Думін Осип Олексійович – опис історичної осіб що причетні до події, яка відбулась 18.11.1918 року, і отримала назву Мотовилівський бій.
Думін Осип Олексійович
| Осип Олексійович Думін | |
|---|---|
 |
|
| Народився | 26 вересня 1893 Грушів, Дрогобицький повіт,Королівство Галичини та Володимирії, .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Помер | 1945 Ґданськ,  Польща |
| Країна |  УНР |
| Приналежність |  Армія УНР |
| Звання |  Сотник |
| Командування | командир армійської групиСічових стрільців Армії УНР |
| Війни / битви | Українсько-радянська війна 1917—1921 |
| Інше | очолював відділ розвідки Начальної команди УВО. |
Сотник Армії УНР Осип Думін в однострої Січових стрільців Армії УНР. 1918 рік.
Осип Олексійович Думін (Думин, псевдо — Антін Крезуб; 26 вересня 1893 — травень 1945) — сотник УСС і Армії УНР, військовий діяч УВО, письменник.
Біографія
Народився в с. Грушів (нині Дрогобицького району Львівської області).
Навчався у Львівському університеті, був учасником молодіжного руху, членом товариства «Січові стрільці».
Під час Першої світової війни у 1914 році вступив до Легіону Українських січових стрільців. У 1915 році потрапив у російський полон, працював на залізорудних копальнях Криворіжжя.
1917 разом з Є. Скалієм підпільно організував загін із полонених галичан, який 14 січня 1918 прибув до Києва і став підрозділом куреня Січових стрільців. 1918—1919 — командант сотні, куреня, полку, армійської групи Січових стрільців. 22 січня 1919 з Києва відправлено загін Січових стрільців на чолі з сотником Думіним на придушення бунту отамана Зеленого (Д. Терпила), якій відмовився виступити на фронт у район Чернігова.
1919 потрапив у польський полон, утік до Чехословаччини, де став організатором комуністичних гуртків. Через загрозу інтернування до Польщі підпільно виїхав до Німеччини, 1920 — до Москви, згодом — до Петрограда (нині м. Санкт-Петербург), Харкова. Працював лектором Школи червоних старшин у м. Умань.
Розчарувавшись у більшовицькому режимі (1922) виїхав на батьківщину. 1923—24 — студент правничого ф-ту Львівського таємного українського університету. 1924 емігрував до Німеччини.
Член Української військової організації, очолював відділ розвідки Начальної команди УВО. Працював в м. Кенігсберг (нині м. Калінінград, РФ). Під час Другої світової війни — службовець Міністерства в справах окупованих східних територій в Берліні.
Автор праць і спогадів про УСС.
Арештований і страчений органами НКВС у м. Ґданськ (Польща).
Твори/праці
- Нарис історії українсько-польської війни, 1918—1919. — Львів, 1933;
- Історія леґіону Українських Січових Стрільців, 1914—1918 (з 99 світлинами і 23 схемами). — Львів, 1936.
Джерела та література
- Думін Осип // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. — С. 605.
- Історія Легіону Українських Січових Стрільців. 1914—1916. — Львів: Червона калина, 1936. — 375 с.
- Історія українського війська. — Львів, 1992.
- Кучерук О. Думін Осип Олексійович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
- Мірчук П. Нарис історії Організації українських націоналістів. — 1968.
- Осташко Т. Думін (Думин) Осип Олексійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 494. — ISBN 966-00-0405-2.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Література
- В.І. Головченко. Думін Осип // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К:Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X