ЗНАЧЕННЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО

        №3

                                                                                                

ЗНАЧЕННЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО

“Христос народжується – славте! Христос з небес – зустрічайте! Христос на землі – підносьтеся! Співайте Господу, вся земле!” Цими словами почав свою різдвяну проповідь свт. Григорій Богослов, і з того часу протягом шістнадцяти століть вони звучать в нашому церковному богослужінні, ставлячи нам одні і ті самі питання: яке значення Різдва Христового для кожного з нас; як ми можемо зустріти Христа, що приходить з небес; як можемо ми піднестись від землі на небо; як можемо прославити Христа своїм життям?
Багато релігій, що сповідують єдиного Бога, обі-цяють людині, що вона зможе в тій чи іншій мірі доторкнутися до Бога, пережити відчуття Його присутності і близькості. Але жодна релігія, крім християнства, не дозволяє людині пізнати Бога як брата, як друга. Через втілення Сина Божого, за словом прп. Симеона Нового Богослова, ми стаємо синами Бога Отця і братами Христа. Бог втілюється, щоб мати можливість спілкуватись з нами на рівних, щоб, розділивши нашу долю і про-живши наше життя, отримати право сказати нам про Себе і про нас ту останню істину, яка ніяким іншим способом не могла бути нам відкрита. Істину про те, що нема прірви, що розділяє Бога і людину; нема нездоланних перепон для зустрічі між людиною і Богом – один на один, лицем до лиця.

Зустріч ця відбувається в нашому серці. Зади цієї зустрічі прийшов Господь на землю, став людиною і прожив людське життя: народився у вертепі Віфлеємському, втікав до Єгипту, повернувся до Назарету, виховувався в домі теслі, охрестився, вийшов на проповідь, ходив по Галілеї, Самарії та Іудеї, проповідуючи Царство Небесне і зцілюючи хвороби людські, перетерпів страждання і хресну смерть, воскрес з мертвих і вознісся на небо. Все це – задля того, щоб відбулася таємнича Зустріч, щоб зруйнувалася перепона між людиною і Богом, поставлена людським гріхом. “Середостіння міста зруйнувалося, полум’яна зброя відійшла, і херувим відступає від дерева життя, і я райської їжі при-чащаюся”, – співається в церковній пісні. Стіна зруйнована, і меч херувимський, що закривав вхід в рай, відступає; врата раю відкриваються, і людина повертається до древа життя, від котрого живиться Небесним Хлібом.
Історія гріхопадіння Адама – це історія всього людства і кожної людини. Гріх Адама повторюється в кожному з нас, коли ми відвертаємося від Бога і гіршим. Але і Христос втілюється для кожного з нас, а тому і спасіння Христом Адама – це наше спасіння. “Звільнюється зв’язаний Адам, свобода же всім вірним дарована”, – говориться в каноні, що читається на повечір’ї передсвята Різдва. У Христі всім людям поверта-ється та богоподібна свобода, котру Адам і його нащадки втратили через гріх  та відпадіння від Бо-га.
Свт. Григорій Богослов називає Боговтілення “другим творінням”, коли Бог ніби заново творить людину, приймаючи на Себе людську плоть, ” другим спілкуванням” між людиною і Богом: “Існуючий починає існувати; Нестворений створюється; Необійнятний обіймається; Багатий стає убогим через прийняття плоті, щоб я збагатився Його Божеством… Що за нове таїнство? Я отримав образ Божий і втратив його, а Він при-ймає мою плоть, щоб і образ спасти, і мене обезсмертити. Він вступає в друге спілкування з нами, котре набагато краще і вище першого”.
У втіленні Слова відбувається, за висловом  св. Єфрема Сирина, “обмін” між Богом і людиною: Бог приймає від нас людську природу, а нам дарує Своє Божество. Через втілення Слова відбувається обоження людини. “Слово втілилось, щоб ми обожились”, – говорив свт. Афанасій Великий. “Син Божий став Сином Людським, щоб синів людських зробити синами Божими”, – сказав св. Іріней Ліонський. Обоження, до якого людина була призначена за самим актом творіння і котре втратила через гріхопадіння, повернено людині втіленим Словом.
І тому саме в Різдві Христовому відбувається цілісне оновлення людського єства. Не тільки в тому єдиному Різдві, яке сталося дві тисячі років тому у Віфліємі, але і в тому народженні Христа, котре знов і знов відбувається в наших душах. Бо душа людини – це “скотські ясла”, котрі Бог робить вмістилищем Свого Божества і храмом Своїм. Людина в гріхопадінні “уподібнилась скотам нерозумним”, але Бог приходить до падшої людини і робить душу її місцем, де відбувається таємнича Зустріч між Ним і нами.
Найвеличніше чудо Боговтілення – в тому, що, здійснене один раз в історії, воно відновлюється в кожній людині, що приходить до Христа. В глибокому мовчанні ночі Слово Боже втілилось на землі: так втілюється воно в мовчазних глибинах нашої душі – там, де замовкає розум, де вичерпуються слова, де розум людини предстоїть Богу. Невідомим і невпізнаним народився Христос на землі, і лише волхви і пастухи разом з ангелами вийшли назустріч Йому: так тихо і непомітно для інших народжується Христос в людській душі, а вона виходить Йому назустріч, тому що загорається в ній зірка, що веде до Світла.
Ми таємниче зустрічаємо Христа в молитві, коли раптом виявляємо, що молитва наша прийнята і почута, що Бог “прийшов і вселився в нас” і наповнив нас Своєю живоносною присутністю. Ми зустрічаємо Христа в Євхаристії, коли, причастившись Тіла і Крові Христових, раптом  відчуваємо, що наше власне тіло пронизане Його Божественною енергією і в жилах наших тече Кров Бога. Ми зустрічаємо Христа в інших таїнствах Церкви, коли через доторкання до Нього оновлюємось і оживотворяємось для життя вічного. Ми зустрічаємо Христа в наших ближніх, коли людина раптом розкривається для нас і ми бачимо таємничу глибину її, де сяє образ Божий. Ми зустрічаємо Христа в нашому повсякденному житті, коли серед шуму його раптом чуємо Його закличний голос чи коли бачимо Його явне і несподіване втручання в хід історії.
Саме так – раптово і несподівано – втрутився Бог в життя людства двадцять віків тому, коли Своїм Різдвом повернув весь хід історії. Саме так народжується Він знов і знов в душах тисяч людей і змінює, преобразує і преображає все їх життя, роблячи їх віруючими з невіруючих, святими з грішних, тими що спасаються з гинучих.
Змовкнемо для світу, щоб в душі нашій народилося Боже Слово і наповнило нас Божеством, Світлом і святістю…
Ігумен Іларіон ( Алфеєв ).

Святі отці про спасіння в світі.

Прп. Никодим Святогоpець: Коли бачиш речі красиві на вигляд і цінимі на землі, знай, що всі вони ніщо, як сміття якесь, порівняно з красотами і багатствами небесними, котрі, без сумніву, отримаєш ти після смерті, якщо зневажиш весь світ.
Належить тобі берегти вуха свої. По-перше, не слухай сороміцьких і пристрасних розмов, пісень, музики, від яких блажжю наповнюється душа і розніжується, серце розпалюється плотською похіттю. По-друге, не слухай галасливих і насмішкуватих бесід, пустих байок і видумок, а якщо мимоволі почуєш, не прислухайся до них і не схвалюй їх. Не личить християнам знаходити задоволення в таких речах, а тільки розбещеним людям. По-третє, не слухай з насолодою пересудів, обмов і наклепів, які нині поширюють про ближніх своїх, або припиняй їх, якщо можеш, або віддаляй-ся, щоб не чути їх. По-четверте, не слухай пустих і суєтних розмов, в яких проводить час більша частина світолюбців, і не захоплюйся ними. По-п’яте, взагалі остерігайся слухати всякі слова і розмови, що можуть впливати на тебе шкодячи душі, серед яких не останнє місце займають лестощі і похвали підлесників. Люби слухати божественні словеса, священні пісні і псалми і все, що чесне, святе, премудре і душекорисне; особливо ж люби слухати ганьбу і докори, коли хто осипає тебе ними.
Прп. Амвросій Оптинський: Ми повинні жити на землі так, як колесо крутиться: лиш тільки однією точкою торкається землі, а іншими незмінно лине до верху; а ми як заляжемо на землю, так і встати не можемо.
Запитуєш, як вам жити, щоб спасти душі свої. Читайте частіше п’яту, шосту і сьому глави євангеліста Матфея і старайтесь виконувати заповіді Божі і жити свято, віддаляючись від всякого гріха, а в минулих гріхах кайтесь перед Богом і сповідайтесь перед духівником.
Жити – не тужити, нікого не осудити, нікому не чинити прикрощі, і всім моє шанування.
Свт. Феофан Затворник: Спастися всюди можна, і спасіння не від місця і не від зовнішньої обстановки, а від внутрішнього настрою. Якщо віра жива, якщо нема гріхів, що розлучають нас з Богом і погашають благодать Божу, якщо спілкування зі святою Церквою і виконання всього церковного міцне, вірне і наполегливе, то стан Ваш спасенний, залишається Вам тільки стерегтися і берегти себе в цьому чині життя, перебуваючи в пам’яті про Бога і смерть і тримаючи в душі завжди покаянне і смиренне почуття.

Видавництво Свято-Успінського храму с.Борова Української Православної Церкви Київського Патріархату.