродот “Історія”, книга III, 38, 99; книга IV, 26, книга І, 216). Свідчення існування людожерства спостерігаються у давньогрецьких міфах (Тантал, Атрей).
Відносно географічної локалізації андрофагів існує значна розбіжність думок. Їх розміщують як у степовій смузі середньої течії дніпровського лівобережжя, так і в Поліссі і навіть лісовій зоні. Археологічно андрофаги не простежуються, їх вважають частиною будино-гелонського союзу племен.
Свідчення з «Історії» Геродота
«Якщо перейти Борисфен, ідучи від моря, то спершу буде Гілея, а якщо йти ще вище, там живуть скіфи-землероби, яких елліни, що живуть уздовж річки Гіпанія, називають борисфенітами, а самих себе ті елліни називають ольвіополітами. Отже, ці скіфи-землероби живуть на сході на відстані трьох днів шляху, і до річки, що називається Пантікап, а на півночі на відстані, якщо пливти одинадцять днів, там джерела Борисфена. Далі країна, що над ними, це пустеля великих розмірів. За пустелею мешкають андрофаги, які є окремою народністю, яка не належить до скіфів. А далі за ними вже справжня пустеля і, наскільки я знаю, там нема іншого народу»
(Історія. 4-а книга 18 уривок)
( Ще десь я зустрічав, можливо в Описі…” І. Фундуклея, що це поховання було на території маєтку Рілуковських, на високому березі Стугни, пізніше там посадили сад чи ще щось…)