Рома́н Іва́нович Дашке́вич – опис історичної осіб що причетні до події, яка відбулась 18.11.1918 року, і отримала назву Мотовилівський бій.
Рома́н Іва́нович Дашке́вич (* 6 грудня 1892, с. Тустановичі (тепер в складі м. Борислав), Львівська область — † 12 січня 1975, Куфштайн, Австрія) — галицький український політичний і військовий діяч, полковник армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції), правник, один із засновників української артилерії.
Зміст
[сховати]
Життєпис
Молоді роки (до 1917 року)
Народився в родині священика — о. Івана Дашкевича.
Закінчив Перемиську гімназію, в 1911–14 роках навчався на юридичному факультеті Львівського університету.
В студентські роки брав активну участь в українському національно-визвольному русі Галичини; член управи Української Академічної Громади, Українського Студентського Союзу.
До першої світової війни — організатор «Січей», з 1912 року — Кошовий повітової «Січі» Українських Січових Стрільців у Львові.
На початку першої світової війни мобілізований до австрійської армії, не мав змоги вступити до Легіону Українських Січових Стрільців.
З 1914 року старшина артилерії австро-угорської армії; у 1915 році потрапив у російський полон, інтернований на Забайкаллі.
Після Лютневої революції 1917 року в Росії Роман Дашкевич навесні втік з табору військовополонених, пробрався у Київ.
Військова і громадська діяльність 1917-21 рр.
Працюючи з осені 1917 р. у Галицько-Буковинському Комітеті спільно з Євгеном Коновальцем, Іваном Чмолою, Г.Лисенком, Федором Черником та іншими розгорнув активну діяльність по створенню Галицько-буковинського куреня січових стрільців.
18-19 грудня 1917 року відібрав у Дарницькому таборі військовополонених 22 добровольці, поклав початок формуванню стрілецької частини.
Січень 1918 року обраний до складу Стрілецької Ради, з кінця лютою 1918 року призначений командиром 1-ї гарматної батареї Куреня Січових Стрільців при Січовому полку військ Центральної Ради.
Січень-лютий 1918 року батарея Романа Дашкевича брала участь в запеклих боях з червоногвардійськими частинами, які рвалися до Києва, в березні 1918 р. — у визволенні міста з-під більшовицької окупації.
Генерала Романа Дашкевича вважають батьком української артилерії. Роман Дашкевич першим зодягнув Січових стрільців у блакитні мундири. За словами Петра Франка, голови товариства політв’язнів і репресованих:
« | Дашкевич за власні кошти і за кошти своїх батьків закупив січовикам не лише мундири, а й кріси та кулемети. Ця родина добре усвідомлювала, що таке формування власної держави, і дуже дбала про вишкіл молодого покоління.[2] | » |
Після встановлення в Україні влади гетьмана Павла Скоропадського і роззброєння німецьким командуванням (30.04.1918 р.) Куреня очолював 4-ту батарею Запорізького Корпусу, який займав позиції на схід від Олександрівська (тепер Запоріжжя).
З вересня 1918 року знову командував новосформованою батареєю Січових Стрільців; частина під командуванням Дашкевича відіграла вирішальну роль у перемозі республіканських військ у Мотовилівському бою 1918 року.
Січень-грудень 1919 року — командир гарматної бригади Січових Стрільців Дієвої армії УНР, яка брала участь у всіх бойових операціях Армії УНР цього періоду.
Після поразки українських національно-визвольних змагань 1917–1921 років тимчасово перебував на еміґрації (в Чехословаччині та Австрії).
З 1920 року повернувся до Львова.
Львівський етап життя (1921–1943 роки)
Закінчивши навчання у Львівському університеті, здав правничі і адвокатські іспити, здобув ступінь доктора права, згодом відкрив адвокатську контору.
У 1920 році одружився з Оленою Степанів (воювала в лавах УСС).
У 1920-30-х роках працював адвокатом. 1921–22 рр. відновив діяльність спортивно-протипожежних товариств «Січ» у Львові. Заборона польською владою діяльности цих організацій у 1924 році змусила Дашкевича шукати нові організаційні формипатріотичного виховання молоді.
У 1925 році Роман Дашкевич організовує товариства «Луг», які нараховували в 1930-х роках у Галичині понад сто осередків і бл. 50 тис. членів.
У 1922–33 редагував часопис «Січові Вісти», а в 1933–39 — «Вісті з Лугу».
18 жовтня 1938 у Тернополі відбулось розширене засідання чільних діячів товариства «Великого Лугу» під його керівництвом.[3]
На еміграції
Під час другої світової війни з 1943 року жив у Куфштайні (Австрія).
В післявоєнний час викладав історію України у школі табору біженців. В цей період активно займається літературною і дослідницькою діяльністю. Автор книги «Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота» (Нью-Йорк, 1965 р.), численних історичних довідок, споминів.
На еміґрації Роману Дашкевичу було присвоєно звання генерала.
Рештки генерала артилерії УНР привезли на батьківщину з австрійського містечка Куфштайн через 33 роки після його смерти. 15 червня 2008 року в соборі Святого Юра у центрі Львова сотні львів’ян прощалися з прахом генерал-хорунжого УНР Романа Дашкевича; генерал-хорунжого було перепоховано на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань.[4]
У літературі
Роман Дашкевич є одним з героїв роману «Країна Ірредента» Романа Іваничука.
Джерела та література
- Литвин М. Р., Науменко К. Є. Дашкевич Роман-Микола Іванович // Енциклопедія історії України.— К.: «Наукова думка», 2004, стор. 295—296
- Г. І. Сварник. Дашкевич Роман-Микола Іванович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
- Мартинець С. За гроші родини — кріси й мундири На Личаківському цвинтарі перепоховали останки генерала УНР Романа Дашкевича // «Україна Молода», номер 112 за 19 червня 2008 року.
- Про Романа Дашкевича на сайті «Українське військо у ХХ-ХХІ ст.ст.»
- Роман Дашкевич і Олена Степанів
- Литвин М. Р., Науменко К. Є. Військова еліта Галичини.— Львів, 2004
- Мемуарні нариси Романа Дашкевича
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921).Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
Виноски
- Вгору↑ генерал-хорунжий (присвоєно на еміграції)
- Вгору↑ Мартинець С. За гроші родини — кріси й мундири На Личаківському цвинтарі перепоховали останки генерала УНР Романа Дашкевича // «Україна Молода», Номер 112 за 19.06.2008
- Вгору↑ Нестор Мизак. Бучацький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА. — С. 22.
- Вгору↑ Мартинець С. За гроші родини — кріси й мундири…