Вода – важливий стратегічний ресурс, від якості якого залежить й економічне та екологічне благополуччя того чи іншого регіону. Та, на жаль, сьогодні водні артерії Київщини – під серйозною загрозою. Відповідальні ж за це органи чомусь дивляться на екологічну катастрофу скрізь пальці. Чому так відбувається – читайте в цьому матеріалі
У наші дні багатьох хвилює доля “Дніпру широкого”, але мало хто згадує про малі ріки, які його наповнюють. Загалом водний фонд Київщини налічує 1523 річки. І все частіше екологічний стан усіх водоймищ області змушує бити на сполох. На жаль, потрібно констатувати, що водні ресурси регіону поступово “вмирають”. І якщо не почати змінювати ситуацію зараз, вже завтра може бути запізно.
За останні роки через інтенсивну господарську діяльність річки міліють і безліч водних джерел зникає. До того ж, унаслідок того, що стоки багатьох рік перевантажені ставками та водосховищами, уповільнюється течія та водообмін, порушуються процеси природного самоочищення. Окрім того, активно забруднюються прибережні смуги водоймищ, а оскільки на них практично відсутні об’єкти залуження та заліснення, вони, фактично, накопичують весь бруд навколишніх територій. Що вже й говорити про водні ресурси, які знаходяться близько до полів – після дощів всі хімікати опиняються у воді та випалюють все живе. Але й це ще не все, ні для кого вже не таємниця, що більшість річок нашої області забруднюються так званою чорною, тобто фекальною, каналізацією та стічними водами промислових підприємств. Саме тому більшість річок сьогодні нагадують своєрідний коктейль із таблиці Мендєлєєва. Важливе значення має й те, що більшість очисних споруд мають застарілу систему, і, як наслідок, практично не працюють.
Дає про себе знати й аварія на Чорнобильській АЕС – всі води нашої області більше чи менше забруднені радіонуклідами. До цього додаються й інші локальні проблеми. Тут можна згадати про забруднення нафтопродуктами підземних вод на території міста Узин Білоцерківського району. У свій час на державному рівні була навіть прийнята програма для забезпечення місцевих жителів питною водою, і було розпочато будівництво двох ниток водоводів та групових водопровідних мереж в населених пунктах району. Проте через недостатнє фінансування роботи так і не були завершені. Болючою для жителів Київщини залишається й проблема відведення та знешкодження стічних вод, що утворюються на звалищах твердих відходів, і дуже негативно впливають на якість поверхневих і підземних вод. Особливо це актуально для полігону біля села Підгірці. Свій відбиток накладає і банальний злодійський видобуток піску на продаж – найбільше від цього потерпають ріки Обухівського та Броварського районів.
Неприємна ситуація нещодавно склалася і з річкою Ірпінь. Там забудовники відкрили шлюз №6, а підйомний механізм заварили, щоб вода стікала вниз за течією. Таким чином вони намагалися осушити заплаву водойми, що дозволило б залити фундамент під майбутні висотки. Все призвело до того, що річку подекуди вже можна було перейти вбрід, а риба почала масово гинути. На щастя, після протистояння небайдужих містян забудовники таки вивезли будівельну техніку із заплави. Залишається сподіватися, що подібне беззаконня не повториться – хоча пожежі в заплаві свідчать про те, що забудовники не полишили надії забудувати дану територію.
Показовим є те, що навіть в ситуаціях, коли відповідальні органи та влада залишаються бездіяльними, громадськість не опускає руки і продовжує боротися. Це довели й активісти Ржищева, коли восени організували прибирання узбережжя місцевої річки. До акції “Очищення витоків річки Леглич”, що була частиною програми “Відповідальна молодь Київщини”, долучилися “Велика Ржищівська толока” та Ржищівський індустріально-педагогічний технікум. Тоді громадськість очистила русло ріки від завалів та мулу, прибрала побутове сміття та розчистила прилеглу територію. Подібну акцію проводила і молодь Білої Церкви – майже півтисячі студентів прибирали прибережну смугу річки Рось. З екологічним станом останньої, до речі, теж великі проблеми. Вже давно відома інформація про те, що підприємства та асенізатори постійно зливають у водойму нечистоти. А лабораторні дослідження підтверджують наявність у ній кишкової палички, заліза, хлоридів, жирів, різноманітних бактерій та інших небезпечних речовин.
Та попри те, що екологічний стан водних ресурсів Київської області знаходиться в жалюгідному стані, ніхто кардинальних кроків для зміни ситуації не робить. Зокрема, в минулому році ми побачили нульове виконання обласної програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення річки Дніпро – з передбачених на неї коштів не було використано ні копійки. Хоча, як бачите, їх було б на що витратити. Адже проекти, які мають на меті поліпшити гідрологічний режим та екологічний стан водойм Київщини, сьогодні є вкрай необхідними.
Виникає багато питань до керівництва Управління водних ресурсів у місті Києві та Київській області, адже саме воно має відповідати за екологічний стан води нашого регіону. Начальником Управління вже довгий час є Микола Урупа. У часи президенства Кучми він був заступником губернатора Анатолія Засухи, а згодом директором Департаменту соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також Урупа – депутат Київської обласної ради четвертого, п’ятого та шостого скликань. Та, схоже, його досвід не розповсюджується на збереження водних ресурсів. І те, що фахівці Управління зі стабільною періодичністю проходять різноманітні курси для підвищення кваліфікації (про що свідчать новини сайту) – поки що видно лише “на папері”. Можливо, теорію нарешті варто почати втілювати в життя? Чи необхідне ще якесь навчання для того, щоб нарешті відкрити очі на цілком очевидні речі?
Сайт Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра – це така собі ідеальна картинка. Після прочитання їхніх звітів не виникає сумнівів у тому, що проводиться активна робота з покращення екологічного стану водних ресурсів Київщини. То Урупа на виїзній нараді за участю голови КОДА Олександра Терещука у Білій Церкві. То він відвідав природоохоронні об’єкти басейну понівеченої річки Рось, адже там “тривають роботи з поліпшення її екологічного, санітарного та гідрологічного стану”. До речі, підрядником є столичне КП “Плесо”, яким раніше багато років керував нардеп Хвіча Мепарішвілі.
Пізніше Урупа вже вручає грамоти та подяки екскаваторникам, бульдозеристам, водіям та інженерно-технічним робітникам підприємства ТОВ “Фастгідроресурс”, яке розчищало річку Здвиж з метою захисту від підтоплення присадибних ділянок на території смт Макарів.
Після чого можна почитати ще безліч інформації про розчищення річок та доглядово-експлуатаційні роботи. Та, на жаль, в реальності все виглядає не так ідеально. Всіх цих “робіт” зовсім не достатньо – і це чітко демонструє екологічний стан водоймищ, який з кожним днем лише погіршується. Щоб бачити це, не потрібно бути великим фахівцем. Достатньо відповісти собі на таке питання – а Ви б хотіли, щоб Ваші рідні, діти пили цю воду чи плавали у таких водоймах? А якщо припустити, що з подібним ставленням через певну кількість років навіть таких річок вже може не бути? Ця перспектива навряд когось приваблює. Та, схоже, ми звикли жити сьогоднішнім днем та задовольнятися тим, що маємо.