масштабна кампанія з імунізації диких м’ясоїдних тварин проти сказу розпочалася.
З метою виконання плану протиепізоотичних заходів із профілактики основних інфекційних і паразитарних хвороб тварин на 2018 рік, затверджених рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України від 19.01.2018 за №1, договору «Про закупівлю товару» від 31.08.2018 за №177, та враховуючи складну епізоотичну ситуацію щодо сказу в Україні, Держпродспоживслужба проводить масштабну антирабічну пероральну вакцинацію диких м’ясоїдних тварин із застосуванням авіатранспорту.
Передбачається під час кампанії буде оброблена площа 331 771,33 км кв. за винятком територій, які підпадають під заборону польотів літаків (зону NOTAM). При цьому буде застосовуватися Вакцина антирабічна для пероральної імунізації м’ясоїдних тварин «Орісвак» у кількості 6 635426 доз.
Розповсюдження вакцини здійснюється за таким принципом:
-обробляється весь ареал, за винятком населених пунктів і великих водних просторів із врахуванням ареалу проживання лисиць;
-принади розкладаються рівномірно в межах визначеної території.
Для цих цілей використовується авіатранспорт, який є найбільш економічно вигідним із всіх систем розподілу. Дистанція між лініями польоту має бути в межах 500-1000м, враховуючи природні або штучні особливості ландшафту. Територія, яка підлягає обробці, розділена на зони, в яких визначені лінії польоту авіатранспорту.
Літаки оснащені системами GPS і системами реєстрації скидання вакцини для підтвердження, що ці засоби повітряного транспорту слідують заздалегідь встановленим лініям і документування того, що на даній лінії було викладено запланована кількість доз.
Разом з ти зазначаємо, що деякі регіони вже завершили вакцинацію на своїх територіях.
Сказ– особливо небезпечна гостра вірусна хвороба тварин і людини, яка характеризується ознаками поліенцефаломієліту, паралічами і абсолютною смертністю. Відповідно до оцінки Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), сказ входить у п’ятірку найбільш небезпечних зооантропонозів, що завдають величезні соціально-економічні збитки.
Боротьба зі сказом в Україні базується на виконанні комплексу антирабічних ветеринарно-санітарних заходів направлених на профілактику та ліквідацію сказу серед основних резервуарів сказу.
Як показує досвід європейських країн, найефективнішим та найдієвішим вирішенням питання ліквідації сказу серед диких тварин є проведення пероральної імунізації диких м’ясоїдних тварин.
Стратегією проведення пероральної імунізації диких м’ясоїдних тварин є обробка мисливських угідь шляхом розкладання принад з вакциною в т.ч. за допомогою авіатранспорту та здійсненням контролю за ефективністю імунізації.
Європейський Союз високо оцінює значення проведення антирабічних заходів особливо пероральної імунізації диких м’ясоїдних в Україні, у тому числі як захист території ЄС від занесення збудників сказу з неблагополучних територій нашої держави.
Так, з 2012 року вздовж україно-польського кордону на території України створена буферна зона (території Волинської, Львівської областей, а також частина Закарпатської та Рівненської областей), на якій здійснюється розповсюдження принад із пероральною вакциною. У 2012 році проведено одну кампанію, а в 2013 році – дві кампанії з пероральної імунізації, 2014, 2015, 2016 та 2017 роках – по одній кампанії.
З 2016 року вздовж україно-угорського кордону на території України створена буферна зона (частина Закарпатської та Івано-Франківської областей), на якій здійснюється розповсюдження принад із пероральною вакциною. У 2016 та 2017 роках проведено по одній кампанії з розповсюдження принад.
Держпродспоживслужба наголошує, що ліквідація сказу навіть на значних територіях нашої держави – цілком реальна справа за умови проведення комплексних заходів та наполегливої праці фахівців ветеринарної медицини, лісового та мисливського господарств, місцевого самоврядування, житлово-комунальних служб та громадських організацій.
ВЕТЕРИНАРНА БІОТЕХНОЛОГІЯ 75
УДК 619:616.98:636.028.083:612.017
С. А. НИЧИК, доктор ветеринарних наук
О. С. ЗОЗ, кандидат ветеринарних наук
Інститут ветеринарної медицини, м. Київ
ПЕРОРАЛЬНА ІМУНІЗАЦІЯ ПРОТИ СКАЗУ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ПИТАННЯ ТА ГАРМОНІЗАЦІЯ З
ЄВРОПЕЙСЬКИМИ СТАНДАРТАМИ
У даній статті наведено порівняльний аналіз особливостей реалізації програм пероральної імунізації диких м’ясоїдних тварин
проти сказу в Україні та європейських країнах, зокрема у Польщі.
Ключові слова: сказ, епізоотія, дикі м’ясоїдні тварини, пероральна імунізація, антирабічна вакцина.
Сказ – одне з найнебезпечніших антропозоонозних вірусних захворювань. На території України щороку реєструються випадки цієї
хвороби як серед диких та домашніх тварин, так і у людей. Як показує успішний європейський досвід боротьби зі сказом, єдиним
ефективним засобом боротьби з цією хворобою є вакцинація: парентеральна вакцинація домашніх та сільськогосподарських тварин та
пероральна вакцинація диких тварин [1, 2].
Починаючи з 2006 року в Україні реалізується масштабна програма антирабічної пероральної вакцинації диких м’ясоїдних тварин на
території 16 областей (Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Запорізької, Київської, Кіровоградської, Луганської,
Миколаївської, Полтавської, Сумської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської та Чернігівської областей). Щорічно до 2008
року на території цих областей (близько 286 тис. км2 мисливських угідь) розкладали до 9 млн. доз антирабічної пероральної вакцини. В
2009 році у зв’язку з економічними труднощами пероральна вакцинація диких тварин проводилась на території лише 6 областей країни
(Донецька, Київська, Сумська, Полтавська, Луганська і Харківська), в найбільш густонаселених, неблагополучних районах. Також ці
області мають природній бар’єр – річку Дніпро, що перешкоджає міграції червоної лисиці (вид диких тварин, що відіграє ключову роль
в поширенні сказу в Україні). В 2011 році проведені дві кампанії (весняна та осіння) пероральної імунізації в Луганській, Харківській,
Донецькій, Сумській, Полтавській та частині Дніпропетровської областей (102,4 тис. км2 мисливських угідь). В 2012 році проведені дві
кампанії (весняна та осіння) пероральної імунізації в Луганській, Харківській, Донецькій, Сумській, Полтавській областях (100,9 тис. км2
мисливських угідь). В 2013 році проведені дві кампанії (весняна та осіння) пероральної імунізації в Луганській, Харківській, Донецькій,
Сумській, Полтавській областях, а також створено буферну зону на кордоні з Польщею, для чого пероральну імунізацію проводили на
частині територій Волинської, Львівської та Закарпатської областей (26,4 тис. км2
).
Але, незважаючи на досить активну реалізацію програми по боротьби зі сказом в Україні та достовірно позитивні її результати,
подолати повністю цю проблему поки не вдалося [3]. Такий самий досвід мали і деякі країни Європи, зокрема Польща, яка на момент
початку широкомасштабної програми пероральної вакцинації диких тварин проти сказу була однією з найнеблагополучніших країн за
випадками цього захворювання (2004 р.). Очистити територію своїх країн від сказу європейські вчені та практики змогли лише після
певного вдосконалення системи пероральної антирабічної вакцинації [4, 5]. Спираючись на європейський досвід, можна сформулювати
основні принципи програми пероральної вакцинації диких тварин проти сказу, що дадуть змогу підвищити її ефективність:
– Планування програми пероральної імунізації – чітке визначення території, на якій планується імунізація, її площа; необхідна
кількість вакцини із розрахунку 25-30 приманок на 1 км2 (в неблагополучних по сказу районах кількість приманок збільшують до 35);
вартість програми з урахуванням вартості вакцини та додаткових витрат, пов’язаних з виконанням робіт по розкладанню вакцини з
приманкою (пальне, засоби індивідуального захисту, дезінфектанти, оплата роботи тощо); підготовчий період до проведення та
здійснення компанії; оцінка системи ефективності та строки проведення робіт.
– Визначення території для проведення вакцинаціїз урахуваннямгеографічного розташування, частоти виникнення випадків сказу
серед диких тварин, епізоотичної ситуації на суміжних територіях. Перевагу безумовно надають територіям, що обмежені природними
бар’єрами (річки, гори). Кампанії з імунізації будуть найбільш результативними та економічно вигідними, якщо розпочинати їх в період
спаду епізоотії.
– Широкомасштабність пероральної імунізації – розміщення вакцини здійснюють ручним способом та за допомогою авіації.
Так як червоні лисиці часто перебувають поблизу населених пунктів – в скверах, лісополосах, промзонах тощо, розкидання приманок
за допомогою авіації необхідно поєднувати з ручним способом, бо лише так можливо охопити території поблизу населених пунктів.
Мінімальна площа вакцинації – 5000 км2
, 25-50 км в радіусі, з використанням мінімум 25-30 приманок/км2
. При застосуванні авіації
максимальна відстань між лініями прольоту літака не повинна перевищувати 1 км, оптимально – 500 м, розкидання приманок необхідно
проводити кожні 80-100 м.
– Довготривалість кампанії – слід враховувати, що мінімальна тривалість програми пероральної вакцинації на конкретній території
має бути не менше 6 років + 2 роки після реєстрації останнього випадку сказу. Вакцинація проводиться не рідше 2 разів на рік (весною та
восени). Перший раз вакцинація проводиться за 2 тижні до початку гону, другий – коли молодняк диких хижаків освоює нові території.
– Науково-обгрунтоване планування – програма пероральної вакцинації повинна розроблятися та реалізовуватись сумісно
ветеринарними службами та науково-дослідними установами. Аналіз ефективності її проведення також необхідно проводити сумісно,
враховуючи: інцидентність сказу, поїдаємість приманок (за наявністю тетрацикліну у зубній тканині тварин), рівень сероконверсії в
популяції вакцинованих тварин, проведення епідеміологічного аналізу, типування ізолятів вірусу сказу, виділених в зоні вакцинації.
– Вивчення епізоотичної та епідемічної ситуації щодо сказу в зоні вакцинації – збір та аналіз даних лабораторно підтверджених
випадків сказу серед тварин та людей в зоні, що підлягає вакцинації, за останні 10 років з обов’язковою реєстрацією усіх даних (дата
виявлення захворювання, місце виявлення, вид тварини).
– Інформація – не пізніше, ніж за 2 тижні до проведення вакцинації, повинні бути проінформовані місцева держадміністрація,
офіційні служби охорони здоров’я, внутрішніх справ, лісового господарства, спілки мисливців, школи, населення за допомогою засобів
масової інформації, мають бути встановлені таблички з попередженням про вакцинацію в місцях розкладки приманок.
– Розробка плану розкладки вакцини з приманкою – на карту території, яка підлягає вакцинації, відмічають площі, що будуть
оброблятися, для того, щоб вакцина була розкидана рівномірно. Одноразова обробка території має бути проведена в короткі строки –
за 2-4 дні. Пройшли випробування різні системи розподілу вакцини з приманкою, найефективнішою виявилась система повітряного
розподілу за допомогою літаків або гелікоптерів у доповненні з ручною системою розподілу у міських та приміських зонах (міські парки,
76 ВЕТЕРИНАРНА БІОТЕХНОЛОГІЯ
кладовища, промислові зони, приватний сектор тощо).
Надзвичайно важливим етапом програми боротьби зі сказом є контроль ефективності пероральної вакцинації, що повинен включати:
– оцінку якості вакцини при прийнятті вантажу:
– контроль температурного режиму транспортування та зберігання вакцини;
– контроль процесу вакцинації (кількість розкиданих приманок на 1 км2
, відстань між лініями польоту тощо);
– оцінка ефективності вакцинації.
З метою контролю ефективності пероральної вакцинації за європейськими вимогами через 1 місяць після проведення чергової
кампанії з імунізації рекомендується відстріл 4 лисиць (в Україні – 4-8 лисиць) на 100 км2 з подальшим визначенням:
– поїдаємості приманок (тетрацикліновий тест з використанням люмінісцентної мікроскопії);
– визначення рівня антитіл (сероконверсії) з використанням тестів Biorad ELISA чи FAVN (реакція нейтралізації вірусу);
– активний нагляд за розповсюдженням сказу з використанням імунофлуоресцентного тесту для виявлення вірусу.
Особливими є і європейські вимоги щодо контролю самої вакцини для пероральної імунізації проти сказу. В Польщі для імунізації
диких м’ясоїдних тварин використовують живі атенуйовані вакцини «Фуксорал» виробництва Німеччини (штам SAD В19) та
«Лісвульпен» виробництва Чехії (штам SAD Bern). Контроль якості вакцини здійснюється на чотирьох основних етапах:
– при обранні вакцини, при прийнятті рішення про закупівлю;
– при отриманні вакцини від виробника чи дилера;
– в процесі розкидання приманок з вакциною;
– через 5-7 днів після розкидання приманок.
За європейськими вимогами вакцина має відповідати вимогам фармакопеї, повинна бути стабільною при експозиції при 250
С
протягом 7 днів.
Висновки.
Таким чином, врахувавши успішний європейський досвід подолання такої небезпечної хвороби, як сказ, варто розглянути можливість
вдосконалення існуючих програм боротьби з цим захворюванням в Україні.
Список використаної літератури:
1. Гулюкин А. Социально-экономическое значение бешенства / А. Гулюкин, Ю. Смолянинов, Г. Сидоров // Ветеринария
сельскохозяйственных животных. – 2009. – №4. – С. 4-7.
2. Экви Б. П. Бешенство в Европе / Б. П. Экви // Российский ветеринарный журнал. – 2008. – № 3. – С. 17-19.
3. Babkin M. V. Particularity of rabies epidemiological process in Ukraine / M. V. Babkin, M. A. Golovko, A. M. Verzhyhovskyy, D. A. Moroz
// Ветеринарна медицина України. – 2013. – № 8 (210). – С. 7-11.
4. Smreczak M. Rabies epidemiological situation in Poland in 2009 and 2010 / M. Smreczak, A. Orlowska, P. Trebas, J. F. Zmudzinski // Bull.
Vet. Inst. Pulawy. – 2012. – № 56. – P. 121-125.
5. Smreczak M., Zmudzinski J. F. Rabies control in wildlife with oral vaccination in Poland // Bull. Vet. Inst. Pulawy. – 2005. – №49. – P.
255-261.
ПЕРОРАЛЬНАЯ ИММУНИЗАЦИЯ ПРОТИВ БЕШЕНСТВА В УКРАИНЕ: СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ ВОПРОСА И
ГАРМОНИЗАЦИЯ С ЕВРОПЕЙСКИМИ СТАНДАРТАМИ / Нычик С.А., Зоз О.С.
В данной статье приведен сравнительный анализ особенностей реализации программ пероральной иммунизации диких плотоядных
животных против бешенства в Украине и европейский странах, в частности в Польше.
Ключевые слова: бешенство, эпизоотия, дикие плотоядные животные, пероральная иммунизация, антирабическая вакцина.
ORAL IMMUNIZATION AGAINST RABIES IN UKRAINE: THE PRESENT STATE OF THE ISSUE AND HARMONIZATION
WITH EUROPEAN NORMS / Nychyk S., Zoz O.
This article presents a comparative analysis of the details of the oral vaccination of wild carnivores programs against rabies in Ukraine and
European countries such as Poland.
Rabies – one of the most dangerous viral antropozoonosis diseases. In Ukraine, annually recorded cases of the disease among wild and
domestic animals, and humans. As the successful European antirabies companies, the only effective way to combat this disease is vaccination:
parenteral vaccination of domestic and farm animals and oral vaccination of wildlife.
Ukraine implemented a large-scale program of rabies oral vaccination of wild carnivores on the territory of some areas since 2006. Ukraine
was not be able to completely overcome the rabies problem in spite of signifi cantly positive results obtained during rabies control program
realization.
The same experience by some European countries, including Poland, which in fi rst stages of large-scale programs of oral vaccination of
wildlife against rabies was one of the most unfavorable countries in cases of the disease (2004).
European scientists could clear the EU territory of rabies only by taking a certain improvements into oral rabies vaccination program. Based
on the European experience, we can formulate the basic principles of the program of oral vaccination of wild animals against rabies, which will
allow to increase its effectiveness.
Thus, taking into account the successful European experience to overcome such dangerous diseases as rabies, you should consider improvement
existing programs to control the disease in Ukraine.
Keywords: rabies, epizootic, wild carnivores, oral immunization, rabies vaccine.
Рецензент – кандидат ветеринарних наук О.А. Тарасов займ на карту онлайн