..у Київі відвідав ставки в Китаєво. Вечоріло. Парило після дощу. Трохи фото…
..краєвиди і місцевість дуже схожа на ставки в с.Оленівка..
Китаївська пустинь — монастир у Китаєві. Діяв у XVIII — на початку XX ст. Відновлений у 1990-і роки.
Засвідчена документами історія обителі починається з 1716 р., і вже з цього ж століття Китаїв зажив слави київського Афону (тобто тихого, затишного місця), ставши місцем паломництва. Найвідомішими з китаївських старців (подвижників-ченців) були Досифей і Феофіл.
До кінця XIX ст. остаточно склався архітектурний ансамбль монастирського подвір’я, яке мало форму шестикутника. До нього увійшли цегляна Троїцька церква (1763-68), зведена лаврським будівничим Степаном Ковніром, 45-метрова дзвіниця, трапезна з церквами Дванадцяти апостолів і Трьох російських святителів — Петра, Олексія та Іони, будинок настоятеля, братський корпус, двоповерховий дім для старих священнослужителів, келійні корпуси та цегляна огорожа з економічною брамою. З 1898 р. на території господарчого двору діяв лаврський свічний завод. До нового корпусу богодільні 1904 р. прибудовано церкву св. Серафима Саровського. У розбудові монастиря приймали участь славетні київські зодчі Андрій Меленський, Володимир Ніколаєв та інші.
Ще з кінця XVIII ст. Китаїв стає популярним місцем відпочинку. Серед найвідоміших китаївських дачників слід відзначити Григорія Сковороду, Миколу Лисенка, Михайла Грушевського. Звідси почався творчий шлях славетного тенора Івана Козловського.
У 1920-і роки храми продовжували діяти, але сама пустинь ченцям вже не належала: у келіях розмістилася дитяча колонія, частина споруд використовувалася сільськогосподарськими закладами. 1930 р. пустинь було остаточно ліквідовано, територію та будівлі передано Всесоюзному дослідному інституту плодового та ягідного господарства, організованому Володимиром Симиренком (з 1954 р. — Український НДІ садівництва). Дзвіницю розібрали 1932 р., інші споруди сильно постраждали під час Другої світової війни. Після війни у пустині розміщувалися Республіканський навчально-виробничий комбінат бджільництва і Український науково-дослідний інститут захисту рослин.
Після реставрації на початку 1990-х років Троїцьку церкву як парафіяльну було передано УПЦ МП (1992) разом з відремонтованою трапезною з келіями. 1994 р. відродилося монастирське життя. Першим начальником відновленого скиту став архімандрит Пафнутій (Россоха, у схимі Феофіл; 1929-1996). Після археологічних досліджень 1993-94 рр. було впорядковано печери, де освячено храм в ім’я св. Досифея. З 1996 р. обитель має статус самостійного монастиря.